Аu pair з французької перекладається як «за взаємною згодою». Цим самим словом «о’пер» називають дівчину або хлопця, що бере участь у міжнародній освітній програмі: приїздить в іншу країну, вивчає її мову і культуру, мешкає в місцевій родині і допомагає з доглядом за дітьми. Чимало українських студенток їдуть «на о’пер» до Європи. Ольга Манмар, керівниця напрямку розвитку вчителів ГС «Освіторія», приймала у своїй родині вже двох о’пер нянь. Вона розповідає, чого няні з-за кордону навчили трьох її дітей, які страхи вона подолала та кому варто подумати про такий цікавий досвід.
Хто така «au pair»?
Au pair дівчина — це тимчасовий член родини. Вона приїздить вивчати мову і культуру іншої країни, а за це надає допомогу по догляду за дітьми. Це саме допомога, а не робота, адже au pair няня отримує кишенькові гроші і мешкає разом з родиною. Вперше я вирішила запросити закордонну няню минулого літа. Умови прості: для пошуку au pair дівчини родина на сайті заповнює анкету — вказує країну і місто проживання, кількість і вік дітей у сім’ї, а також свої вимоги — я, наприклад, шукала таку, яка не палить, має водійські права, вміє плавати та є громадянкою Євросоюзу. Від родини, яка приймає, au pair отримує окрему кімнату в оселі господарів, харчування та кишенькові гроші. Сума зазначається одразу — я плачу 250 доларів за місяць — це значно дешевше, ніж наймати українську няню. Перевага для мене, як для мами, ще й у тому, що людина живе разом з вами: якщо маю термінове відрядження чи пізню зустріч по роботі, не треба щоразу домовлятися з нянею про додаткові години роботи. Родина, яка приймає au pair дівчину, також заздалегідь вказує, скільки годин на день няня повинна проводити з дітьми: я анонсую 5 годин на день. Няня має один вихідний на тиждень, а також можливість вивчати іноземну мову одну годину на день. Тобто, якщо няня попереджає, що о певній годині в неї Skype-заняття з мови, маю підлаштуватися під цей графік.
Няня-фея з Будапешта
За тиждень після заповнення анкети я отримала понад 30 кандидатів, які підійшли, а після трьох Skype-співбесід, знайомства зі мною та дітьми до нас прилетіла неймовірна Віраг з Будапешта. Це була студентка, яка заздалегідь розпланувала свій gap year у навчанні: спершу 3 місяці в Україні на au pair, далі Різдво з родиною, потім 3 місяці роботи, тоді круто відпочити влітку і далі вчитися на магістерській програмі. Діти і я обожнювали її: вона була настільки «нашою» — любила пісні, які ми слухали, хвалила нашу їжу і могла вмовити будь-кого почистити зуби. Віраг була цілком готова до допомоги з трьома дітьми. Перед тим вона мала досвід Work and Travel у США, тому спокійно ставилася до дітей та різних непередбачуваних ситуацій. Як працедавець я ініціювала перелік обов’язків закордонної помічниці: шопінг, приготування їжі, супровід дітей на заняття чи прогулянки з дітьми, гра вдома. Віраг дуже добре розуміла свої зони відповідальності і могла їх розширити: наприклад, без проблем їхала на дитячий день народження, куди запросили доньку чи сина, поки я лишалася вдома з меншим сином. Батьки Віраг навіть приїздили в Київ, і ми разом провели чудовий вікенд: вони були дуже вдячні за те, як ми приймаємо їхню доньку.
«Мері Поппінс» з Марселя
У день від’їзду Віраг я оновила анкету на сайті і чекала на нову «фею». Це були часи «до Covid», і охочих приїхати в Україну було достатньо. Я мала скайпи з американкою, німкенею і дівчиною з Марселя, яку рівно за 6 тижнів ми зустрічали в Києві.
