Днями увага іноземної преси була прикута до дітей зі специфічними розладами читання. Адже міністр охорони здоров’я Великої Британії Метт Генкок зізнався, що змалечку страждає на дислексію. Які ж сучасні методи допомоги існують і навіщо вони дітям без дислексії?
Міністр, якому важко читати
В інтерв’ю журналу GQ він розповів, що хоча й незручно казати про це, відвертість може підбадьорити тисячі школярів. Довести їм, що ця проблема не завадить досягти кар’єрних висот. Особисто він не покладається на записи, а краще за колег запам’ятовує почуті цифри та деталі. Саме тому наполягає на «насичених» брифінгах з підлеглими, щоб усе почути, а не прочитати. Дислексія не завадила міністру успішно закінчити Оксфордський університет: допомогли конвертори мовлення в текст, аудіозаписи тощо.
Чому дитина не може читати? Їй бракує інтелекту зрозуміти текст або пам’яті, щоб вивчити літери? За останні роки проведено безліч досліджень, а розвиток методів нейровізуалізації допоміг зробити ривок в усвідомленні причин розладу. Дислексія — це генетично обумовлене порушення міжпівкульної взаємодії, уповільнене дозрівання лівої півкулі головного мозку.
Якщо простіше, такі діти спираються на образи, «картинки», сприймають усе глобально, без аналізу деталей. За дислексії десятирічній дитині читати цікаву книжку — те саме, що її однолітку без таких особливостей опанувати університетський підручник з хімії, пояснюють експерти.
Чому такі діти здаються гіперактивними
Часто таким школярам приписують ще й гіперактивність. Але майже кожен з нас, дорослих, почав би відволікатися та метушитися, якби потрапив на лекцію з фізики. Особливості розвитку мозку дитини, які роблять читання й писання настільки складними, мають і сильні сторони: масштабне мислення, креативність, схильність продукувати нове. Але якщо дитина не може отримати інформацію, вона не отримує освіти або ж отримує дуже неякісну і втрачає шанси на успішне майбутнє. Ці діти розглядають читання як бар’єр, а не інструмент для навчання.
Як показують дослідження, учні з проблемами читання частіше прогулюють і на 10% частіше не завершують навчання. Протягом останнього десятиліття майже півмільйона британських школярів не отримали атестатів.
Експерти переконані, що всі ми недооцінюємо проблему. У світі кожна п’ята дитина має значні труднощі з читанням і не має фонематичного слуху (тобто потребує додаткового навчання, щоб розвинути здатність ізолювати звуки в словах). Вони не можуть відповісти на такі запитання, як «Назвіть слова, які починаються зі звуку “д”» або «Які звуки у слові “ворона”?» Власне дислексія — у 7% дітей.
Кожного першокласника перевіряють на розлади читання
Більшість дітей з розладами читання не отримує специфічної допомоги. Адже простіше списати проблеми на лінощі учнів, педагогічну занедбаність через брак уваги батьків. Скажімо, у США, за даними десятків інтерв’ю з батьками, студентами, дослідниками, юристами та вчителями по всій країні, державні школи відмовляються використовувати слово «дислексія».
Адже інакше вони юридично зобов’язані забезпечити додаткові освітні послуги. Замість цього йдеться про повільний розвиток навичок читання, про лінощі або гіперактивність. Це досягло таких масштабів, що Міністерство освіти США направило школам лист із проханням не приховувати дислексію учнів. Згідно з останніми даними, у США понад 60% учнів четвертих класів не володіють повноцінними навичками читача.
У 40 країнах світу в законах є пункти щодо дислексії. І лише в австралійському Новому Південному Вельсі дислексія в дитини — підстава для отримання інвалідності. Сучасні методи дозволяють виявити схильність до дислексії в дитини, яка ще не навчалася читати. Саме тому в 20 штатах США діють закони про діагностику дислексії серед першокласників.
Як гаджети допомагають вчитися «неписьменним»
Якщо десятикласник усе ще намагається по складах читати підручник, знань у нього майже не залишиться. У тих випадках, коли спеціальне навчання читання не допомагає, важливо вчасно відмовитися від ідеї «сприймати всю інформацію очима» і підключити сучасні гаджети.
Адже старшокласник чи студент може прослуховувати аудіозаписи, використовувати конвертери тексту в мовлення та навпаки (OCR) — нині є прилади, що розпізнають рукописний текст, текст на фото та озвучують його. Так само діють так звані ручки-сканери. Програма Voice Over читає з екрана, Siri — голосовий інтелектуальний помічник. Такі гаджети, як iPad Air 2, Samsung Galaxy Tab S2, Nexus 9, дають змогу надсилати повідомлення, обираючи адресатів на слух, проводити чимало операцій над текстом теж на слух, без читання та письма.
