Яким було ЗНО з української мови і літератури цього року?

Який твір оспівує перемогу козаків під Жовтими водами або який вірш є зразком неокласичної інтимної лірики? Це питання із цьогорічного тестового зошита ЗНО з української мови та літератури. Ви б змогли відповісти? Що було найскладнішим, які завдання спантеличили, а з чим можна було легко впоратися — кандидат філологічних наук, вчитель та експерт ГС «Освіторія» Ігор Хворостяний виконав тест ЗНО з мови та літератури і ділиться своїми фаховими коментарями.

Ігор Хворостяний,
кандидат філологічних наук,
вчитель української мови та літератури, експерт ГС «Освіторія»

Завдання цього року були цілком адекватні — вони відповідали чинній програмі з мови та літератури. У частині мови це були досить типові, звичні для абітурієнтів вправи. Це добре, адже фактор звичності відіграє велику роль під час тесту: навіть трішки нетипове завдання може дезорієнтувати людину. У частині літератури завдання на основній сесії були навіть простіші ніж ті, що увійшли до пробного ЗНО.

Що нового було на ЗНО цього року?

У частині тесту з літератури цього року ввели кілька запитань нового формату. Щоб це не було великою несподіванкою, їх включили в тести пробного ЗНО. Це завдання, які передбачають не просто відтворення фактичних знань, а застосування цих знань у незнайомому контексті. Наприклад, подається текст вірша, який не вивчається на уроках, але перегукується з твором із програми, і довкола цього тексту ґрунтуються кілька запитань. Цього року це був вірш, який прямо апелював до поезії «О панно Інно» Тичини. Якщо діти читали цей твір, то могли легко встановити зв’язок між двома текстами. Це досить типова і правильна практика складання тестових завдань, коли студент працює з незнайомим текстом, але він стосується тієї програми, яку вивчають у школі. Аналогічні вправи містить і PISA. Фахівці філологи давно кажуть про необхідність саме таких глибших завдань, які перевіряють не фактологічні знання, а компетентності. Пригадуєте, було запитання на ЗНО: хто є батьком української прози? Воно навряд чи свідчить про розвиток особистості дитини, а передбачає просто зазубрювання факту, що хтось колись давно назвав Квітку-Основ’яненка «батьком української прози». Тому я тішуся появі завдань, що дають зріз метакогнітивних навичок учня: вміння аналізувати, зіставляти інформацію і робити висновки.

Яке завдання було найбільш підступним чи заплутаним?

Єдине завдання з літератури, яке мені не сподобалось, це № 50: що символізує білий колір у творі? І варіанти відповідей: тишу і порожнечу, холод і самотність, байдужість і сон, чистоту і цнотливість або розкіш і вишуканість. По-перше, символ за визначенням має асоціативні зв’язки, а отже багатозначність трактувань. Наприклад, у мене білий колір може асоціюватися з небом, океаном, всесвітом. У когось це може бути ніжність, чистота тощо. А по-друге, у завданні порівнюють два тексти: поезію Тичини «О панно Інно» та вірш, наведений у зошиті ЗНО. У творі Тичини білий колір — це самотність: немолодий чоловік сидить перед вікном, згадує весну і своє колишнє кохання. Але в тексті, який дали дітям на опрацювання, про самотність не йдеться, тут стан щастя, закоханості й радості. І білий колір тут радше символізує чистоту і невинність. Але із формулювання завдання не зрозуміло, про який саме твір запитують, тому тут можна було заплутатись.

Яке завдання вам видалось найцікавішим?

Мені сподобалося те завдання, яке напевне не сподобалося жодному абітурієнту: у ньому треба було поєднати епізоди того самого твору. І в одному з варіантів ідеться про електричну мухобійку з твору «Мина Мазайло». Це дуже промовиста і красива художня деталь у контексті гротеску й абсурду, який створює Микола Куліш у своїй комедії. Окрім того, це завдання апелює до знання змісту твору — щоб зауважити цю деталь, треба було справді читати текст, а не «шкрябати очима», як часто роблять учні, готуючись до ЗНО.