Елеа приїхала в лютому, а в березні ми дізналися, що Україна запроваджує локдаун через пандемію COVID-19 — це був найбільший виклик: школи, басейни, гуртки зачинилися, а я брала участь у проєкті 12 годин на день. За кілька днів Елеа сказала, що не розраховувала на таке навантаження і дуже втомлюється від трьох дітей. Я запропонувала їй переїхати до квартири моєї мами і приходити до нас на ті 5 годин, про які ми домовлялися. Вона взяла два дні на роздуми і повернулася з рішенням: вона залишилася жити з нами, але почала працювати над оптимізацією часу перебування з дітьми. Вона реалізувала в нашій родині дуже круті правила поваги до кордонів одне одного: якщо комусь некомфортно зараз із братом чи сестрою, це ок піти в іншу кімнату і відпочити.
Часто бувало, що молодший син ішов у свою кімнату відпочити і засинав. Потім вона зрозуміла, що треба зайняти чимось одну дитину, поки вона грається з іншою. Був дуже цікавий випадок з телефоном у перші дні карантину: я побачила 8 годин screen time у гаджеті доньки. Я була дуже обурена на доньку і попросила Елеа контролювати, щоб телефон лежав на полиці, а донька користувалася ним не більш ніж 30 хв на день. На що au pair відповіла: «Сорі, я не поліцейський, і нікого не буду контролювати. Вашій доньці майже 11 років — вона повинна слухати і поважати вас як дорослу і сама контролювати свій час із гаджетом».
Пізніше в нас було багато цікавих розмов про фемінізм та різні стереотипи щодо жінок. Коли я казала, що в суботу проведу день з дітьми, бо працювала цілий тиждень і відчуваю провину за це, вона дивувалася: не слід почуватися винною, адже ви реалізовуєтесь, отримуєте задоволення від роботи і повертаєтеся додому щасливою. Під час карантину посольство Франції запропонувало нашій au pair евакуацію літаком, але вона сказала мені: «Здається, я вам зараз дуже потрібна», і залишилася — ми жили разом понад 4 місяці. Як виявилося згодом, Елеа має непросту історію і через досвід життя у моїй родині вона переосмислила власне дитинство.
Чого навчилися діти від au pair?
Для дітей приїзд au pair — дуже корисний досвід: удома є стороння людина — це не родич, не друг сім’ї, діти мають поважати особисті межі цієї людини, дотримуватися елементарного дрес-коду вдома. Французька няня навіть навчила моїх дітей кращих манер за столом: ми всі їли виделкою і ножем, діти стали більш ввічливими під час їжі. Вона влаштовувала нам вишукані французькі вечори, коли мої друзі приходили з вином, а вона готувала щось смачне.
Для дітей це також крута нагода попрактикувати свою англійську. Але найважливіше — із цього досвіду діти розуміють, що всі люди дуже різні і зовсім не завжди хтось робитиме те, що хоче дитина. У цьому велика різниця між нянею, яку наймає мама, і au pair, яка приїздить: місцева няня завжди прагне бути «хорошою» для дітей, з au pair зовсім інша ситуація, адже вона тут тимчасово і має свої цілі в цій пригоді.
Для мене важливо показувати дітям, які безмежні можливості є у світі — бути сміливою, самостійною, обрати пожити в іншій країні, незнайомій родині та ще й вивчати іноземну мову. Я була вражена, що ці 20-річні дівчата чітко знають, чого хочуть, і здатні розпланувати свій gap year, де буде щось для себе, а щось для суспільства.
Які страхи чи ризики є в родини, яка приймає au pair?
Найбільший страх — а що, як ця людина не така, якою здалася тобі під час Skype-співбесіди. Але завжди розумієш, що au pair приїздить максимум на 90 днів. У найгіршому випадку доведеться купити квиток і попрощатися раніше. Я читала негативні відгуки, коли au pair уникали своїх обов’язків або навіть мали психічні відхилення. Щодо довіри — тільки-но людина потрапляє до вас додому, ви розумієте, чи можете їй довіряти. Французька няня одразу попередила мене, що планує активне соціальне життя, і на третій день у Києві повернулася додому о 12-й ночі. Я дуже хвилювалася, не могла заснути, поки вона не прийшла, і сказала, що мені так некомфортно.
Радила б такий досвід тим родинам, де є двоє і більше дітей, хто має достатньо простору у квартирі, щоб надати окрему кімнату au pair дівчині, і тим, кому потрібна допомога і можливість дітям прокачати англійську або іншу іноземну мову. І для дітей, і для мене це пригода, тож ми вже шукаємо нову au pair.
