Самостійно навчитися вчити математику — для більшості школярів це непосильне завдання. Саме в цьому їм потрібна допомога педагога. Так вважає вчитель математики у школі Пунаху (Гаваї, США) Джозеф Манфре, який поділився досвідом на порталі Edutopia. Переклали для вас його лайфхаки, як навчити дітей займатися математикою.
Чому учні «дуріють» у день підготовки
На початку кожного навчального року цей вчитель не дає жодного матеріалу учням. Натомість він навчає їх вчитися. І саме це дозволяє їм бути успішними в математиці протягом року, усвідомлювати сенс усього, що вони роблять на заняттях.
Чому педагог вирішив до цього вдатися? На першому курсі коледжу він отримав низькі бали з математики, хоча вважав, що дуже добре знає теорію. На жаль, він зробив багато несподіваних для нього помилок, на які не звернув уваги під час роботи. Саме тоді він замислився над тим, як найбільш ефективно вивчати цю науку.
У перші роки викладання у школі він помітив: учні мають такі самі труднощі. Перед підсумковим навчальним випробуванням він дав старшокласникам день для підготовки. Але замість активних самостійних занять тінейджери займалися якимось «ледачими» справами. Під час аналізу дня підготовки він запитав клас: «Як саме ви вчите математику?» Відповіді зробили очевидним те, що більшість учнів ніколи навіть не ставили собі такі питання. Їхня низька мотивація до підготовки пояснювалася тим, що насправді вони навіть не знали, що саме робити, тобто, не мали плану.
Як краще налаштуватися на перевірку знань
За словами професора Іллінойського університету Рошель Гутьєррес, «математика — це не іменник, а дієслово». Тобто це не знання, а наші дії. Ми вчимося математики, лише коли займаємося нею на практиці. Більшість учнів помилково вважають, що повторювати алгебру чи геометрію означає переглядати підручники та конспекти. Згубна помилка: вважати, що математика — це те, що потрібно запам’ятати. Якщо ви не гросмейстер із шахів, ви не зможете завчити всі способи розв’язання задач. Треба зрозуміти сам принцип та мати досвід.
Усі ми робимо помилки, тож не варто орієнтувати школярів на те, щоб ідеально виконувати роботу. Навпаки, учні мають робити помилки, знаходити типові саме для них та виправляти їх. Так вони будуть уважними під час підсумкової контрольної чи тесту. Мета навчального процесу полягає в тому, щоб школярі могли виявляти потенційні помилки.
Джозеф Манфре регулярно каже класу: «Ми повинні помилятися. Ми просто не повинні повторювати помилки». Зрештою, саме ці помилки на початку навчання дають можливості зростати, оскільки демонструють проблемні місця та зону розвитку.
Для повторення матеріалу варто використовувати тести з ключами відповідей або задачі, які вже виконували колись. Звісно, під час розв’язання задачі учні не дивляться у відповіді. Вони отримують на чистому аркуші паперу саме лише завдання. А потім порівнюють із попереднім разом: чи не допущені повторно ті самі помилки.
Для математики важливі й додаткові компетенції. Скажімо, ораторські. Якщо учень готується до усного іспиту з математики, варто потренуватися презентувати свою роботу батькам, друзям, однокласникам. Будь-яку форму перевірки матеріалу варто потренувати на практиці, коли йдеться про математику. Якщо це тест — пройти пробне випробування. Якщо учень готується до письмової роботи, йому варто позайматися індивідуально та намагатися вкластися у відведений час.
Як самовдосконалюватися в алгебрі та геометрії
Якщо учні не можуть правильно виконати завдання, доведеться повернутися назад у вивченому матеріалі та відшукати прогалини. Але орієнтуватися варто не на них, а на ті задачі, приклади, рівняння, які підлітку легко вдаються. Це допоможе знайти зону найближчого розвитку під час підготовки до оцінювання.
1. Учні мають виявити, які кроки вони могли пропустити, потім розібрати помилки, і лише тоді виконати аналогічні завдання. Але не варто переходити до практики, доки не зрозуміли сенс рішення. Як то кажуть, «практика не вдосконалює; лише досконала практика вдосконалює». Не важливо, як багато задач вирішують учні, якщо не отримують правильної відповіді та не розуміють, як це робити. Практикуватися треба, але лише тоді, коли діти вже не повторюють помилок та швидко їх виявляють.
2. Учні в день підготовки можуть звертатися за підтримкою до однокласників або вчителя. Деякі діти краще розуміють пояснення, ніж підручники. Комусь легше слухати однолітків, ніж педагогів, бо їх вони не соромляться, не лякаються. Є й такі учні, яким варто просто спостерігати за тим, як вирішує приклад інший школяр, перш ніж зрозуміти принцип.
3. Учні мають вести записи. Ідеться не про лекції вчителя, а про нотатки. Це може бути розширене пояснення ходу роботи в зошиті або додаткові записи для себе, де вони відзначають, на що слід звернути увагу, розв’язуючи задачі певного виду, які правила слід знати для цього. Під час підготовки до іспиту чи тесту, окрім практики, буде корисно передивитися ці нотатки.
Якщо вчителі дають учням вказівки щодо того, як вчитися, діти налаштовуються на серйозну роботу, яка приводить до успіху. Вони усвідомлюють зв’язок між усіма навчальними ресурсами, з якими будуть стикатися протягом року, з різними видами завдань і тим, як саме вони зможуть навчатись і демонструвати математичні знання та вміння.
