Технології не замінять вчителів, а зроблять їх важливішими — Андреас Шляйхер

Світова рок-зірка у галузі освіти Андреас Шляйхер за місяць збирається відвідати Україну. Експерт, який консультує держави великої сімки про те, як формувати освітню політику і який започаткував міжнародне дослідження знань учнів PISA, виступив на онлайн-конференції, яку організувала громадська спілка «Освіторія» за підтримки Lenovo Ukraine. У попередній нашій статті пан Андреас вже відповів на запитання українських освітян. Публікуємо основну частину його виступу.

Навчання — це не місце, а діяльність

Ми застали складні часи, коли 1,5 мільярдів учнів у всьому світі не могли ходити до шкіл. З цього досвіду треба винести, що навчання — це не місце, це діяльність. І що освіта та технології в майбутньому повинні працювати разом краще.

Цифрові ресурси стали рятувальним колом для навчання, але вони не замінили багатьох соціальних функцій шкіл. Ми побачили, що доступність та якість інтернет-ресурсів часто лише посилюють соціальну нерівність в освіті.

Є учні, які навчилися вчитися, які мають належну підтримку батьків, доступ до цифрових ресурсів. Для них цей досвід, можливо, був захопливим. Але учні, яким учителі подавали знання з ложечки, що не мають батьків, які б могли їм допомагати, й учні, яким загалом не подобалася школа — заледве пережили цю кризу.

Нова грамотність

Наскільки сильно змінився наш світ саме в технологічній сфері за останні два десятиліття? У 2000 році читання — це було переважно про отримання знань із заздалегідь виготовлених текстів: книги, друкований лінійний текст. Коли ми не знали відповіді на запитання, ми шукали їх в енциклопедії. І могли вірити, що це правда. Сьогодні ми шукаємо відповіді в Google і знаходимо сто тисяч варіантів. Ніхто не каже, що правильно. Грамотність уже не стосується лише отримання знань. Йдеться про формування чогось більшого.

Робототехніка, хмарні обчислення, біогенетика та штучний інтелект змушують нас думати про те, що робить нас людьми. Якщо порівняти темпи розвитку технологій та освіти — спостерігаємо дуже незначний прогрес у більшості систем освіти. Приблизно лише кожен 10-й учень може правильно відрізнити факт від думки. Це трохи краще, ніж у 2000 році, коли було 7 %, але ж ми живемо вже в абсолютно іншому світі.

Та деякі країни змогли досягти дуже швидкого прогресу, наприклад, Сінгапур, Естонія, Португалія, Польща. Навіть на низькому рівні — Перу та Албанія — досить швидко прогресують. Бразилія та Туреччина не так швидко прогресували в підвищенні якості шкільної освіти. Але вони змогли різко збільшити кількість людей, які мають до неї доступ.

Отже, прогрес можливий! Його важко досягти, але деякі країни змогли змінитися. Водночас Україна показує середній рівень, і має багато можливостей для подальшого розвитку та вдосконалення.

Що допоможе розвинути освіту?

Дехто каже: просто на освіту треба більше часу чи грошей. Але є величезні відмінності в кількості часу, який учні різних країн проводять за навчанням.

Наприклад, в Об’єднаних Арабських Еміратах час навчання в школі й поза нею (репетиторство, домашні завдання тощо) сягає майже 60 годин. Але у Фінляндії — це 37 годин, майже половину того, що витратили учні в ОАЕ. Такі величезні відмінності в продуктивності.

Тож річ не в обсязі часу, а в тому, як ми використовуємо цей дорогоцінний ресурс. Це про якість навчального середовища та викладання. Якість освіти ніколи не може бути кращою, ніж якість викладання. Отож, гроші та час не є найбільш суттєвими чинниками, що впливають на якість результатів навчання. Що ж впливає? Підхід до навчання в учнів!

Це те, що ми називаємо «мисленням зростання». Наскільки учні вважають, що успіх у школі — це справа наполегливої ​​праці та зусиль, а не таланту. Суттєву роль грає зміна очікувань учнів. Діти, які мають настрій на ріст, були більше мотивовані опанувати складні завдання. Вони менше боялися невдач. Подумайте про 21 століття, ми хочемо, щоби молоді люди були творчими.

