Як допомогти дитині сформувати здорове его, але не виховати егоїста

cover_dorian
Автор тексту: Олена Юрченко
Кадр з фільму «Портрет Доріана Грея»

Як не втратити контакт із дитиною під час її дорослішання, допомогти їй зрозуміти себе та інших і виховати здорове его? Варто звернути увагу на практику інтегрального батьківства. У чому її суть під час форуму «Еволюція освіти. Інтегральне лідерство і практики «живої» школи» розповіли коуч з Литви Вітаутас Бучюнас та психолог і едуколог Катерина Ясько. Записали для вас найцікавіше.

Що це та навіщо потрібно

Чому батьківство «інтегральне»? Бо містить сукупність ціннісних орієнтирів батьків, установок і очікувань, батьківських почуттів, відносин і позицій, батьківської відповідальності та стилю сімейного виховання.


Тож перше правило інтегрального батьківства — надягни кисневу маску на себе, і тільки потім — допоможи одягнути дитині. Адже якщо ми хочемо змінити дітей, то в першу чергу повинні змінитися самі.


Часто батьки приводять дітей до психолога, щоб той «поремонтував» сина чи доньку. Але хороший психолог залишає в кабінеті не дитину, а причину всіх її проблем — маму й тата. Тому в першу чергу інтегральне батьківство — це про вас самих як про батьків і про ваш психологічний розвиток.

Будучи ментально здоровими і цілісними, ви можете бути певні: з вашим батьківством і дітьми все теж буде в повному порядку. Але тільки-но в дорослих з’являється установка «у нас все добре, але діти якісь «неправильні», треба серйозно працювати.

Головне завдання інтегрального батьківства — навчитися розуміти себе, щоб зрозуміти свою дитину. Треба розібратися з питанням «Хто я є?» і з’єднатися зі своїм внутрішнім світом. Допоможе в цьому інтегральна карта Кена Уілбера.

Модулі батьківства

Ось чотири модулі, крізь призму яких батькам варто дивитися на свій розвиток, щоб він був цілісним та збалансованим:

1. Розум — те, як мислить людина, у тому числі стадії розвитку свідомості.

2. Тіло — об’єктивний прояв існування людини.

3. Дух — духовний інтелект людини.

4. Тінь — психотравми, які витіснені в підсвідомість, але продовжують впливати на людину.

Якщо батькам щось не подобається в поведінці дитини і вони хочуть змінити це на краще, слід одразу дивитися на конкретну проблему, яка їх хвилює, крізь вказані вище чотири модулі.


Дуже часто батьки через власні приховані психологічні травми бачать у дітях те, чого не помічають у собі: «Ти безвідповідальний, ти лінивий!»


І тут потрібно терміново задіяти «терапію душі» або «роботу з Тінню», тобто дістати все «неперероблене» травматичне минуле, усвідомити і прийняти його. Зцілитися повністю не вийде ні в кого, але це й не обов’язково. Коли процес усвідомлення завершиться успішно, людина зможе розвиватися далі.

Завдання інтегрального батьківства

1) Допомогти дитині побудувати здорове его, здатність психіки до інтеграції

Дорослі мають навчити дітей сприймати своє его як легкий плащ, який потрібно одягати в непогоду. Якщо ж ні — дитяче его бряжчатиме на дитині, мов важка амуніція. Дорослі можуть допомогти дитині огранувати его за допомогою емпатичної взаємодії.

7 міфів про підлітковий бунт, які заважають батькам заспокоїтися

Пам’ятайте, що дозрівання особистості не залежить від віку. Яскраві приклади особистостей з правильно розвинутим его — Нельсон Мандела, Махатма Ганді. Навіть образи цих людей здатні навіювати спокій і позитивну енергетику.

Батьки мають навчити дітей, що не его управляє людьми, а самі люди вибудовують правильні та ефективні стосунки зі своїм его. Говоріть з дітьми про прості й важливі цінності, знання, які допоможуть у житті.

2) Навчити дітей пізнавати та приймати свою істинну природу

Це означає, що дорослі мають допомагати дітям пізнати себе та з’єднатися із собою. На цьому шляху вам допоможе досвід вченої-дослідниці та психолога Брене Браун. Рекомендуємо подивитись її лекцію «Сила вразливості».

