Що може надати перевагу людині над штучним інтелектом та які вміння стануть найважливішими протягом наступної декади років — розмірковують автори статті «Однієї життєво необхідної навички нашій освіті бракує» на ресурсі World Economic Forum.
Подаємо найцікавіші ідеї з неї.
Культовий голлівудський кінематограф давно вже передбачив повстання машин. Очікувалося, що штучний інтелект із часом буде здатний замінити такі професії, як офіціант чи водій, виконувати роботу замість «чорноробів».
Та реальність перевершила всі сподівання: автоматизовані процеси тепер не тільки на фабричному виробництві. Комп’ютери можуть діагностувати хвороби, надавати юридичні консультації та навіть ухвалювати фінансові й політичні рішення. Але якщо штучний інтелект і справді є швидшим, розумнішим та надійнішим за людину, то що тоді їй залишається робити?
Відповіддю є саме та риса, яка й робить нас менш працездатними та повільнішими, це — людяність. Її не варто розглядати як слабкість, радше навпаки — це наш найбільший козир. Нам варто опанувати власну людяність, бо через дедалі більшу автоматизацію, комп’ютеризацію та оцифрованість світу ми й втрачаємо те, що робить нас людьми. І це тоді, коли нам такі якості вкрай необхідні.
Комп’ютери ніколи не зможуть симулювати емпатію. Тож нам варто цінувати те, що відрізняє нас від найрозумніших машин. І хоча майбутнє — у руках тих, хто орієнтуватиметься в дедалі більш цифровому суспільстві, найкращі результати здобуватиме той, хто зможе технологічну грамотність поєднати з емоційним інтелектом.
Загрозливий дефіцит емпатії
У наш час Четвертої промислової революції люди не здатні повноцінно реалізувати свій потенціал. Головний виконавчий директор компанії Microsoft Сатья Наделла на Всесвітньому економічному форумі 2017 року зазначив, що у світі, перенасиченому технологіями на кшталт штучного інтелекту чи машинного навчання, «бракуватиме таких людських якостей як здоровий глузд та емпатія».
Результати дослідження емпатії професорки Мічиганського університету Сари Конрат вказують на те, що молодь стає дедалі менш емпатичною. Студенти коледжів США за 30 років стали на 48% менш схильними проявляти риси співчуття та співпереживання. А їхня здатність подивитися на ситуацію з перспектив іншої людини впала на 34%.
Тобто зараз, коли наші здібності взаємодіяти з іншими знадобилися б нам, щоб виокремити свою роль серед світу машин, ми дозволяємо нашій схильності до емпатії атрофуватися. Якщо коротко, ми замикаємося в собі.
87% міленіалів зізналися, що хоча б раз не були повністю залученими в розмову, бо відволікалися на смартфон. Парадоксально, але в дедалі більш пов’язаному світі ми — як особистості, члени сім’ї та суспільства — навпаки розпадаємося. Опитування, що постійно проводить аналітична компанія Gallup, показало, що сім’ї дедалі рідше їдять за одним столом, а 51% підлітків охочіше спілкуються в інтернеті, ніж наживо (навіть із друзями).
Для 43% молоді віком 18–24 років обмін електронними повідомленнями з кимось рівнозначний телефонній розмові.
Массачусетський технологічний інститут (МІТ) — один з небагатьох навчальних закладів, що усвідомлює важливість розвивати емоційний інтелект студентів на рівні з їхніми технічними навичками. Для бакалаврів цей виш пропонує курс «Школа вишуканості», де вони отримують практичні поради про те, як, наприклад, підтримувати зоровий контакт чи правильно подати погані новини.
Цей курс МІТ — як ніколи доречний, адже він заповнює прогалини у справді важливих для студентів знаннях. Але це навіть запізно. Нам варто ввести навички емпатії в усю нашу систему освіти та створити глобальну корпоративну культуру, в якій цінуються вміння, що раніше вважалися просто приємним бонусом.
Проблема з «трьома китами» освіти
Певною мірою, описана проблема є проблемою історичною. Сучасна система освіти досі базується на цінностях індустріальної епохи, коли «три кити» освіти — читання, письмо і лічба — могли підготувати дітей до роботи на фабриці чи в бюрократичному апараті. Освіта орієнтувалася на професійні навички, шкодячи при цьому креативності, уяві та емоційному інтелекту. І хоча зараз, завдяки предметам на зразок іноземних мов, літератури чи образотворчого мистецтва, навички емпатії підтримуються в учнів, все ж ці предмети не завжди в пріоритеті.
Професорка британського Open University Тереза Кремін зазначає, що своєю нездатністю розвинути витримку, уяву (яка насправді пов’язана з емпатією), креативність та винахідливість британська державна система освіти «вчить заради минулого, а не для мінливого і незвіданого майбутнього». Така ж невідповідність є і в інших країнах.
Близькі до емпатії навички повинні стати ключовою цінністю для нас вдома, у школі та на роботі. Вони мають бути інтегровані в усі сфери суспільного життя. Це вам не письмовий тест з варіантами відповідей. Ці навички не «м’які», як деколи про них кажуть, — це навички майбутнього.
Хоча технології важливі, вони можуть принести значно більше користі, якщо ними керуватимуть емоційно грамотні розумники. І задля добробуту майбутніх поколінь ми повинні включити емпатію в нашу структуру інституцій, систематизувати її та зробити основою для навчання та розвитку.
ТОП-10 навичок майбутнього
Дослідження «Майбутнє професії», зроблене Світовим економічним форумом, виділяє такі актуальні навички:
ТОП-10 навичок 2015 року
- Комплексне вирішення проблем
- Співпраця з іншими
- Управління людьми
- Критичне мислення
- Перемовини
- Контроль якості
- Сервісна спрямованість
- Винесення суджень та ухвалення рішень
- Активне слухання
- Креативність
ТОП-10 навичок 2025 року
- Комплексне вирішення проблем
- Критичне мислення
- Креативність
- Управління людьми
- Співпраця з іншими
- Емоційний інтелект
- Винесення суджень та ухвалення рішень
- Сервісна спрямованість
- Перемовини
- Когнітивна гнучкість
