7 січня Україна втратила поета, талановитого фотографа та мужнього воїна Максима Кривцова «Далі». Він загинув на фронті, поповнивши сучасне покоління Розстріляного Відродження, яке знищує росія. Йому було 33 роки, за плечима — 9 років війни та недописаний роман. Згадуємо, яким був Максим, і читаємо його вірші…
Боєць із позивним «Далі»
Війна для Максима почалася у 2014 році, коли він став добровольцем АТО/ООС. Як розповідав поет раніше в інтерв’ю, тоді він не усвідомлював, що ця війна надовго.
Взявши паузу для перепочинку, Максим працював у центрі реабілітації військовослужбовців «Veteran Hub». Проте з повномасштабною війною повернувся на фронт.
Одного разу
десь навесні 2014
я заснув
декілька років не прокидався
сни мої були засніжені та холодні
наче долоньки загиблого під Ізюмом
напевне, я і не прокинувся досі
знову заснув в цьому довгому
наче дорослий полоз
сні
Позивний у Максима Кривцова — Далі. Розповідав, що він наче сам виник: поет відрощував вуса, щоб накручувати, як у Сальвадора Далі.
На війні Максимові вдавалося спостерігати життя. Він згадував своїх побратимів як чудових світлих людей. Розповідав, що навіть у складних бойових умовах вони помічали красу природи.
Часто Максим фотографував своїх побратимів та навколишній світ на плівку й публікував світлини у своїх соцмережах.
Разом із Максимом у бліндажі жив його улюбленець — рудий кіт. Поет публікував фото з ним у соцмережах та навіть присвятив пухнастику вірш.
Хочу розповісти вам історію
про велетенського кота
рудого
як висохлі серпневі покоси
він має лиш білий нагрудник
сумні зелені
наче зелене масло
очі
часто прижмурює брови
наче вивчає наукову працю
бо сонця тут не трапляється
коли ви востаннє бачили сонце
свого часу
на початку осені
він був загрозою усіх тутешніх мишей
це бліндаж великого рудого кота
пробігай повз нього
як найшвидше
шепотіли вони між собою.
На жаль, котик загинув разом із Максимом.
Поет на війні
Поезію Максим Кривцов писав з юного віку. Проте найгучніше у його віршах звучить війна. Поет друкувався у збірках із творами інших авторів — «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». А 2023 року видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці». Вона увійшла до списку найкращих книг 2023 року за версією PEN Ukraine.
Ось як говорив про свою збірку Максим:
«Книга буде з приколами: кʼюарки з записами віршів, плівкові фото війни, чисті сторінки, на яких ви можете написати свій вірш чи намалювати свою ілюстрацію. Бо ця збірка не моя — а ваша. Всі слова чиїсь. Весь досвід це обставини».
У своїх віршах поет часто розповідав історії людей у воєнний час. Кожна історія — унікальна, кожен ліричний герой проходить свій непростий шлях крізь випробування війни.
В українського гурту Yurcash є кілька пісень на вірші Максима. Найпопулярніша з них — «Жовтий скотч».
Весь світ у ранах — я візьму цей жовтий скотч
Я знаю, тут у поміч — лише жовтий скотч
Так вабить декольте цієї дивної весни
Ми всі пішли на Схід, бо хто, якщо не ми
Як короп в ставі, вигравало тіло зброї
А він сказав — візьми цей скотч, лиш він загоїть
Бери землі цієї берці й лісу тепле пончо
Якщо ти наш, намотуй більше-більше скотчу
З вірою в Бога, перемогу, Україну
«Після 2014-го дещо запустився двигун потяга «Україна»», — так Максим відгукувався про суспільні зміни, що прийшли з війною. Він щиро тішився тим, що в кінотеатрах з’являлося дедалі більше українських стрічок. Що українська молодь створювала громадські ініціативи й спільноти, які об’єднували українців і допомагали розвивати нашу державу.
Поет був переконаний, що наше сильне й талановите молоде покоління рухатиме Україну вперед, «варто лише перемогти».
На фронті поету-бійцю давала наснагу віра в Бога. Він носив чорно-червоний хрестик і мав переконання, що Господь заступається за нього.
«Бог — це вода, яку береш зі собою на завдання, і її ніколи не вистачає. Одного разу ми були близькі до того, щоб просто напитися з калюжі. Бог — це протеїновий батончик, який жуєш, перечікуючи обстріл в окопі. Бог — це чорні сухі соняхи, за якими тебе майже не видно. Але найбільше Бог — це повертатися».