Брене звертає увагу батьків: одним з наслідків розвитку постмодерністської культури стало те, що дітей прийнято не просто хвалити, а вихваляти. Але за цим криється неабияка небезпека.

«Не потрібно дітей з ранку до ночі запевняти у їхній унікальності, незамінності й неперевершеності, тому що вони такими не є», — каже пані Браун.


Навпаки, треба пояснити дитині, що вона не досконала і що в житті їй доведеться багато боротися, терпіти незручності і, можливо, страждати. Але акцентувати: «Ти достойний(а) любові».


Важливо доносити дітям саме такі меседжі. Якщо дитину запевняти, що вона — сама досконалість, то є небезпека, що в реальному житті, зіткнувшись з іншими «досконалими», які так само не помічають нікого навколо, молода людина зламається.

Три корисні практики для батьків

1) Навчіться бачити світ очима дитини

Взаємодійте з нею, беручи до уваги її рівень розвитку. Коли говорите з дитиною або збираєтесь їй у чомусь дорікнути, уявіть себе на її місці.


Особливо будьте уважними до дитини, коли вона йде до 1-го класу — це час кризи у відносинах батьків і дитини. На дитину звалюється ціла лавина того, що їй треба, а чого не треба робити.


Створіть для дитини адекватне емоційне середовище, такий собі «контейнер емоційної безпеки», у якому вона зможе просто зростати.

2) Навчіться встановлювати з дитиною зв’язок (connection before correction)

Будьте емпатичними. Навчіться встановлювати зв’язок зі своєю дитиною навіть коли вона ще не розмовляє. Або навпаки, коли вашій дитині вже 13-14 років і вона говорить забагато чи в такому тоні, який батьки сприймають болісно.


Не інструктуйте дитину, не зловживайте фразою «У мене більше досвіду». Це не допоможе встановити зв’язок.


У конфліктній ситуації краще спитайте: «Наскільки тобі зараз комфортно це обговорювати? Давай домовимося про час, коли ми зможемо поговорити про це спокійно?»

Запитуйте себе: «Чи ми своїми словами та діями створюємо для дитини острівець безпеки, чи нав’язуємо просто зараз щось своє?»

3) Не приймайте все на свій рахунок

Потрібно відгукуватися, а не реагувати, коли виникають непрості емоційні ситуації в спілкуванні з дітьми. Вам хочеться елементарно накричати на дитину.

Фрази дорослих, які найбільше бісять школярів

Ви думаєте в такі моменти: «Це все я! Це я недовиховав дитину». Така самокритика згубна. Як і агресія стосовно дитини.

Стабілізувати емоційний стан допоможуть знання про психологію розвитку дитини і будь-які духовні практики. Люди, які багато років медитують, у найскладніших стресових ситуаціях вміють зловити навіть мілісекунду тиші та з’єднатися із собою. Отож, з холодним розумом ви навчитеся відгукуватися, а не реагувати.

Навіщо в найкращих школах світу розвивають емоційний інтелект

Ліній розвитку інтелекту існує понад 20: когнітивний (логічний), емоційний, тілесний, міжособистісний (як люди підтримують зв’язки між собою), внутрішній (як з’єднуються зі своїм внутрішнім світом), моральний (що погано, а що добре), духовний (пошук сенсу), естетичний, музичний тощо.

У кожної людини існує нахил до тієї чи іншої лінії інтелекту, але й інші лінії теж нерівномірно наявні. Тому важливо в лініях розвитку інтелекту дотримуватися балансу і не допускати великих пробілів між ними.


Із того, що ми бачимо в Україні та Литві, є величезний дефіцит емоційного розвитку — як у дорослих, так і в дітей.


Тому емоційному розвитку вчені радять приділяти особливу увагу. Адже когнітивна лінія інтелекту може розвиватися до глибокої старості, а от якщо упустити емоційний розвиток дитини, то одним з негативних наслідків може стати те, що вона виросте хоч і розумною, але абсолютно нещасливою.

До речі, у найкращих школах світу розвиток емоційного інтелекту інтегрований у різні дисципліни. Найсильніший інструмент емоційного розвитку — ненасильницька комунікація. Зверніть увагу на книги Маршала Розенберга з цієї тематики.

Залишити відповідь