Підлітковий вік — непростий час і для дитини, і для дорослих, які знаходяться поруч. Школярам здається, що ніхто навколо не може їх зрозуміти. А дорослі, ніби навмисне, лише дратують. Які фрази родичів та вчителів здатні вивести підлітків зі стану душевної рівноваги? Запитали в них самих.
Влад Смичик
Гімназія №149 (Київ),
9-й клас
Дратує, що чим ближче до ЗНО, тим частіше чую: «Нормально не складеш — нікуди не поступиш». А ще: «Ти можеш нас не слухати, але всі шкільні знання тобі знадобляться в житті». Мені в це ну от геть не віриться.
Вчителі полюбляють «підколювати» фразами: «Ну що, на гулянки час знайшов, а на навчання — ні?» Ще кажуть: «Так будеш вдома батькам говорити!»
А наша «англічанка» каже дивну фразу, яку ніхто до кінця не розуміє: «Те, що дозволено бику, не дозволено Юпітеру».
Герман Стьопін
Школа №82 (Київ),
8-й клас
Найдратувальніша фраза у виконанні вчителів: «Чому ти погано навчаєшся? Напевно, твої батьки не зацікавлені?» Ну от що на це можна відповісти? Безглузде запитання.
Знаєте, зараз я навчаюся краще, ніж раніше. Мама була постійно на роботі, і я часто відволікався на гаджети ввечері. Від цього страждало навчання. Тато забрав мій смартфон і на заміну дав кнопковий телефон. Виявилося, що я зовсім нічого не втратив, хоча спершу це здалося катастрофою. Став ліпше концентруватися на домашніх завданнях, нічого не заважає.
А фраза батьків, яка дратує: «Чому ти не можеш це вивчити?» Адже я завжди намагаюся зрозуміти тему, навіть якщо вона складна. Батьки це кажуть, а самі навіть не запропонували допомогу.
Що може бути гірше ніж це все? Тільки фраза: «Ти повинен вчитися, як…. (ім’я)». Не люблю, коли порівнюють з іншими.
А ще не люблю, коли кажуть, на які професії мені варто орієнтуватись у майбутньому. Те, що я чую, мене найчастіше взагалі не цікавить. Вважаю, дорослим варто лише підтримувати дітей у починаннях і підказувати. Але не давити авторитетом і не вказувати.
Дратує, коли не прислуховуються до моїх потреб і кажуть: «Тільки тобі має бути добре?» А хіба я не входжу в поняття «всі», якщо добре має бути всім?
Данило Плісакін
Вечірня школа №37 (Харків),
11-й клас
«Краще б навчався, а не фігнею страждав!» — ось фраза родичів, яка мене доводить до сказу. У мене ж є хобі й захоплення у вільний від навчання час, чому всі навколо думають, що я маю прокидатись і засинати разом з конспектами? Скоро почнуть ще й сни перевіряти, а раптом я й там байдикую.
Звісно, я розумію, що рідні переживають за моє майбутнє, але що як раптом моє захоплення в майбутньому переросте в ідею крутого стартапу? Проблема дорослих у тому, що вони часто не мають підлітків собі за рівню, хоча їм варто в нас повчитися креативності й здатності відчувати тренди сьогодення.
Ще мені стає нудно, коли на уроці вчитель гаркає: «Дивись на дошку і не відволікайся у вікно». Я маю право відвести погляд далі дошки, я ж не робот і часом хочу елементарно розслабити очі. У такі моменти я саркастично посміхаюсь.
Іноді мені прилітає: «Не дивись у телефон, а пиши те, що тобі кажуть!» Можливо, це й справедливо. Але годинник я не ношу, тому інколи позиркую на екран, щоб дізнатися, скільки залишилося до кінця заняття, якщо в класі немає великого годинника.
І завершує мій особистий рейтинг дратівливих фраз ця: «Ось зараз закінчиться урок — вийдеш у туалет, а поки терпи». Тут навіть пояснень ніяких не треба.
Артем Цуканов
Школа School Horse Club SP (Київська область),
10-й клас
Підбішує, коли приходять додому родичі і перше запитання, яке ставлять: «Ну як школа, як оцінки?» Люди, ну невже у вас ні на що більше не вистачає уяви, кожного разу запитувати тільки про школу?!
І вже не можу чути запитання «Ти прибрав у кімнаті? Чому в тебе такий безлад на столі?!»
Я професійно займаюся фокусами, і дуже бісить, коли люди називають мене «розводилою» й обманщиком. Я ж не маю на меті когось обманути, лише хочу потішити людей і подарувати їм яскраві емоції.
Також до списку найнестерпніших фраз додам оці: «Любити треба маму й тата, а шкільну їжу треба просто їсти» і «Проколов вуха, а нічого іншого проколоти собі не хочеш?»
