Наочність у школі — найважливіше? Сучасні діти потребують «картинок»? Ні! Цього замало, переконані дослідники. У тренді — так зване тілесне мислення. І це не про руханки. У початковій школі опановувати правила з мови чи математики учням варто у русі, буквально відчуваючи їх усім тілом. Зробіть так — і шкільна успішність зросте. Зібрали для вас найцікавіші висновки дослідників.
Що замість AR/VR?
«Кліпове мислення» та опора на зображення — це було притаманно тим, хто нині вже виріс. Сучасні школярі мало не з колиски бачать відеоряд у русі. Тож їхній мозок краще запам’ятовує те, що рухається, а найбільш ефективно — через рухи власного тіла. Діти буквально мислять тілом. Такого дивовижного висновку дійшли фахівці німецького Інституту дослідження свідомості та мозку імені Макса Планка, а також їхні австрійські колеги. Гіперактивність, яку нині ставлять кожній десятій дитині у світі, не розлад, а крайні прояви нового явища. Спорт, руханки, фізичне навантаження — це геть про інше. Людина еволюціонує і не відривається на фізичну діяльність, а працює та навчається тілом. І це, серед іншого, підлаштування під «AR-революцію»: робота з об’єктами доповненої реальності та з інформацією вимагатиме постійного руху, розподілу уваги між частинами тіла та того самого «мислення тілом».
Новий принцип навчання, який за останні кілька років набуває все більшої популярності, називають embodied learning, втілене навчання, тілесно орієнтоване навчання, навчання через тіло. Найпростіший спосіб — залучити AR/VR-симулятори, які вже використовують в елітних школах європейських країн (і в Україні, зокрема). А як бути тим закладам освіти, де немає таких технологій? Все просто: є чимало методик, для яких не потрібні жодні гаджети. Допоможе набір рухів на кшталт спрощеної азбуки жестів або символічного індійського танцю, а також продумані заздалегідь завдання.
Учні вивчають частини мови? Якщо вони відповідатимуть на запитання, часу на те, аби розібратися, потребуватимуть багато. Якщо пишуть вправи, справа піде легше, адже пущена в дію дрібна моторика. А найбільш ефективно і швидко діти засвоять цю тему, якщо кожен учень отримає написані на картках слова, які потрібно покласти до коробок із написами «Іменник», «Дієслово», «Прикметник» . І чудово, якщо коробки стоять у різних кутках кабінету, радять дослідники. Хтось скаже: це безглузда біганина. Але насправді запуск великої моторики призводить до вивільнення нейромедіаторів, які сприяють формуванню пам’яті. Це майже в 6 разів ефективніше за лекції вчителя та навіть сучасні відеопрезентації. У одному з досліджень учням давали нову інформацію з геометрії. З завданням впоралося 11% тих, хто дивився та слухав, 27% тих, хто записував на папері та креслив. А ось серед тих, хто опановував нову інформацію спеціальними рухами (наприклад, розведені руки, що дотикаються пальцями, — трикутник), завдання правильно виконали 64% дітей.
Чому ми рахуємо овець?
Перший досвід втіленого навчання накопичено при викладанні іноземних мов: на практиці легше починати вивчення нової лексики з дієслів, які просять виконувати, а не повторювати слова.
Донедавна вважалося, що тіло не бере участі у когнітивних процесах. Учителі досі радять не рухатися і не відволікатися під час навчання. Хоча більшість школярів несвідомо ходять по кімнаті, вивчаючи вірш або повторюючи матеріал. Нині ж нейронауки довели протилежне: когнітивні процеси є психічними уявленнями, отриманими від наших органів чуття (наприклад, зору, слуху, кінестетичного та тактильного) і інтегровані в сенсомоторну систему. Тобто коли людина про щось думає, мозок згадує дії з цим об’єктом та сенсорний досвід від нього. Функціональне МРТ демонструє: обробка інформації викликає сенсомоторні реакції, тобто активність, пов’язану з тілом, у мозку.
Перед сном ми, щоб заспокоїтися, рахуємо овечок, а не уявляємо цифри. Символічне мислення не протилежне предметному, а базується на ньому, переводить предметні дії у такі, які людина не усвідомлює. Наприклад, дитина вчиться лічити на пальцях. Учителі вважали, що учень набуває компетентності у лічбі, коли оперує числами в умі і не рухає пальцями. Але функціональне МРТ доводить: навіть у дорослого математика під час обчислень активізуються ділянки мозку, що відповідають за дрібну моторику. Тобто для мозку він ніби і досі рахує на пальцях.
Функціональне МРТ продемонструвало: абстрактні слова, порівняно з конкретними, важче сприймати мозком, оскільки їхня нейронна репрезентація включає не лише сенсорні системи, але й області мозку, які кодують соціальний контекст. Це означає, що абстрактні слова також пов’язані з досвідом, але з дуже складними кластерами, які не локалізовані в одній ділянці мозку.
