Михайло Казінік: Учитель має жартувати кожні 10 хвилин

Скрипаль, лектор-музикознавець та педагог Михайло Казінік є автором методики комплексно-хвильового уроку. Це урок, над яким працюють разом кілька вчителів, розкриваючи певне поняття через різні предмети. Після виступу в Києві в креативному просторі mOre Михайло Казінік розповів «Освіторії» про невід’ємні елементи комплексного навчання, які можна застосовувати в школі і вдома.

Сучасні люди мають кліпову свідомість: у їхніх головах є шматки, фрагменти інформації, що ніяк не в’яжуться в картину світу. Тому таку людину може легко обдурити будь-який політик, поліцейський, сусід. Щойно людина бачить причинно-наслідкові зв’язки подій і речей — вона стає захищеною від маніпуляцій. Комплексний підхід означає, що географія — це місце, історія — це час, а культура і наука — це заповнення цього місця і цього часу. Тому, наприклад, Францію треба вивчати через відкриття блискучого Блеза Паскаля, музику Массне, твори імпресіоністів, поезію та прозу видатних французів. Тоді дитина буде оточена не окремими шматками, а цілими поняттями, що зв’язують в одне ціле культуру, науку, місце і час.

Метод асоціації дуже зручний і для вчителя, і для дитини. Якщо в дитини сформоване асоціативне мислення, то її потенційність як нобелівського лауреата зростає в кілька разів. Такі діти виростуть яскравими і цікавими людьми, на відміну від тих, хто володіє кліповим мисленням. Із чого почати кожному вчителю чи батькам, які обрали домашню освіту для своєї дитини? Є чудовий помічник — інтернет. Забиваєте в пошуку слово «куб», «трикутник», «дзеркало». Або, наприклад, «зерно»: стаття у Вікіпедії про зерно дасть кілька значень цього слова — це злакова рослина, зерно як думка, зерно правди тощо.

---

Навчання грою: Як зростити «золотий» мозок

Можна обрати практично будь-яке слово, бо навіть банальне «двері» має безліч значень. Кожне значення слова можна розвинути в тему для вивчення різних предметів — біології, хімії, математики, літератури, мистецтва, музики. Немає жодного поняття, яке б корінням не сягало всіх дисциплін. Звісно, це не означає, що всі уроки мають бути з’єднані. Але основні поняття треба вивчати саме через асоціативне мислення.

До кожного асоціативного ряду треба дібрати приклад з музики — це обов’язкова умова. Німецький філософ Готфрід Лейбніц сказав: «Музика — це прихована арифметична вправа душі, яка вираховує, сама про те не знаючи». Якщо вчитель не обізнаний у царині музики, йому слід зайнятися самоосвітою — як мінімум, почати з книг про видатних музикантів. Зараз є купа біографій видатних композиторів, і до них одразу докладається музика. Треба бути зовсім байдужим і непридатним вчителем, щоб не знати, що Олександр Бородін був видатним хіміком і дружив з Менделєєвим. І що він був видатним музикантом. І виявляється, на закони гармонії в музиці Бородіна дуже вплинули його заняття хімією. А коли учні досліджуватимуть хімічні реакції, їм слід вмикати половецькі танці того ж Бородіна — тоді вони бачитимуть всеохопність світу.

У дітей є природна здатність бачити речі під іншим кутом, тому вони дуже часто ставлять запитання, які здавалося б, не мають стосунку до теми уроку. Якщо вчитель у такому випадку каже: «Це не стосується теми, сядь і не перебивай» — це профнепридатний вчитель. Вчитель не має права так відповідати. Бо не існує такого питання, на яке вчитель не намагається знайти відповідь.

Навчання — це праця, але вона перестає бути важкою, якщо стає радісною. Тому в школі має бути багато сміху, радості і похвали. Є таке прислів’я: знайди улюблену роботу, і з того дня ти перестанеш працювати. Те саме із навчанням — навчись викладати яскраво, з інтересом, і твої учні перестануть учитися у звичному розумінні слова.