Чи можна перетворити класичні твори літератури на комікси? Не лише можна, а й треба! За підтримки Українського культурного фонду головні твори шкільної програми з української літератури стали коміксами. І ні, вони не замінять оригінали текстів, а зроблять їх ближчими до сучасних дітей. Як учитель може використати матеріали проєкту «Українська література в коміксах» у класі та дистанційно? Про це розповіла авторка текстів для проєкту, вчителька української мови та літератури київської гімназії-інтернату № 13, докторка філософії Ольга Ходацька.
Учні пропонують зробити анімацію
Як згадує експертка, нестандартна ідея виникла за часів епідемії COVID-19, коли для дистанційних уроків шукали нові способи подання матеріалу. Ще актуальнішим це стало з початком війни, коли чимало дітей з батьками виїхали за кордон або взагалі не мали змоги виходити на зв’язок, не завжди мали світло, щоб читати книжки. Щоб ознайомити учнів із творами літератури та зацікавити, аби згодом їм захотілося самим ці тексти прочитати, вирішили створити комікси. Поєднання літератури та образотворчого мистецтва має посприяти тому, що школярі з інтересом поставляться до творів. Тож узялася за втілення задуму команда закоханих у літературу. Окрім пані Ольги це ще керівниця проєкту та очільниця ГО «Простір інноваційних рішень і технологій» Надія Грачова, креативна дизайнерка Олена Черкун, яка очолила групу художників, а також айтівці, які створювали сайт.
— Колись я навіть писала в дисертації, що вчитель має йти в ногу із життям і подавати матеріал так, як сучасним учням цікаво, — каже пані Ольга. — Не вивищуватися, а бути нарівні з дітьми. Неформальним поданням нині можна достукатися до кожного учня, кожного зраненого війною серця.
Вона була приємно вражена, як глибоко учні засвоюють цей матеріал з такою опорою. Сучасним школярам значно легше сприймати інформацію, що підкріплена візуально. Вони навіть запропонували пронумерувати зображення, щоб легше було орієнтуватися, і хочуть, щоб комікси згодом анімували.
QR-коди, голоси авторів, паспорти творів
Наразі у формі графічних зображень подано вже 20 класичних творів української літератури, які не обов’язково шукати в паперовому вигляді, а можна знайти на сайті на платформі Українського культурного фонду. Там інформація систематизована за епохами та класами, є цікаві додаткові матеріали в рубриці «Про що не розкажуть у школі» та розроблені до кожного тексту (окрім поезії) тести. Кожен учитель може завантажити собі матеріали для уроків.
Для вчителів та здобувачів освіти, які готуються до НМТ (у 2024 можна обрати четвертим предметом за вибором українську літературу), важливий момент: є паспорт кожного твору. Там тема, ідея, жанр, проблематика, мотив, літературний рід — усе компактно зібрано, легко запам’ятати. А вчителю над таким аналізом можна працювати не один урок.
Є QR-коди та посилання на твір, а якщо його екранізовано — на фільм чи виставу. Дизайнерка Олена Черкун навіть спеціально розробила шрифти, які дуже пасують коміксовій формі.
Автори довго міркували, як краще презентувати вірші. Адже в прозовому творі є сюжет, тож як зробити комікс — очевидно. Логічно вибудована послідовність ілюстрацій з текстами дає змогу адекватно уявити собі ідейно-тематичний зміст. До віршів додали художні засоби. А для вивчення творчості Василя Стуса та Василя Симоненка є навіть посилання на живі голоси поетів. Тож це готовий матеріал для вчителя: послухати автора, подивитися уривок. Усе це стимулює жваве обговорення та бажання прочитати пропонований та інші вірші.
Для вчителів історії також стануть у пригоді ці комікси, адже з них можна дізнатися чимало про минуле країни. Тим паче вони підібрані так, щоб висвітлювати різні історичні періоди.
Як учителю працювати з коміксами
Порада: комікси краще пропонувати після того, як діти вже прочитали твір, для перевірки знань, творчої роботи, створення фанфіків за твором або за окремим епізодом.
Ось які види робіт можна виконати за коміксами.
- Під час роботи з коміксами розвивається мовлення, адже учням легше почати переказувати, описуючи враження від зображення.
- У коміксах використано значущі цитати, на які потрібно звернути увагу під час аналізу твору.
