Вперше за 26 років в Україні відбулася конференція демократичної освіти IDEC: Education NOW. Щороку вона «подорожує» світом. Відповіді на запитання, як виховати щасливу та успішну дитину, шукали близько 800 учасників з 25 країн, у тому числі 45 топ-зірок світової освіти. Під час конференції вони розповіли, як має змінитися освіта та виховання відповідно до потреб майбутнього. А також чому настав час відмовитися від традиційних шкіл як «освітніх фабрик», чому бажання все контролювати — це зло, виховання гаманцем — шлях в нікуди, а школа — місце для бесіди.
Відмовитися від «освітніх фабрик»
«Нас створено різними, несхожими і унікальними, — нагадує Яков Гехт, педагог, засновник мережі демократичних шкіл та конференції IDEC, радник шести міністрів освіти Ізраїлю. — Проте в індустріальну епоху, коли люди навчилися будувати фабрики і за короткий проміжок часу виготовляти багато однакових речей, хтось задумався: навіщо нам стільки різних людей? Давайте збудуємо для них фабрику, хай стануть однаковісінькими. І назвемо її школою. Ідея проста: зберемо в «коробці» людей одного віку, виберемо для них однаковий навчальний план, хай проходять його всі одночасно, з тим самим вчителем. Мета традиційної освіти — зрівняти всіх людей. Мета демократичної освіти — допомогти кожній дитині віднайти свою унікальність. Час відмовитися від «освітніх фабрик» і дозволити дитині формувати свій навчальний план і обирати, що вивчати».
Не «виховувати гаманцем»
«Деякі батьки платять дитині — за виконану домашню роботу, допомогу вдома чи гарну поведінку в школі. Це гарна ідея, якщо мета — розвинути в дитині корисливість і пошук вигоди в усьому. Однак уявіть: якщо скінчиться ресурс, ви просто не зможете порозумітися, — говорить Паата Амонашвілі, грузинський педагог, психолог, президент Міжнародного центру гуманної педагогіки, син класика педагогіки Шалви Амонашвілі. — Гроші не виплекають в дитині співчуття, любов і турботу про інших. Їх можна пізнати лише завдяки атмосфері щирості, уваги і підтримки, якою батьки оточують дітей. У такому разі, за будь-яких обставин поряд з вами буде однодумець, соратник і друг — ваша дитина».
Надати дитині свободу дій
«У 2021-му школа Summerhill відсвяткує 100-річчя з дня заснування. Хто б міг подумати? Божевільній ідеї «довіряти дітям», що прийшла в голову одному шотландцю, вже майже століття, — розповідає Генрі Редхед з Великої Британії, онук творця легендарної демократичної школи Summerhill та один з очільників цієї школи сьогодні. — Наші студенти створюють правила школи та самі обирають, як провести свій день. Майже за століття роботи ми переконалися на власному досвіді: якщо прибрати зовнішній примус «роби, бо так треба» і вберегти дитину від нашого бажання «заподіяти добро», можна виростити особистість, що має жагу до дослідження та знає, чого і чому хоче. Усвідомлює свою свободу та вміє жити з нею — нести відповідальність за свій вибір».
Не намагатися вирішити майбутнє дитини за неї
«Мене часто запитують: як змусити дитину готуватися до іспитів? — каже Діма Зіцер, російський педагог, очільник альтернативної школи «Апельсин» та Інституту неформальної освіти. — Я не знаю. Але маю запитання назустріч: а хто дав вам право змушувати, спонукати чи вирішувати щось за дитину? Не пов’язуйте успіх з оцінками. Пам’ятайте, що жоден іспит не завадить вашій дитині добитися своєї мети. Єдине, що може завадити — відсутність батьківської підтримки.
Наприклад, моя донька провалила ЄДЕ (російський аналог ЗНО) з математики. Замість картати себе і ставити хрест на своєму житті, вона вступила до американської театральної школи. Так, у світі є професії, які не потребують математики. Через деякий час, для кращого розуміння персонажів, донька захотіла вивчати психологію. Виявилося, що без ЄДЕ з математики її не візьмуть у виш. Чим закінчилася історія? За два тижні донька підготувалася і набрала прохідний бал. Так буває, коли людина розуміє, навіщо їй потрібен цей іспит».
Відмовитися від бажання все контролювати
«Сьогодні дедалі частіше можна почути слово VUCA. Воно складається з перших літер англійських слів volatility (нестабільність), uncertainty (невизначеність), complexity (складність) і ambiguity (неоднозначність), — розповідає Ірена Пранскевічюте, консультант системних трансформацій з Литви, експерт у дослідженнях Єврокомісії.
— Єдина можливість для батьків і вчителів співіснувати з VUCA в сучасному світі — не намагатися все контролювати. Саме через це бажання в просторі «батьки-учні-вчителі» ми втрачаємо взаємну довіру, безпеку, відкритість і, врешті-решт, радість від спілкування. Щоб цього уникнути, потрібно вчитися бачити і чути одне одного. День у школі починається з того, що ми кілька годин разом з дітьми слухаємо музику, яку вони вподобали сьогодні. Це потрібно, щоб позбутися наших упереджень і установок, як потрібно спілкуватися з дітьми».
Детальніше про виступи освітніх зірок конференції IDEC незабаром читайте на «Освіторії».
