Зазирнути в очі дитині, яка відвернулася від дошки, погладити, запитати щось на вухо, заборонити виходити з класу — усе це неможливо під час дистанційного навчання. Та й інші звичні для класу способи крізь монітори гаджетів не діють. То як онлайн утримувати увагу дитини і чи потрібно це взагалі? А може, замотивувати — справа батьків?
Як дивилися на дистанційку 60 років тому
Перш ніж обирати спосіб, добре б розібратися зі своїми страхами та запереченнями, переконана психолог Ольга Точій. Днями під час онлайн-майстерки, коли вчитель математики читав реп на тему уроку і демонстрував театральний реквізит, чимало коментарів стосувалися не нюансів його роботи, а сумнівів щодо її ефективності. «Вчитель вже перетворився на блазня», «І хто ж з дітей поважатиме такого педагога?», «Все навчання не можна перетворити на гру. Якщо немає важкої праці, немає результату» — ось такими є типові побоювання.
Знаєте, коли виникло упередження щодо того, аби продумувати заздалегідь, як утримати увагу дітей на дистанційному навчанні? 60 років тому! Так, звісно, тоді не було занять онлайн, пояснює пані Ольга. Але їх вигадали… фантасти. Є чимало творів, де можна почитати про віддалені заняття чи телеуроки. Вигадали — і одразу ж наперед засудили.
У 1957 році американський письменник Роберт Янг у творі «У вересні 30 днів» зі співчуттям описує застарілого на півсторіччя вчителя-андроїда, який не сприймає телеуроки та адаптацію класичних творів на сучасний лад. У той самий рік радянський письменник Віталій Мелентьєв у повісті «33 березня» змальовує далекий 2005 рік, де учні проходять змішане навчання. Телеуроки — для тих, хто хворів чи не зрозумів учителя.
Вчителька з Марса, діти з Землі
У 1966 році американський фантаст Ллойд Біггл-молодший написав фантастичне оповідання «Яка чарівна школа». Педагог з Марса (у прямому сенсі) повертається працювати на Землю, і не знає, що тут вже давно шкіл взагалі не існує, лише телеуроки. Вчителі вигадують, як привернути увагу учнів, адже від рейтингу популярності їхніх передач залежить продовження контракту. Той, хто викладає англійську мову та літературу, жонглює та, немов актор, грає літературних героїв. Викладач економіки демонструє фокуси з картами та грошима. Вчителька історії малює карикатури та комікси на теми уроків. Діти зацікавлені, але саме це видається головній героїні оповідання 1960-х років «заграванням з учнями, перетворенням уроку на шоу». І вона знаходить врешті-решт можливість хоча б кількох підлітків майбутнього посадити за парти та викликати до дошки. Чому діти погодилися? Бо хотіли не лише слухати, а й говорити самі, перевіряти свої знання та вміння. І в цьому криється чудова підказка сучасним педагогам.
«Працювати слід не 12 годин на добу, а головою»
Яка? Жоден фантаст не здогадався, що існуватиме інтернет з можливістю зворотного зв’язку. Тож те, що може утримати увагу онлайн, — давати учням слово. Ранкове коло на початку уроків, проблемне завдання, яке виконують у групі однолітків (вчитель може навіть підкреслити, що вимикає звук, щоб відповідь учнів стала сюрпризом, тож заохочує поділитися результатом), особисті враження та асоціації від теми й інші подібні способи допоможуть утримувати увагу учнів. Адже як би цікаво не оформили дорослі те, що хочуть донести до дітей, останнім важливо, щоб і їх слухали.
Чи будуть поважати вчителя, який нібито розважає? Досвід доводить: так. Діти поважають якраз тих, хто розуміє їхні інтереси, цікавиться їхнім життям, демонструє круті вміння (наприклад, малювати швидкі скетчі або показувати фокуси). Їхніми очима це виглядає як майстерність, а не загравання до них.
Якщо дитина налаштована на гру, чи ж навчиться вона працювати? Переконання, що успіх приносить тяжка праця, прийшло ще з часів, коли люди орієнтувалися на фізичну працю. Нині ж креативна ідея, яка з’явилася досить легко, може принести і результат, і гроші. Словами Стіва Джобса: «працювати слід не 12 годин на добу, а головою». Творчо мислити, наполегливо йти до результату — всього цього дітей можна навчити й через гру.
Сім підказок для гарного онлайн-уроку
Якщо сумнівів у потребі утримувати увагу дітей немає, досвічений вчитель знайде варіанти.
- Будувати урок як фільм чи виставу, плануючи його за законами класичної драматургії. Провести на початку якийсь звичний ритуал для налаштування учнів чи розмову про настрій кожного, яскраву зав’язку, розвиток, кульмінацію (пікове враження на тему уроку), розв’язку (пояснення), фінал (прощання).
- Виручить несподіванка. На початку заняття добре дивувати. Не обов’язково щось робити особисто, може стати в пригоді відеовставка. Добре заготовити скарбничку «візуальних шоків» для уроків онлайн.
- Спрацює контрастність. Елементарно змінити гучність голосу (шепотіти), темп мовлення (уповільнитися чи жартома прискоритися), щоб це зацікавило дітей.
- Створювати атмосферу. Наприклад, для уроку в середній чи старшій школі взяти за основу модний серед підлітків серіал (скажімо, «Дивні дива»). З нього можна запозичити музику, відео, тренди та поєднати з навчальним відео. Наприкінці уроку варто додати, що далі буде — у наступній серії.
- Залучати до гри, яка триває увесь урок. Для початкової й середньої школи це може бути якась фантастична історія, де відповідь на одне завдання наближує до загального казкового результату (визволити якогось персонажа з біди, відвести загрозу від нашої планети тощо). Для старших класів підійде детективна історія.
- Провокувати на помилку або самому помилятися. Якщо учні знають, що вчитель поставить неправильне запитання, або що треба знайти три помилки в його словах, вони слухають значно уважніше.
- Давати щось корисне тут і тепер. Наприклад, діти полюбляють щось готувати на кухнях під час онлайн-уроків (у присутності батьків). Але це можна робити не лише на уроці праці, а й на інтегрованих заняттях у початковій школі чи за предметом «Я досліджую світ». Навіть математичні обчислення сприймаються інакше, коли треба підрахувати кількість реальних інгредієнтів і можна побачити, що з цього вийде.
Поради експертів
Вчителька української мови та літератури Краснопавлівського ліцею на Харківщині, півфіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2017 Галина Загорулько:
— Варто, щоб такий урок проходив у динаміці. Можна використати для пожвавлення завдання на платформі https://learningapps.org. Вони прості у створенні. А для дистанційного уроку можна зробити спрощені варіанти через брак часу, для створення ситуації успіху.
Директорка, вчителька історії полтавської школи №38, фіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2017 Тетяна Веркалець:
— Під час уроку, там, де цього ніхто не очікує, запитайте, чи всі написали листа Миколаю та Діду Морозу. І нагадайте, що подарунки ці особи приносять тільки слухняним, і дистанційне навчання теж береться до уваги. Посміялись, трохи розслабились, але і підбадьорилися, та навчаємося далі.
