Завершилися заняття в Школі тренерів Нової української школи, куди у жовтні 2017-го зарахували по два представники від кожної області України та Києва. Вже незабаром вони тренуватимуть вчителів, які цього року візьмуть перші класи і навчатимуть по-новому — згідно з Держстандартом початкової освіти НУШ. Ми розпитали в кількох сертифікованих тренерів про їхні головні враження від навчання.
Олена Шибкова
Лисичанський навчально-виховний комплекс «Гарант», Луганська область
Власний досвід — цінний інструмент та внутрішня опора для вчителя. Саме так ми отримували знання в Школі тренерів НУШ. Про методики нам не розповідали і навіть не називали їх, доки ми не випробували кожну на собі.
Ставали справжньою командою, працювали у двійках і трійках, займалися сторітелінгом, кінезіологією, вчилися створювати лепбуки…
Нас занурили в таке навчання, яке маємо організувати дітям.
Адже крім знань є ще атмосфера, яку можна лише особисто відчути та орієнтуватися на неї, навчаючи, як на камертон. У «Гаранті» вже відбувся «День чудес», коли всі уроки ми провели в незвичному форматі: квести, з опорою на анімацію, сюрпризні заняття від батьків, котрі дивували своїми талантами. Шкільна рутина забудеться, а ці яскраві емоції залишаться в пам’яті.
Інфографіка: знайди тренера НУШ у своїй області
Лариса Меркотан
Рівненська школа №18
Школа тренерів НУШ — одна з найкращих подій у моєму професійному житті. Хоча був певний досвід: приміром, навчання компетентностям у нашій школі практикується понад 20 років, бо працюємо за системою Ельконіна-Давидова.
Та в кожного досвідченого вчителя колись настає «ефект стелі»: здається, далі рости немає куди.
Школа тренерів пробила цю перепону і відкрила ще цілий всесвіт можливостей. Як вчитель і заступник директора з навчально-виховної роботи я переглянула погляди на гру (це потужний інструмент), на інтегроване навчання.
Сучасне навчання — через реальну діяльність, а не за малюнками. Скажімо, рахувати каштани на природі значно ефективніше, ніж лічити палички в класі. Новий учень живе ніби за цитатою Черчилля: «Люблю вчитися, але не люблю, коли вчать». Тож вчитель має так організувати шкільне життя, щоб дитина робила власні висновки.
Оксана Юрченко
Конотопська школа №3, Сумська область
Жодна регалія чи досвід не гарантують, що ви готові до змін. Певно, кожен на початку навчання в Школі тренерів вагався, чи потрібні зміни. Коли ж нам запропонували згадати шкільні роки, ми наперебій говорили про позашкільні заходи, друзів. Будь що, окрім уроків.
Якщо для нас самих навчання залишилося настільки безбарвним, як же ним зацікавити сучасних дітей? Без змін — ніяк.
Тож, наприклад, зустріч з батьками майбутніх першачків провели не у звичній діловій манері, а запросили четвертокласників, які відверто ділилися враженнями та побажаннями.
«Щоденник вражень» — моя найулюбленіша техніка. Діти ладні не йти на перерву, щоб ще щось занотувати. На батьківських зборах дорослі телефонували дітям і просили дозволу почитати, але 20 з 34 учнів не погодилися.
Жоден з батьків не сказав: це ж моя дитина, дайте, вона не дізнається. Хтось розчулювався до сліз, коли читав, як діти бояться їх розчарувати. Тож дописували: «Сонечко, люблю незалежно від того, як навчаєшся» та залишали на папері поцілуночки.
Наталія Квартюк
Криворізька спецшкола №71, Дніпропетровська область
Навіщо вчителі приходять до школи? Вчити. А учні початкових класів? За позитивними емоціями! Тож мотивації не збігаються. Діти хочуть пізнавати нове, але не зубрити, а отримувати радість від маленьких відкриттів. Тож нове завдання педагога — надихати й дарувати позитив.
У мотиваційному листі для вступу до Школи тренерів я писала: «Мрію, щоб вчителі були окриленими, хочу показати, де взяти крила». Але виявилося, що і я не літала раніше. Довелося спочатку зламати окостенілості, які, на жаль, дає досвід.
У школи прийшло зовсім інше покоління з розвиненим з пелюшок критичним мисленням, тож треба навчитися їх вчити.
Наприклад, днями вивчали з дітьми одну зі стратегій критичного мислення — дискусію. Обрали тему «Цирк — це добре чи ні?» На мій подив, діти одразу бачили не лише плюси, а й мінуси: «Там нудно, бо не можна діяти», «Дресирувальник мучить тварин».
Обговорення було бурхливим, і діти продовжили його навіть на перерві. Сучасний учитель має бути не лише лектором, а й модератором диспутів, дослідником, медіатором тощо.
Наталія Флінта
Збаразька школа №1, Тернопільська область
Наша школа торік потрапила до першопрохідців — одна зі ста шкіл, які взяли участь у пілотному проекті. Тож у мене був «стереорежим»: те, чому нас навчали в Школі тренерів, одразу втілювала в класі. А на запитання, які виникають під час навчання по-новому, знаходила відповіді в наставників та колег. Наприклад, поки ще не настільки оволоділа техніками classroom management, щоб легко організовувати аж 33 учня.
Змінилася філософія навчання: не напихати знаннями дітей, а вчити застосовувати набуте в житті.
Можна довго перераховувати, що незвичного з’явилося за ці півроку в першокласників: ранкове коло, екскурсії, робота в парах та групах, вправи на розвиток креативності. Але головне — інше: діти з бажанням йдуть до школи.
