Освітяни дізнаються про все більше можливостей навчання в Україні та поза нею. Однією з програм підвищення кваліфікації є Fulbright Research and Development Program. Про досвід участі в ній ми поспілкувалися з Іриною Дробіт — стипендіаткою програми Фулбрайта та науковим працівником відділу організації науково-дослідної діяльності Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.
Що таке дослідницька програма Фулбрайта?
Стипендії програми Фулбрайта можна отримати, щоб проводити ґрунтовне прикладне або теоретичне дослідження, навчатися в магістратурі, підвищити професійну кваліфікацію або ж асистувати у викладанні української мови як іноземної в університетах США.
Ірина була стипендіаткою дослідницької програми Фулбрайта упродовж 2016–2017 навчального року. Її стажування тривало дев’ять місяців. Це максимальний термін перебування на дослідницькій стипендії. Стипендіати, які проводять дослідження або стажуються, самостійно визначають, скільки часу триватиме їхнє перебування — від шести до дев’яти місяців.
«Якщо прагнете зрозуміти, як працює академічна система в США, то найкраще пробути там увесь навчальний рік, — радить Ірина Дробіт. — Таким чином можна ґрунтовно ознайомитися з навчальним процесом: переднавчальною адаптацією, поділом на семестри, сесіями та особливостями поточного оцінювання, роботою у віртуальному навчальному середовищі, побувати на випускному та інших урочистих подіях».
Як подавати документи
На дослідницьку програму (Fulbright Research and Development Program) можуть подаватися особи віком до 40 років, які мають два роки професійного досвіду. Програма відкрита для: викладачів; аспірантів та дослідників, які ще не мають наукового ступеня; кандидатів наук (не пізніше п’яти років після захисту); адміністраторів закладів вищої освіти; співробітників науково-дослідних установ; журналістів; фахівців з бібліотечної, музейної та архівної справи; спеціалістів у сфері управління культурою; працівників громадських організацій.
Документи для участі подають за рік до безпосереднього стажування, а відбір складається з кількох етапів. Перший — до 1 листопада кожного року слід зібрати та вислати пакет документів: анкету, додаткові форми, три рекомендаційні листи, копії всіх документів про вищу освіту та копії документів про наукові ступені, звання, портфоліо (для кандидатів з творчих напрямків). Рекомендаційні листи може написати будь-хто, крім ваших родичів. Це може бути колега або керівник, які назвуть ваші сильні сторони та пояснять, чому ви є добрим кандидатом.
«Анкета містить багато деталей, тому її варто ретельно обдумати і кілька разів перевірити. Мотиваційні тексти варто писати та переписувати, давати почитати комусь, щоб розуміти наскільки чітко сформульовані думки. Потрібно бути максимально критичними до написаного. Аналізувати, чи дійсно ви пишете переконливо.
Неодмінно ставте собі питання: «Чому саме я хочу подаватися на цю програму?» Але не забувайте про зворотну сторону процесу і питайте себе: «Чим я як фахівець можу бути цікавим для програми?»
Під час заповнення анкети дуже важливо обґрунтувати, що ви плануєте робити під час стажування в США і чому саме в установах цієї країни. Очікується, що назвете об’єктивні причини, чому не можете провести дослідження в Україні, а також вкажете, чим ви будете корисні стороні, яка приймає. Таким чином, демонструєте, що ви не лише хочете перейняти досвід, а й можете поділитися своїм.
Ви частково обираєте місце, де проходитиме ваша дослідницька програма. У заявці пропонуєте та обґрунтовуєте три навчальні заклади або установи США, в яких найкраще викладають або досліджують обрану вами тему, та визначаєте їхній пріоритет. Можна звертатися до обраних вами установ чи університетів з проханням про лист підтримки. Однак комісія залишає за собою право остаточного вибору закладу, зважаючи на багато чинників. Часто пропозиції кандидатів враховуються, і вони потрапляють до бажаних університетів чи установ (лабораторій, музеїв, бібліотек тощо).
Співбесіда та іспит з англійської
Другий етап — це співбесіда в головному офісі програми Фулбрайта в Україні, який розташований у Києві. Вона відбувається англійською мовою і її проводять у грудні. На розмову запрошують півфіналістів, анкети яких були найбільш переконливими. Співбесіда триває 30–40 хвилин. З вами спілкуються українські експерти з напрямку, на який ви подаєтеся, американські експерти відповідної галузі та представники програми.
Після успішного проходження співбесіди у вас є час, приблизно півтора місяця, для підготовки і складання тесту на знання англійської мови як іноземної (TOEFL iBT). Цей тест визначає ваш рівень володіння мовою для спілкування в академічних умовах. Мінімальна кількість балів, яку необхідно набрати для успішного проходження цього етапу відбору — 80 зі 120.
Програма покриває квиток в обидві сторони, медичне страхування, кошти для придбання професійної літератури. Передбачена щомісячна стипендія.
Як організовано перебування в США?
Окремий тиждень перед початком стажування відведено для так званої ввідної програми, яка передбачає знайомство фулбрайтерів між собою, налагодження контактів з колегами зі всього світу. Цей час відведено на ознайомлення з освітньою системою США та адаптацією до культурних реалій країни.