Із бабусею в нас окремі розмови. Вірніше, це її монолог, а я — слухач. Відбувається все приблизно так: «Ти тільки подивись у дзеркало, що ти із собою зробив! Попробивав брови, якісь тунелі у вуха повставляв, ходиш тільки в чорному і нічого не робиш! Тільки в телефоні сидиш, карти тасуєш і фотки на сайт завантажуєш. А заробляти на життя ти чим збираєшся, га? От нероба!»
Василіна Василіва
Школа №39 (Миколаїв),
9-й клас
Дуже дратуюся, коли на запитання «Можна погуляти?» батьки видають навіть не фразу, а цілу лекцію: «Ти телевізор взагалі дивишся? Ти бачила, що там у новинах показують? І взагалі, ти з ким ідеш гуляти? Хоча ні. Можеш не казати. Ти взагалі сьогодні нікуди не підеш — всяке ввечері може трапитися.
Ось буде тобі 25 років — сама будеш вирішувати, куди і з ким іти гуляти. А зараз сиди вдома».
Засмучуюся, коли зустрічають прямо на порозі з кам’яним виразом обличчя і одразу: «Ну розповідай, ти курила? Ні? А, може, алкоголь пила?»
Лера Поплавська
Уманський педагогічний коледж, 2-й курс
Батьки говорять чимало фраз, почувши які, можна лише сумно зітхати. Наприклад, «Ти ще не доросла! От коли станеш повнолітньою, сама будеш вирішувати, що тобі робити».
Дратуюся, коли чую: «Щоб опівночі була вдома, а то більше не підеш нікуди». Із цим нічого не поробиш, але немає нічого гіршого, ніж залишати компанію, коли веселощі в розпалі.
Досить болісно реагую на фразу: «Показуй швидко, що носиш у кишенях і в сумці!» Як не крути, це зазіхання на особистий простір.
Але ще більше не подобається, що треба кожного разу звітувати. Так само й про те, на що я витратила кошти, які дали батьки: «Ось я даю тобі гроші, але потім обов’язково перевірю, на що ти їх витратила».
Насуплююсь, коли чую від рідних: «Що в тебе може бути спільного з цими людьми, як ти можеш з ними дружити? Про що ви з ними розмовляєте. Що ви робите? А куди ходите?» Я розумію, що ще неповнолітня, але достатньо доросла, щоб обирати собі компанію до душі.
Коли я довго розмовляю по мобільному, обов’язково почую: «Із ким ти можеш постійно говорити, і головне — про що?» У мене відповідь щоразу одна: «Із кимось говорю — та й все!» Але найцікавіше, коли наступного разу історія повторюється, і я кажу те саме. І так по колу. Ох…
Із викладачами теж не завжди легко. Коли чую: «Шановна, яка причина вашого запізнення на пару?», відповідаю: «У мене була дуже важлива справа».
Хоча ці запитання більше риторичного характеру, адже я все одно зайду в аудиторію і братиму участь у занятті.
Аж тіпає, коли чую «Списала та ще й хочеш гарну оцінку». Стараюся не сперечатися, але іноді від дискусій не втекти. Доводиться доводити свою правоту.
Ще підбішує, коли нормально, не гірше від інших, відповідала, але чуєш: «Мені не подобається як ти підготувалася. Сідай. На наступний раз будеш готуватися».
Іоан Жарков
Новопечерська школа (Київ),
8-й клас
Батьки надто довго допитуються в мене: «Де ти був? Що робив? А з ким був?» Це дуже втомлює.
Іноді кажу батькам: «Я гуляв зі своєю дівчиною». А вони починають засипати запитаннями: «А де були? А який кінотеатр? А кіно сподобалося? Яка, ти кажеш, адреса цього кінотеатру? А прізвище дівчинки?»
Не можу второпати, навіщо їм стільки непотрібної інформації. Одне з двох: або вони Шерлоки і працюють над розкриттям якоїсь справи, яка стосується мене, або ж не довіряють мені і потім усе перевіряють. Зацикленість дорослих на таких моментах — ось що може бісити не на жарт.
Олексій Слободяник
Школа №90 (Київ),
7-й клас
Ми, школярі, не встигатимемо фізично засвоювати стільки матеріалу, щоб кожен предмет знати бездоганно.
Дратує, коли задали купу «домашки», а потім наступного дня запитують: «Ну що, зробив?» Мене аж сіпає від таких запитань. Навіть якщо я зробив усе, мене це запитання виводить із себе.
Cвою кар’єру хочу побудувати в спорті, зараз займаюся футболом увесь вільний час. Тому дратує, коли вчителі насідають зі своїми «домашками». Деякі вчителі знають, що хочу стати спортсменом, і кажуть: «Ось ти хочеш стати спортсменом, а який хороший спортсмен без освіти? Вчись, Льошо!»
