Часом усі «правильні слова» з психологічних книжок здаються відірваними від життя, коли перед нами репетує рідна дитина. І замість слів, які радять спеціалісти, хочеться сказати ті, від яких ми самі плакали в дитинстві. Що це за вислови та як їх позбутися, пояснює психоаналітик Марина Бабушкіна.
Фахівець радить експеримент: уявіть, що ви те саме кажете своєму чоловіку (дружині). Тоді легше буде переформулювати речення так делікатно, як ви зазвичай звертаєтеся до дорослої людини, яку любите і не хочете втратити.
«Ось тепер тебе люблю я» або «Я не буду тебе любити, якщо ти…»
У «Мийдодір» Чуковського «клишоногий і кривий» Умивальник казав: «Ось тепер тебе люблю я» і висловлював тим зовсім не любов, а просто схвалення. Так само батьки іноді не помічають, що схвалення або несхвалення вчинків дитини заміняють словами про любов.
Батькам здається, що просте «Так не можна» — не досить дієве. А от загроза позбавлення любові лякає навіть самих дорослих.
Що думає дитина: «А я тоді тебе не люблю, коли ти кричиш на мене або не купуєш те, що я хочу. І коли не даєш робити, що забажаю. Виходить, я часто тебе не люблю».
Перевіряємо на партнері: «Я не буду любити тебе, якщо не купиш мені шубу (не схуднеш)».
Як замінити: «Ти мене потішиш, якщо…», «Ти засмутиш мене, якщо…».
«Ти поганий»
Коли «внутрішня дитина» дорослих на щось ображається, вони починають лаятися тими ж словами, які колись говорили в пісочниці. Батьки вважають, що так дитина точно запам’ятає, що можна або не можна робити.
Що думає дитина: «Це ти ще не знаєш, наскільки поганим я можу бути».
Перевіряємо на партнері: «Ти знову не пам’ятаєш, куди поклав телевізійний пульт? Ти поганий».
Як замінити: «Ти погано вчинив. Так робити не можна, тому що…». Намагайтеся дати найбільш зрозуміле і практичне пояснення, тоді більше шансів, що дитина запам’ятає.
«Припини істерику», «Перестань плакати», «Не ний»
Діти плачуть голосніше, ніж дорослі. І батькам фізично складно це витримати. До того ж дорослим важко ще й психологічно — через почуття провини. Вони вважають, що в хороших мами чи тата діти не плачуть.
Дорослі забувають у такі моменти, що дитина має право почувати, переживати, звільнятися від негативу, щоб він не позначився на здоров’ї. А заспокоюватися без допомоги діти вчаться лише згодом.
Що думає дитина: «Батькам начхати, що мені погано».
Перевіряємо на партнері: «— Я в розпачі від того, що коїться в мене на роботі. — Не ний».
Як замінити: «Розкажи, чому ти плачеш?», «Чому тобі сумно/прикро?» Говоріть це, навіть якщо причина — ваша заборона чи вчинок. Додайте: «Мені шкода. Дай обійму. Я з тобою, синку (донечко)».
«Відчепися, набридло. Я зайнятий»
Коли батьки зосереджені на роботі чи на домашніх справах, а дитина в сотий раз просить пояснити, звідки в корови береться молоко, нерви можуть не витримати. Те саме стосується ситуацій, коли доводиться вислуховувати чергові суперечки «Хочу чи не хочу гуляти, піду чи не піду».
Що думає дитина: «Я нікому не потрібна».
Перевіряємо на партнері: «— Нарешті ми вдвох. — Відчепися, набридло».
Як замінити: «Давай пізніше». Для дитини важлива конкретика, тому додайте: «Коли стрілка годинника дійде ось сюди» або «Коли закінчиться мультик».
«Хлопчики не плачуть» або «Дівчата не б’ються»
Батьків турбує, що про їхні методи виховання подумають інші, якщо донька схожа на маленьку розбійницю, а син — на П’єро. Дорослі також кажуть це, коли їх дратує плач або бійка і немає часу розрадити та розібратися, а розумні аргументи закінчилися.