Для учасників проводять тренінги, екскурсії, лекції, зокрема з питань академічної доброчесності, протидії сексуальним домаганням і дискримінації. Буває, що американські викладачі організовують неформальні зустрічі, щоб поспілкуватися з фулбрайтерами ближче, дізнатися про їхні країни і розповісти про свою.
Тиждень безпосередньо перед початком навчального року триває орієнтація в навчальному закладі або установі. Упродовж цього часу вам покажуть кампус, проведуть лекції, організаційні зустрічі, розкажуть про те, як функціонує установа, до яких відділів звертатися за потреби. Ви також знайомитеся зі своїм керівником та отримуєте ідентифікаційну картку, яка дає доступ до всіх ресурсів (електронної пошти, бібліотеки, університетського автобуса, засобів друку і сканування, програмного забезпечення). Після цього ви повноцінно розпочинаєте своє дослідження або стажування.
Досвід у Мериленді
Ірина стажувалася в Мерилендському університеті (University of Maryland), що в містечку Коледж-парк, штат Мериленд. Мета її стажування — дізнатися та перейняти досвід адміністрування магістерських програм з перекладу. Вона спостерігала та вивчала організаційні, технічні та методичні аспекти, щоб відповісти на питання: яким чином якісно сформувати магістерську програму з перекладу для українських студентів.
Ірина працювала в Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, де вже існувала бакалаврська програма з перекладу та запускали магістерську програму. Необхідно було зрозуміти, які предмети та в якій послідовності слід включити до навчального плану, якими навчальними матеріалами їх наповнити. Система вищої освіти США була цікавим середовищем для вивчення цього питання, адже там немає бакалаврських програм з перекладу, а магістерські існують як самодостатні одиниці, а тому для опанування професії перекладача відводиться менше часу і навчальна програма насиченіша.
«Для кращого розуміння та занурення в процес навчання можна відвідувати курси викладачів у ролі вільного слухача. Я прослухала п’ять повних курсів протягом свого перебування в США та провела одну гостьову лекцію. Крім того, проводила вебінари для колег з України, виступила з доповіддю на конференції та на засіданні Наукового товариства імені Шевченка в США», — розповідає стипендіатка.
За час стажування Ірині вдалося скласти навчальний план для магістрів та частково реалізувати його в Україні: «До Америки я приїхала з чернеткою, приблизним навчальним планом, який удосконалила. Український та американський підхід до викладання перекладу дуже відрізняються.
В Україні є як бакалаврські, так і магістерські програми з перекладу, в Америці — лише магістерські. Американський досвід та підхід до адміністрування магістерських програм потрібно було «перекладати» й адаптувати до наших реалій. Бездумне копіювання переліку курсів американської магістерської програми в навчальному плані українського університету не може привести до удосконалення якості навчального процесу».
Про американську освіту
У Сполучених Штатах до викладання залучають професіоналів. Американці по-іншому сприймають професіонала, який може викладати в університеті, ніж українці. Для них важливо мати науковий ступінь (PhD — доктор філософії) для викладання теоретичних аспектів. Однак для викладання практичних і прикладних аспектів залучають фахівців і без наукових здобутків, але з відповідним досвідом і компетенціями, наприклад, представників бізнесу, практиків зі значним досвідом роботи тощо.
Середній вік студентів-магістрантів у Мерилендському університеті — 30 років, якщо брати до уваги, що серед студентів були такі, що продовжували навчання відразу після бакалаврату (переважно іноземці), і ті, хто йшов у магістратуру для професійного росту у віці 40 років. Щоб оплатити навчання, студенти беруть кредит, тому навчатися в магістратурі йдуть свідомо, зважуючи свої потреби та можливості.
Фулбрайтівці або повністю занурюються в американську культуру та мінімізують контакти з представниками української діаспори, або найперше шукають українську громаду в місті або штаті.
«Перебуваючи в США, я усвідомила, що означає бути українкою, набагато наочніше ніж вдома. Це відбулося завдяки спілкуванню з українською діаспорою, зокрема з тими, хто пережив німецькі табори переміщених осіб у 1940-х роках. Унікальне покоління народжених або вихованих у таборах, чиї батьки пройшли крізь жахіття війни, важкі часи перших кроків на еміграції, але зберегли українську культуру і передали її дітям. Вони стали громадянами США, які зробили чимало для збереження і поширення української спадщини у світі і становлення української незалежної держави», — зізнається Ірина.
Навіщо освітянам подаватися на програму?
Підвищення кваліфікації може відбуватися дуже формально, а можна поставити собі вищу планку. Коли людина розуміє, що вичерпала свої ресурси в Україні, то час подаватися на програми за кордоном, у тому числі на Фулбрайта.
«Завдяки перебуванню в іншій країні можна зрозуміти, яке місце ти займаєш у власній країні, а ще — де, як професіоналка, ти у світі, — розповідає Ірина. — Це стимулює розвиватися та приносити новий досвід до свого українського університету».