У частині тесту з мови я дуже люблю запитання про правильні наголоси. Вважаю, що такі завдання виконують важливу суспільну функцію: тільки згадайте, як усі обурювалися словом «довідник» і казали, що ніхто зроду-віку не знав, що правильно наголошувати в ньому другий склад. Але завдяки таким хвилям нарікань і уваги багато українців почали правильно наголошувати слова. Цього року було слово «зручний» — наголос на перший склад. У програмі ЗНО є перелік слів з нормативним наголошенням, які перевірятимуть на тесті, тому підготуватися до такого завдання не складно. А в мережі є купа цікавих форматів для запам’ятовування наголосів — один хлопець навіть читає реп із цими словами.

Також дуже тішить, що щороку в частині роботи з текстами на ЗНО добирають сучасні актуальні зразки, які цікаво читати й аналізувати. Це вчить дітей працювати з текстом у реальному житті, а погодьтесь, у ЗМІ чи на рекламах ми не завжди читаємо досконалі зразки художнього слова.

Чи потрібні завдання на знання сюжету чи персонажів твору?

Як кожен підсумковий тест, завдання ЗНО охоплюють різні рівні володіння матеріалом. За таксономією Блума, найбазовіший рівень роботи з інформацією — відтворення. Тому завдання, де подається цитата, а вступник має визначити, хто з персонажів це каже, теж потрібні. У цьому й полягає демократичність тесту: у ньому є завдання на відтворення, де можна набрати бали, просто знаючи фактаж, а є такі, що передбачають синтез, аналіз та створення свого тексту. Звісно, людина, яка колись давно читала літературні твори, не пригадає імен другорядних персонажів. Але абітурієнти готуються до ЗНО і прицільно читають тексти, тому такі запитання не були складними для тих, хто доклав для цього зусиль.

Чому на ЗНО є питання про літературні жанри і стилі?

ЗНО оцінює якість шкільних знань з мови та літератури. А програма якраз передбачає, що учень має знати різні напрями, течії, стилі та жанри літератури. З 9-го класу в програмі з літератури починається історико-хронологічний підхід: діти вивчають твори від часів Київської Русі до сучасної літератури на останніх уроках в 11-му класі. Наприклад, постмодернізм я завжди пояснюю учням на прикладі вірша Олександра Ірванця «Любіть»: він починається словами «Любіть Оклахому!» Якщо діти знайомі з програмним твором «Любіть Україну», то вони легко зрозуміють, що сучасний поет грається з текстом Сосюри — це і є постмодерністська іронія та інтертекстуальність. Мені було приємно, що саме уривок із цього вірша подали цього року в завданні ЗНО.

Чи були багаторівневі завдання?

Прикладом багаторівневого завдання було таке, де подали уривок листування Василя Стуса із сином, а учні мали за змістом визначити, про який твір ішлося. Таких завдань з кожним роком стає більше, і це дуже тішить. По-перше, це презентація текстів, що не входять до шкільної програми — як-от листи Стуса, який сьогодні надзвичайно актуальний. По-друге, це сутнісне завдання, що дає змогу показати свої компетентності. Дуже часто, готуючись до ЗНО, діти просто зазубрюють факти, а самі тексти лишаються осторонь. І якраз такі багаторівневі запитання спрямовані на розуміння твору, а не просто заучування фактажу.

Що засмутило на цьогорічному ЗНО?

Тема для власного висловлювання цього року була справді класна: «Як можна бути патріотом, живучи поза межами своєї країни?». Тут є про що поміркувати, навести приклади із життя та літератури. Я прочитав кілька творів своїх учнів, і дуже засмутився: на превеликий мій жах і жаль у тих творах діти писали заїждженими штампами про патріотизм і любов до батьківщини. Аж ніяк не сумніваюся в щирості почуттів дітей, але думки були справді шаблонні. Це трагедія шкільної освіти — діти дають соціально бажані відповіді на питання, бо їх так навчили. Своїм учням я забороняв вживати окличні речення у власних висловлюваннях і спонукав викладати власну живу думку, а не завчену фразу.

Інша глибока світоглядна проблема нашого суспільства — ми не маємо нормального сприйняття помилки. Колеги з успішних освітніх систем — Фінляндії, Канади не раз мені кажуть: ваша система освіти вчить не робити помилок — ви вчите правопис, правила, але при цьому діти не говорять живою побутовою українською мовою. Ось над цим маємо працювати.

Залишити відповідь