Вже вдруге ми зустрічаємо День Незалежності в умовах повномасштабної війни. Сьогодні, як і століття тому, гартується свобода нашого народу — в любові до країни, єдності, протистоянні ворогу. Про одвічну боротьбу та безмежну любов українські поети написали безліч рядків. І хоч деякі з них творились десятиліття тому, здається, що вони про сьогодення. Зібрали до Дня Незалежності вірші про Україну від класиків та сучасних поетів.
Боротьба і прагнення волі — крізь віки
Олександр Олесь
Його життя можна розділити на дві частини. В Україні — з оспівуванням вільного народу та зародження незалежності. Та в еміграції, де вірші поета були повні почуття згасання в чужій країні. І хоч більшість поезій Олександра Олеся ми відкрили вже за часів незалежності, вона продовжує торкатися сердець.
***
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
Василь Стус
Стус був лідером, борцем та вірним сином своєї країни. Попри заборону поширював українську мову та культуру, захищав політичних в’язнів. І навіть у таборах та на засланні продовжував писати поезію, що закликала боротися за волю України.
***
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай — червону тінь калини
На чорних водах — тінь її шукай,
Де жменька нас. Малесенька шопта
Лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
Бо калинова кров — така ж крута,
Вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
Ці грона болю, що падуть в глибінь,
Безсмертною бідою окошились.
Іван Низовий
Низовий народився у важкі часи війни на сході України. Проте зі ста збірок творів лише одну поезію написав російською. Протягом усього творчого життя звертався до теми національної свідомості та гордості за свій народ. А за часів незалежності у своїх віршах гостро критикував владу, що не мала проукраїнської позиції.
***
Над Сватовим світає Україна
В своїй неперевершеній красі:
І соняхи, і вишня, і калина
Вмиваються у росяній ясі,
Являючи символіку правічну
Оновленому світові: сприймай
Країну цю прапервісну й космічну,
Приймай її в чистилище і в рай.
Не відвертай вгодовану парсуну
Від лика худорлявого її —
Персоною нон грата на трибуну
Вона не прийде!
Наші солов’ї
За вигідний прокорм не продавались
Ніколи і нікому,
Й журавлі,
Де б не були,
Весною повертались
Додому, до найкращої землі!
Ірина Мулярчук
Ірина — молода поетеса, переможниця міжнародного літературно-мистецького конкурсу «Для тебе, Україно!». Зараз 30-річна поетеса пише про війну та біль кожного українця в ній.
***
Вдих
І настав той час
Коли сказав один:
«Слава Україні!»
Видих
І мільйони відповідають:
«Героям Слава!»
Ти дихаєш так
Що чують в кожному кутку планети
Що заздрять навіть ті
Які називали себе вільними
Духовна єдність з Україною
Василь Симоненко
Шістдесятник Симоненко мав дивовижний дар чесності. Відмовлявся засуджувати земляків, яких радянський режим називав зрадниками. А те, що не міг висловити на сторінках зацензуреної преси, виливав у вірші. За що його збірки нещадно «чистили» та переписували. Він покинув життя молодим через жорстокість того ж режиму. І справжнє визнання, як і державну премію, отримав вже посмертно.
***
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
Леся Українка
Життєствердна закохана мандрівниця з дитинства відчувала єдність з Україною. Та страшенно сумувала, коли покидала дім. Завдяки чудовій освіті та широкому світогляду Леся привносила в нашу культуру європейські традиції. Й осуджувала всіх, хто дивився в бік російського.
***
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,
Де схована доля незнана?
І, може, зустрінеться пісня моя самотная
У світі з пташками-піснями,
То швидко полине тоді тая гучная зграя
Далеко шляхами-тернами.
Полине за синєє море, полине за гори,
Літатиме в чистому полю
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітка тую долю.
І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!
Степан Галябарда
Сучасна молодь шаленіє від вишуканого українського ретро — Степана Гіги та Іво Бобула. Проте мало хто знає, що рядки до їхніх пісень писав поет Степан Галябарда. Як і до епатажної у свій час «Шикидим» Віктора Павліка. Проте старше покоління точно чуло поезію Галябарди, покладену на музику на хвилях радіо «Промінь».
***
У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Микола Вінграновський
Творчий шлях Вінграновський розпочав як кінорежисер, був учнем Довженка. Писати почав трішки пізніше, і вдало поєднував ці дві свої пристрасті. Збірки видавав попри труднощі — радянські цензори перечитували кожен рядок. Проте витіснити з поезії сильну енергію особистості та гармонію громадянського й інтимного не вдалося.
***
Коли свою Вітчизну
Я називаю суцвіттям дерев —
Вона простяга мені свої руки
І шумування земного вітру,
Бо найгарніше у світі —
Дерева.
Грицько Чубай
«Гетьман втраченого покоління» — як його назвав Винничук, Грицько Чубай був представником андеграундного мистецтва свого часу. Вищу освіту здобути не вдалося — через упереджене ставлення поета відрахували з університету. Та попри це він самотужки вивчив сім мов і займався перекладами. Безліч віршів Грицька Чубая поклав на музику його син Тарас — лідер гурту «Плач Єремії».
***
Ти синім небом дивишся на мене,
Щоб я, бува, душею не зачах.
В моїх ночах — тополь свічки зелені,
В моїх ночах, в задуманих очах.
В моєму щасті твого щастя зливи,
В моїй крові пожар твоїх калин.
З твоїх давнин на плечах вітер сивий,
Гіркий, печальний вітер, мов полин.
За мною ходять твого горя тіні,
Лицем до твого сонця я встаю.
В твоїм сумлінні — і моє сумління
По проводі життя передаю.
З твоїх знамен несу червоне кредо.
Впаду як треба. Тільки ти — іди.
…Дивлюсь вперед. І бачу попереду,
Себе з тобою бачу назавжди.
Сергій Жадан
Відвертий поет та музикант сучасності не боїться гучних слів, щоб висловити любов до своєї держави. «Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана» — так написав про нього комітет Польської академії наук, висуваючи Жадана на Нобелівську премію. Його твори цитує молодь на вечірках та вивчають студенти в університетах.
***
Я люблю цю країну
Навіть без кокаїну
Небо це березневе
Без тебе, серце, без тебе
Кину все, що виніс
Перепродам свій бізнес
Вийду на берег Дунаю
Там і сконаю!
Захоплення вічною красою
Ліна Костенко
Витончена і водночас неймовірно міцна дочка українського народу ніколи не давалася до рук влади. Вона вважала, що краще не показувати свою поезію нікому, ніж погоджуватися на цензуру. Костенко бунтувала проти «стандартів» творчості та сміливо протестувала проти арештів української інтелігенції у 1960-х. Ліна Василівна залишається нашим світилом у світі поезії. Як і раніше, вона ніжно описує Україну і водночас так гучно заявляє про її стійкість.
***
Я прощаюся з рідним краєм
у мовчанні, в побожній тиші…
Вечір сонце пшеничне розкраяв
і окраєць над полем залишив.
Сонце, сонце, освітлюй тіні!
Не заходь, почекай хвилину!
Я ще раз у твоєму промінні озирнусь
на свою батьківщину.
Петро Осадчук
«Вище України тільки небо» — так говорив про нашу державу поет та громадський діяч Петро Осадчук. Він був автором 30 поетичних збірок та одним з укладачів програми Народного Руху України. Тож творчість і тверда громадянська позиція завжди стояли поруч у житті Осадчука.
***
Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.
Послухай, як вода шумить —
Дніпро до моря лине, —
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