Два секрети, які підсилюють ефект запам’ятовування
1. Рухи вмикають емоції
Це особливо важливо для учнів початкової школи. Наприклад, якщо тримати олівець у зубах почуті в цей час нейтральні факти дитина сприймає швидше як приємні. А якщо затиснути олівець між носом і верхньою губою, ті самі факти видаватимуться неприємними. У чому секрет? У першому випадку залучені м’язи, які працюють, коли людина посміхається, а у другому — коли супиться. Певні рухи та напруження м’язів запускають емоції. А емоційно сприйнята інформація дітьми до 10 років запам’ятовується значно краще, ніж та, яка не викликає почуттів.
2. Наслідування та синхронізація
Для дітей до 10 років притаманно копіювати дорослих. Найпростіше це зробити з рухами. Дослідження дзеркальної нейронної системи доводить: ми вчимося через наслідування. Тож те, що дитина бачить жести та рухи вчителів, важливо для ефективності втіленого навчання. Досвід показав, що найкращий спосіб таких занять — у великій групі. У людини є потреба синхронізації з іншими, тож рухи й жести однолітків та одночасність підсилюють ефект.
Тренування мають бути регулярними протягом від 1 до 6 місяців. М.Мавіліді та його колеги продемонстрували, що правопис покращився після місяця 2-годинних тренувань на тиждень. С. Бота та його колеги (2020) продемонстрували значний вплив на навички читання після трьох місяців навчання.
Повзати, щоб запам’ятати
Велике дослідження провели у Данії. Учні «нульовок» 10 різних класів із чотирьох початкових шкіл Копенгагена два місяці вивчали абетку втіленим методом, відпрацьовуючи рухи для кожної літери алфавіту (відповідної фонеми). Однакові жести та рухи використовувалися протягом усього навчання. Їх асоціювали з предметами або істотами (наприклад, звук та літера «S» — зі змією). Голосні звуки втілювали як повільні та плавні рухи, тоді як приголосні — як швидкі та потужні. При цьому проговорювали звук. Наприклад, діти шипіли звук «с-с-с» і повзали як змія. Використовували також ходіння по контуру літери. Результати порівнювали з успіхами групи, де діти сиділи за партами та демонстрували лише жести руками, а також із тими, які навчалися традиційним способом. Дослідники виявили, що рух усього тіла покращує здатність запам’ятовувати поєднання букв і звуків і удвічі покращує їхню здатність розпізнавати звуки, які важко вивчити. Наприклад, різницю між звуками, які має літера «с» у словах «сat» і «sauce», порівняно з традиційним навчанням. Тож підвищення ступеня залучення тіла призводить до кращих результатів.
Надалі аналогічні дослідження довели ефект і для інших предметів: наприклад, при вивченні іноземної мови (під керівництвом М. Мавіліді, 2015 ), математики (під керівництвом М. Бека, 2016), а також для навичок читання (під керівництвом Л. Дамсгаард, 2020 ).
64%
дітей, які опановували нову інформацію спеціальними рухами (наприклад, розведені руки, що дотикаються пальцями, — трикутник), виконали завдання правильно.
Три етапи у втіленому навчанні
Як організувати таке навчання? Способів багато. У початковій школі, щоб привернути увагу до слухання, не просто читають казки та оповідання, але й інсценують їх. Це не вистави, до яких готуються місяцями. Йдеться про те, що слухачі жестами та рухами ілюструють те, про що читає вчитель. Це підвищує усвідомленість.
Експерти радять, що подача матеріалу має містити три етапи:
1. Фізична активність. Спочатку — жести або для підлітків — фізичний досвід. Скажімо, фізику можна вивчати під час танцю, спорту: центр маси через гімнастичні вправи на опору, лінійну та кутову швидкість — рухаючись у парах по колу.
2. Рефлексія. Учні мають усвідомити, що підказує фізичний досвід, обговорити, що відчували, та які ідеї приходили у голову. Довербальний спосіб пізнання слід вербалізувати.
3. Нова інформація. І лише тепер можна повідомляти правила, закони та інші нові дані.
Окрім запропонованого вчителем навчання, рухи можна ввести у вигляді проєктів: відповіді у вигляді знятого школярами відео, танцю, пантоміми, інсталяції з об’єктів природи або будь-яких інших предметів.
Експерти попереджають: ефекту не буде, якщо спробувати новий метод пару разів або повертатися до нього час від часу. Заняття за новою методою мають бути регулярними, протягом від 1 до 6 місяців. М.Мавіліді та його колеги продемонстрували, що правопис покращився після місяця 2-годинних тренувань на тиждень. С. Бота та його колеги (2020) продемонстрували значний вплив на навички читання після трьох місяців навчання.
