У центрі шкільного скандалу, який обговорює зараз європейська громадськість, — добровільні внески на потреби навчального закладу. Точніше — добровільно-примусові. Британська школа Wednesbury Oak Academy після різдвяних канікул заборонила грати і тренуватися на спортмайданчику учням, чиї батьки не здавали гроші на спортивне спорядження, пише The Guardian. Чи не правда, щось знайоме? В Україні, де ситуація зі збиранням грошей на шкільні потреби — болюча тема як для батьків, так і для вчителів, досвід «розрулювання» цього конфлікту має стати в пригоді.
Бідні не грають у футбол
Батьки учнів Wednesbury Oak Academy запустили петицію в Facebook, звинувативши школу в тому, що вона поділила дітей на бідних і багатих. Це може викликати соціальне відчуження, глузування і неврози. Навіть під час організованих 20-хвилинних ігор на великій перерві частина школярів змушена спостерігати, як грають інші.
На підтримку петиції було зібрано близько 600 підписів. Практику «no pay, no play» (немає оплати — немає гри) визнали огидною і ті, хто здавав гроші, і ті, хто не зміг або не захотів цього зробити.
Конфлікт швидко перейшов на політичний рівень: депутати одних партій звинувачують уряд у недофінансуванні шкіл, інших — навчальні заклади в неправильному розподілі фінансів.
Тим часом вчителям школи в соцмережах погрожують фізичною розправою за дискримінацію, і одна з них, Марія Булл, має намір звернутися в поліцію. Співробітники школи впевнені у своїй позиції, оскільки, на їхню думку, йдеться про незначну суму (6 фунтів стерлінгів на місяць), яку здатна сплатити будь-яка сім’я. Так що суть — у байдужості до потреб навчальних закладів та власних дітей, які в них навчаються.
Цю стіну нібито і намагалися пробити такими методами. Було закуплено спорядження для футболу, тенісу, регбі, а також скакалки. При цьому «багатшим» учням кілька раз на тиждень дозволялося запрошувати пограти на майданчик по одній дитині, батьки якої не платили. Педагоги вважають, що репутація школи незаслужено постраждала, і називають обговорення в соціальних мережах кібербулінгом, уточнює The Mirror.
Боржникам «таврують» руки
Описаний інцидент — далеко не перший. У деяких штатах США учні, батьки яких не заплатили вчасно за шкільне харчування, повинні мити столи і прибирати на кухні, щоб відпрацювати заборгованість.
Трохи раніше американська початкова школа Gardendale Laura Ware ввела свій спосіб боротьби з неплатниками: ставити дітям на руки штампи «Мені потрібні гроші на обід». Якщо прийшов час оплачувати харчування в школі, спочатку батькам телефонують і відправляють електронні листи. Але якщо справа не зрушила з місця, «таврують» учнів. Наприклад, Йорн Бівенс, 8-річний син якого прийшов з таким «посланням», розлючений: «Вони думають, що діти — це стадо великої рогатої худоби. Це форма залякування і присоромлення», пише mic.com
Деяких американських батьків турбують платні додаткові заняття, які проводять просто під час уроків. Наприклад, частина дітей під час уроку фізкультури йде на хореографію на чолі з учителем, а решта — бігають у спортзалі з м’ячем. Або в початковій школі одні учні йдуть на факультатив з французької, інші — чекають їх у класі, залишені напризволяще.
Багато батьків дивуються, чому їхні податки не покривають витрат на державну шкільну освіту, пише The Guardian. Сотні британських шкіл «жебракують», випрошуючи від 1 до 25 фунтів стерлінгів на місяць на витратні матеріали та додаткові послуги. А початкова школа в Челтнемі відверто пише у зверненні до батьків, що намагається зібрати гроші не на факультативи, а щоб навчальний заклад зміг працювати. Експерти рекомендують шукати спонсорів, а не перекладати матеріальні проблеми на батьківські плечі.
Ще нюанс: майже в усіх державних школах заборонено натякати, що до них неможливо вступити без благодійних внесків. Тому в хід ідуть більш тонкі підходи. Наприклад, від першокласників вимагають купити планшет, який перейде у власність школи, інакше дитина не зможе успішно навчатися і буде «білою вороною».
По 100 доларів батькам за моральну шкоду
Досвід інших країн засвідчив, що майже скрізь є такі проблеми. У Британській Колумбії (одна з провінцій Канади), де вже 11 років законодавчо заборонені збори в державних школах, батьків змушують оплачувати безліч речей. У різних школах це: канцтовари, книги, папки, послуги запрошених лекторів, онлайн-навчання, витрати на зоокуточок, шкільні вистави та копіювання паперів. А також: факультативні навчальні матеріали, кодові замки, калькулятори, шкільні ноутбуки, прокат музичних інструментів, усе необхідне для уроків праці, одноразовий посуд у буфетах, однакові спортивні костюми, спеціальний одяг для бойових мистецтв або йоги. Деякі школи навіть додумалися брати з учнів плату за оренду підручників і шафок.
Як і в нас, улюблена стаття витрат — ремонт «всього»: приміщень, автопарку, музичних інструментів, верстатів для уроків праці, шкільних гаджетів. Видання Тhe Тyee підрахувало, що одинока мати з Ванкувера за двох дітей платить 100 доларів щомісяця, а на шкільні поїздки двічі на рік зобов’язана виділяти 1000 доларів. В іншому регіоні за навчання близнюків платять 200 доларів на місяць.
Відмовитися від сплат можна. Але такі сім’ї потрапляють у шкільних звітах до категорії малозабезпечених. А публічно зараховувати себе до бідних багатьом образливо. Тому, наприклад, у Квебеку (Канада) батьки учнів уже подали позов до суду. Якщо вони виграють, школи опиняться на межі банкрутства, адже кожному потерпілому (а це 900 тис. осіб) адвокат вимагає виплатити 100 доларів за моральну шкоду.
Відведи в школу… козу
Чимало вчителів теж занепокоєні через цю практику — їм хочеться думати про навчання, а не про «вибивання» грошей. Старший учитель школи Coombe Hill School Марк Клуттербак пише, що йому дійсно не подобається питати батьків про гроші. Ця частина роботи завдає йому сильного дискомфорту і змушує замислюватися про зміну діяльності.
Багато українських сімей так само стикалося з тим, що аби примусити сплачувати внески, їх ганьбили на батьківських зборах, вивішували списки боржників, соромили учнів перед класом. В одній з ужгородських шкіл учениці запропонували вішати одяг на гвіздок, а не в шафу і займатися стоячи, оскільки її сім’я не здала гроші на закупівлю парт. А в Одеській області не так давно педагог оголосила голодування на знак протесту проти того, що керівництво примушує її збирати гроші з батьків.
Але всі ці ситуації далекі від радикального рішення, прийнятого у 2017-му в Зімбабве, пише The Sunday Mail. Там прийняли закон, за яким батьки, не здатні здавати шкільні збори, можуть відпрацьовувати або платити дрібною рогатою худобою.
Керівник Асоціації вчителів Зімбабве Джон Мліло вважає, що діти бідняків піддаватимуться глузуванню, та й навряд чи в навчальних закладах знайдеться робота для тисяч неплатників.
Учителі ж стурбовані іншим: школам видавали ліцензію на навчання, а не торгівлю козами, але очевидно, саме їм доведеться продавати худобу на ринку і переводити гроші в фонд школи. Зате частина батьків спокійна. Не можеш оплатити заняття танцями і зошити? Здай у школу козу.