«Читання вухами» має бути так само узаконено і доступно всім, хто потребує, як і «читання пальцями» (шрифт Брайля). Літери краще малювати на тачпаді, а не писати чи друкувати. Іспити також радять складати усно (і записувати на диктофон для доказів правильності оцінювання), навіть питання зачитувати.
Більше підійдуть озвучені тести, де учень має обрати правильну відповідь з кількох варіантів. Також ідеться про спрощення письмових інструкцій, додавання ілюстрацій (хоча б роздруківок, причому на кольоровому, а не білому папері, адже так дислектику легше побачити літери). Важливо не те, як дитина отримує і передає інформацію, а що вона знає та вміє.
Три сучасні способи допомоги
У першокласників з дислексією 30 хвилин цільового навчання щодня за два роки можуть повністю виправити ситуацію. Що менша дитина, що раніше почати особливу програму, то кращий буде результат. До того ж не постраждає її самооцінка, мотивація до навчання, якщо не буде досвіду невдалого читання, усвідомлення, що не можеш зробити те, що іншим дається легко.
Нині є три найсучасніші підходи до роботи з учнями початкової школи, про які пишуть The Guardian та Readandspell.
Мультисенсорне навчання Ортона-Джиллінгем
Для вивчення літер і слів підключають всі органи чуття: виліплюють з пластиліну і глини, малюють на піску та крупі, обмацують елементи із шорсткого паперу чи тканини, складають з LEGO (на кожному елементі наклеєна літера).
Учень, який вже добре знає абетку, все одно слова не пише, а викладає з об’ємних букв. Слова дають змогу будувати не лише горизонтально, а й вертикально: так легше за дислексії. Вивчати їх рекомендують за допомогою різних фігурок: навіть абстрактні поняття краще прив’язати до конкретного предмета.
Також слова вивчають с озвучкою: одночасно набирають їх (доки не запам’ятається серія м’язових рухів), бачать на екрані та чують. Для підкріплення учнів з дислексією з нормальним слухом та зором навчають навіть жестової мови та шрифту Брайля.
Фонологічний підхід (вчити рідну мову, як інші вивчають іноземну)
Як вивчають мову «з нуля»? По-перше, набирають словниковий запас. Отже, вивчати слова на картках, особливо непрості в правописі — правильний шлях. Хай це буде гра: дитина намагається назвати кожну літеру в слові, а потім дивиться на картку-підказку. Картки потрібно носити із собою і повторювати, тільки-но буде хвилинка.
По-друге, вивчають зв’язок між словом і літерою. Скажімо, як звучить «б» і де у слові може перетворитися на звук «п». Або ж як по-різному звучить звук під наголосом та в ненаголошеному складі. Коли діти вчаться чути і розпізнавати звуки мовлення на слух, це база для подальшого навчання. У цьому допомагають спів та скандування.
А ось граматика тривалий час має бути обмежена. Хіба тих, хто вивчає іноземну на початковому рівні, змушують правильно формулювати речення або писати? Спочатку слід обмежитися добрим розумінням мовлення (не лише смислу, а й звуків), розвивати вільне читання. І лише коли все це буде в нормі, переходити до граматики. Корисним буде також взаємне навчання учнів, спільне читання, визначення ключових слів для читання та застосування інтелект-карт (схематичного зображення основних тез за допомогою символічних малюнків).
Навчатися як дешифрувальники («зламувати код» тексту)
Дитина з дислексією сприймає текст як шифр. Кожен може перевірити, як це, на симуляторі. Одні й ті самі літери ввижаються дитині іншими, міняються місцями. Ще точніше передає ситуацію особливий шрифт. Як і в ньому, дитина з дислексією сприймає лише 60% літери. Тож жваво читати за такої специфіки неможливо. Тому дітей на моніторах навчають сприймати літери в динаміці, у перетворенні, здогадуватися, яка літера має йти, виокремлювати за незначними рисками.
Загалом усі ці методи в невеличкій дозі допоможуть і дітям без дислексії швидше навчитися читати. Тож не дивно, що сім років тому у Верхньому Арлінгтоні, що в штаті Огайо, батьки домоглися того, що геть усіх учнів початкової школи вчать за методом Ортона-Джиллінгем. Звісно, ідеться про скорочений курс. На повніший та інтенсивніший уже відправляють дітей з діагнозом «дислексія». Така новація дала свої результати: кількість успішних читачів у школі збільшилася.