Учні мають експериментувати, ризикувати й помилятись

Ми повинні дати учням можливість експериментувати. Вони мають ризикувати й помилятись, щоби бути креативними. Учні, які не бояться помилок, мають більше шансів встановити амбітні цілі в навчанні.

Близько десяти років тому ми взяли ці смартфони в руки, а за кілька років реальний світ став інтегрованим у віртуальний, і всі поєдналися в мережі. Але розвиток технологій відбувся набагато швидше, ніж спосіб, у який ми навчаємось та навчаємо в наших школах. Коли ми запитували учнів, як вони ставляться до інтернету, у більшості країн половина хлопців та дівчат у віці 15 років сказала, що їм дуже погано, якщо вони не онлайн.

Бути частиною цифрового світу стало для молоді ковтком питної води. Така тепер їхня реальність.

Як технології змінять освіту

Порівнюючи освіту із сектором охорони здоров’я, бачимо, що насправді технології в освіті не домінують, але починають з’являтися. Лише дуже мала частина інвестицій в освіту стосується цифрового навчання.

Але попереду ще довгий шлях. До 2025 року ми очікуємо, що в країнах OECD зростуть інвестиції у технології в освіті. І навіть 4,5 % — це все ще дуже-дуже скромна сума. Технології розвиваються настільки швидко, наскільки це можливо. Куди ми вкладаємо гроші? У віртуальну реальність. У наші дні є дивовижні різновиди змішаного навчального середовища. Навіщо слухати, як вчитель пояснює експеримент, якщо можна зайти у віртуальну лабораторію і спробувати все самостійно. А деякі навчальні середовища на основі штучного інтелекту вражають.

Технологія штучного інтелекту може посилити та масштабувати інноваційну освіту. Але це не замінює вчителів, а насправді робить їх набагато важливішими. Штучний інтелект — це не магічна сила. Усе це — гігантський прискорювач, підсилювач. Він може підсилити як добрі ідеї, так і не найкращу практику.

Усе в руках учителя

Штучний інтелект може допомогти нам краще зрозуміти, як вчаться різні учні. Усе в руках учителів. Роль педагогів змінюється від просто доносити знання до того, щоби бути й хорошими тренерами, наставниками, фасилітаторами, оцінювачами. Інтеграція технологій у навчальне середовище ставить величезні вимоги до вчителів.

Перше — це персоналізувати навчання. Ми можемо надати учням індивідуально пристосований навчальний матеріал. Робити навчання детальнішим, але також більш адаптивним до потреб учнів. Учні вчаться зовсім по-різному, і технології можуть допомогти використати ці відмінності.

Під час тестування PISA, учні просто ставлять галочки біля тексту. Тепер ми можемо мати віртуальну реальність для оцінювання. Є чудові приклади цього в медичній галузі. Молоді люди можуть робити операції у віртуальному середовищі, і ми можемо їх оцінювати. Також розвивається машинне оцінювання. Комп’ютери вже можуть читати та давати оцінку текстам.

Освітня аналітика

Багато вчителів сказали б: оцінювання краде частину цінного часу для викладання. Але в майбутньому ми побачимо, що це дві сторони однієї медалі — оцінка стає навчанням, а навчання стає оцінкою. Учні отримуватимуть негайний фідбек про свої знання, а вчителі — як різні учні вчаться. Школи побачать чітку картину того, як розподіляється навчання в класах. Вивчення аналітики — це, мабуть, один з найбільших потенціалів, які дає технологія.

Ви не можете ставити різні сенсори та датчики в класі, щоби зрозуміти, де в учнів виникають труднощі. Торік я був у Шанхаї в початковій школі, де вивчали каліграфію. Це великий головний біль для китайських вчителів. І це не просто техніка, метод, це мистецтво. Уявіть — у нас просто 26 літер, а вони повинні вивчити 4 тисяч ієрогліфів. Поки учні малювали ієрогліфи, у стіл був вбудований сканер, який записував їхні дії. Також був мобільний телефон, який одразу давав учням зворотний зв’язок щодо якості малюнків. Вони могли вирішити, чи задоволені результатом і чи готові надіслати роботу своєму вчителю. Педагог міг побачити, як різні діти працювали над одним завданням і де вони мали загальні помилки.

