Після того як у журналіста Говарда Тімберлейка в 38 років діагностували синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, він вирішив дізнатися, а чи існує насправді «нормальний» мозок, — свою історію він розповів BBC.

За даними одного опитування 2016 року, приблизно 62 млн людей в усьому світі можуть мати розлад аутистичного спектра (зокрема синдром Аспергера), а 63 млн — СДУГ. У декого ці синдроми перетинаються.

І це не кажучи вже про багато інших станів, як-от дислексія, синдром Туретта та Вільямса (гіперсоціальна особистість). Всі вони можуть бути пов’язаними з відмінностями в анатомії мозку.

Фахівці, які проводять таку діагностику та досліджують ці стани, зазвичай використовують терміни «нейрорізноманіття» (для опису відмінностей мозку) та «нейротиповий» (для опису решти людей).


«Наша дурнувата система освіти намагається замкнути людей у вузькому руслі нормальності, замість того, щоби вивчати, яку користь вони можуть отримати з цього розмаїття», — зазначає австралійська соціологиня Джуді Сінгер.


Дослідниця проводить паралелі з поняттям «біорізноманіття», яке позначає не окремий вид рослин або тварин, а властивість всієї біосфери.

Хоча не всі фахівці погоджуються з коректністю терміна «нейротиповий», визнають, що він кращий, ніж «нормальний».

На думку Томаса Армстронга, виконавчого директора Американського інституту навчання та автора наукових статей, слово «нейротиповий» не припускає, що дещо є правильним або ідеальним, воно лише зазначає, що деяке явище є частотнішим.

Попри це Армстронг погоджується, що реальність набагато складніша за терміни. «Ми можемо визначати дітей з типами психіки X, Y і Z. Але що більше ми дізнаємося про певну дитину, то більше вона постає як унікальна особистість», — пояснює він.

Багатьом людям з аутизмом та іншими станами термін «нейрорізноманітність» допомагає позитивному сприйняттю себе. Потреба зменшити стигматизацію, безумовно, є.

Детальніше — у публікації BBC.Ukraine.

Ілюстрація: https://www.bbc.com

Автор:

Залишити відповідь