Що думає дитина: «Ти сліпа, мамо? Я хлопчик, і ось же — я плачу».
Перевіряємо на партнері: «Усі чоловіки — козли (жінки — стерви)».
Як замінити: Ніяк. Просто відмовтеся від стереотипів.
«Не будь жадібним, поділися іграшками
(з незнайомими дітьми)»
Дорослим незручно перед батьками дітей, які тягнуть руки до іграшок вашого малого, а у відповідь отримують погляд з-під лоба і вереск «Не дам!»
Що думає дитина: «Ти взагалі моя мама чи цього нахаби? А якщо він поламає або не віддасть?»
Перевіряємо на партнері: «До нас у гості заїжджав мій колега. Я дав йому твій халат і налив каву у твою улюблену чашку. Ти же не проти?»
Як замінити: «Яку іграшку ти можеш дати погратися на деякий час хлопчику (дівчинці)? Пограєтесь разом? Тоді хлопчик (дівчинка) дасть тобі свої іграшки». Можна також звернутися до батьків іншої дитини: «Вибачте, але це його улюблені іграшки, він ними не ділиться». Чи «Моя доня зараз не хоче грати разом».
«Швидко засинай»
У втомлених батьків після напруженого дня часом є лише одне бажання: щоб дитина вже спала. Не просила попити, на горщик, поправити ковдру… Дорослі забувають, що не завжди можна вплинути на свій організм. І що сон залежить від фізіологічних процесів.
Що думає дитина: «Розкажи мені, як це можна зробити за бажанням?»
Перевіряємо на партнері: «Швидко кохаймося. У тебе 5 хвилин».
Як замінити: Зайві слова тут не потрібні, просто створіть комфортні умови для засинання дитини. Говоріть тихо, не підвищуйте голос, не вставайте з ліжка.
«Негайно проси вибачення»
Дорослим ніяково перед тими, кого випадково або навмисно образила дитина. Батькам здається, що дітей потрібно «тренувати» вибачатися, щоб вони відчули провину чи сором. Але проблема в тому, що провину неможливо прищепити — її розуміння має йти зсередини. А сором тільки розлютить.
Що думає дитина: «Чого це? Мені зовсім не шкода».
Перевіряємо на партнері: «Чого це ти так розмовляєш з водієм сусідньої машини? Негайно проси вибачення»
Як замінити: Це ви, а не дитина, маєте сказати: «Вибачте, він ненавмисно» або ж «Перепрошую, вона сьогодні погано поводиться».
«Подивись, що ти накоїла, криворука»
Батьки намагаються з терпінням ставитися до випадкової шкоди, яку може зробити син чи донька. Однак коли дитина вдесяте поспіль розливає суп чи б’є склянку, втриматися від дошкульних висловлювань складно. Починається «параноя»: а раптом вона робить це навмисно?
Що думає дитина: «Упс! Я ж справді ненавмисно».
Перевіряємо на партнері: «Подивися, що ти накоїв, криворукий. І це ти називаєш новою зачіскою (борщем, прибитою поличкою, зарплатою)? Ти це навмисно?».
Як замінити: «Не біда, усі помиляються. Чому так сталося? Давай подумаємо, як зробити, щоб наступного разу все вдалося».
«Що ти там возишся? Дай я сам(а)»
Коли до виходу з дому без ризику спізнитися на роботу чи в школу залишається п’ять хвилин, а дитина ніяк не може впоратися із застібкою на куртці, батьки втрачають самоконтроль. Також це кажуть, коли непокояться, що син або донька пошкодять цінну річ.
Що думає дитина: «У мене нічого не виходить, не варто й намагатися».
Перевіряємо на партнері: «Що ти возишся за кермом? Дай поведу машину сама». Або: «Скільки можна наносити макіяж? Дай нафарбую тебе сам».
Як замінити: «Можна тобі допомогти? Давай ти потренуєшся пізніше». Уточніть, коли саме.