Епідемія все пришвидшила — це стрибок уперед

Ось сталася пандемія, яка пришвидшує розвиток усіх цих тенденцій. Але вона перевернула все догори дриґом. І коли ми опитували представників різних країн у травні — лише 22 % освітян вважали, що вони зможуть повернутися до звичайної роботи з учнями. Але ми не маємо повертатися в минуле. Понад 50 % освітян говорять про те, що можна буде надалі використовувати змішані моделі навчання офлайн та онлайн. Це рішення, яке варто застосовувати не лише в межах пандемії, а й взагалі в освіті майбутнього. Нове навчальне середовище дозволить нам створити новий навчальний процес. І пандемія тут зробила набагато більше, ніж 10–15 років розвитку технологічних інновацій.

Технологія добра наскільки, настільки добре ми її використовуємо

За опитуванням 2018-го, в середньому лише половина вчителів використовували дуже багато технологій для роботи над проєктами або в класах. Інша половина — ні, їм було незручно. І навіть у деяких розвинених країнах. Наприклад, на останньому місці — Японія, дуже розвинена з технологічної точки зору країна. Але вчителям на 2018 рік було досить незручно користуватися технологіями в навчанні. Найбільше використовують у таких країнах: Данія, Нова Зеландія, Австралія, ОАЕ.

Але надихає те, що зміни неабиякі. Ми проводили перше опитування у 2013 році, друге у 2018 році. І такі крани, як Швеція, Румунія, Ізраїль, Хорватія майже вдвічі змогли збільшити кількість вчителів, які використовують технології.

Як підготувати молодь до майбутнього?

Наша шкільна програма — це як невелика коробочка, у яку ми намагаємося запхати купу речей. Але що зазвичай відбувається — ми не можемо донести всього, що ми знаємо.

Якщо запитати дітей, які навчаються в 4 класі — чи цікавлять їх природничі науки, багато хто скаже, що це нудно. Але наука дозволяє експериментувати, розуміти світ, зв’язок між речами, причини та наслідки. Зрештою, наші шкільні програми перетворилися на щось зовсім інше — ми почали дуже поверхнево давати певні знання.

Зараз у світі є штучний інтелект. І безліч речей, які можна оцифрувати та автоматизувати. А ми виховуємо людей, які нагадують нам роботів, які просто повторюють ті знання, які ми їм дали. Зараз треба думати про те, що саме робить нас людьми. Що таке етика, судження, політичне та громадське життя, творчість, естетика, дизайн.

У минулому можна було споживати знання, вчити і просто повторювати вивчене. Але в майбутньому треба розбиратися самому і приймати рішення, оскільки майбутнє буде не таким чітким. От зараз воно зовсім незрозуміле. Треба робити так, щоб у людей були інструменти, які дозволять їм жити в цьому новому невизначеному світі. Знання є центром цього. Але просто знання окремих дисциплін недостатньо.

Ми намагаємося навчити молодь хімії або фізики, але не допомагаємо їм навчитися мислити, як науковці, досліджувати світ. Дуже багато часу виділяємо, аби учні запам’ятали якісь імена, місця, історичні факти. Але замало, аби вони зрозуміли весь наратив: як з’явилося суспільство, як воно розвивалося, змінювалося. Тому потрібен перехід між вивченням дисциплін до практичного розуміння. Важливо навчити молодь думати, поєднуючи різні предмети між собою.

Світ уже більше не винагороджує людей за те, що вони просто знають. Бо все можна знайти в Google. Світ винагороджує людей за те, що вони можуть робити зі знаннями, які в них є.

Що ж буде важливо знати в майбутньому? Перше, це наскільки ми можемо створювати нові цінності. Технології та штучний інтелект можуть уже багато. Треба створювати нові ідеї — це те, що можуть робити саме люди. Світ уже не чорно-білий, є купа відтінків сірого, і нам треба з цим розбиратися — з двозначністю, дилемами — це ті вміння, які дозволять нам змінюватися. Й останнє — використовувати усі наші ресурси, аби щось змінювати. Брати на себе відповідальність. Учні мають самі встановлювати для себе цілі

Важливо навчати наступні покоління відкритості та прогнозування. Нам слід допомагати молоді також піддавати критиці наявну систему. Щоби вони були відкритими до інновацій та нового, адже набагато складніше перевчитися, ніж вивчити щось нове. Бачити загальну, ширшу картинку і зводити все докупи.


Конференцію організували громадська спілка «Освіторія» та інноваційний лідер компанія Lenovo в Україні

Залишити відповідь