- Учням зазвичай подобається читати діалоги. А скільки можливостей для вчителя це відкриває! Наприклад: «А ви можете продовжити цей діалог? Що на це міг відповісти персонаж?» Є навіть творчі учні, які після такої роботи пишуть фанфіки (фанатські оповідання на тему твору). Це стимулює розвиток мовлення, уваги та фантазії. Можна знайти трохи часу, аби прочитати такі фанфіки в класі або ж здати їх учителю, який обов’язково відреагує в індивідуальній бесіді. Це вселяє в учнів віру в себе і свої творчі можливості.
- Видрук або паперовий комікс можна розрізати та запропонувати учням скласти сцени в тій послідовності, яка є у творі.
- Робота з персонажами за коміксами може бути різноманітною: від простого опису до, наприклад, такого завдання: порівняти, як героїв зобразила художниця і якими вони представлені автором, знайти відмінності.
Як у класичних творах ідеться про сучасне
Для першого каталогу, який вийшов у 2022 році, обрали 5 знакових творів: давньоруська перлина ліро-епосу «Слово про похід Ігорів», «Катерина» Тараса Шевченка, «Захар Беркут» Івана Франка, «Лісова пісня» Лесі України, «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького.
— Нам треба формувати нового українця, який розмовляє державною мовою та усвідомлює своє національне «Я», і це варто виховувати на найкращих взірцях української літератури, — переконана експертка. — Як колись сказав Юрій Липа у своїй праці «Призначення України»: «Все є доцільним, що служить силі українського організму».
У вірші пані Ольги поєдналися ці п’ять творів та сьогодення:
Добрий вечір! Ми всі — з України,
Де культура і мова жива.
В кожній хаті — щаслива родина
У той час, як лютує війна.
Ми сідаємо в коло при свічці
І розмови ведем про добро,
І про цінності наші одвічні,
Що Кобзар оспівав і Франко.
Ми єдині й згуртовані, враже,
Як Боян ще у «Слові» співав.
Твоє військо усе тут поляже.
Зрозумій, що війну ти програв!
Ми підтримуєм в серці багаття,
І «огень» той іде поміж нас.
Не лягає у землю завзяття,
Пише Леся і знав це Лукаш!
Ми умієм, москалю, кохати.
Наші Мавки і Мотрі в борні
За своє будем гідно стояти.
Майже так, як колись Кайдаші.
Добрий вечір! Ми всі з України.
В нас культура і мова жива.
Наша нація — міць і родина.
Не страшна нам, москалю, війна.
Ольга Ходацька, спеціально для проєкту «Українська література в коміксах»
Як можна додавати сучасні контексти до класичних творів
«Слово про похід Ігорів». Оскільки рашисти часто у своїй пропаганді згадують про Київську Русь, варто щоб учні усвідомили спадковість України та розмежували у своєму сприйнятті цю давню державу з рф.
«Катерина». Тут теж можна зробити паралель із сьогоденням, із тим, як поводяться представники рф з українськими дівчатами на окупованих територіях.
«Захар Беркут». Село, яке громада захищала від Тугара Вовка, це на символічному рівні і є нині наші маленькі села, селища, містечка, які дуже потерпають від лютого ворога. В історичній повісті йдеться про велику силу і єдність громади, яка гідно стоїть на сторожі захисту села Тухля. Це великий виховний момент: не нав’язувати дітям свою думку, а аргументувати, підтверджуючи текстом художнього твору.
«Лісова пісня». Людина як частина Природи — вічна тема. Сьогодні, коли екологічні проблеми є такими гострими, твір залишається сучасним. І, звісно ж, яскраво показана українська лірична душа та наша ментальність.
«Кайдашева сім’я». Хоча в повісті зображені події пореформеного періоду, нам і нині треба вчитися жити в мирі та злагоді між собою, молодому та старшому поколінню, не ділити на «моє» і «твоє». А ще у творі згадується понад 30 релігійних свят, а це народні звичаї, обряди, традиції святкування, які були частиною повсякденного життя і стали засобом збереження української ідентичності. Вони відображають не тільки етнічну своєрідність, а й естетику, моральні цінності, ментальність.
Паралелі із сьогоденням: ще 9 знакових творів
Афоризми Григорія Сковороди. Автори також відобразили цікаві факти з біографії: про подорожі Європою, про його освіту. Наприклад, за версією ЮНЕСКО Сковорода входить до п’ятірки мудреців світу. І в коміксі зображено, як Сковорода каже: «Я в прекрасній компанії Сократа, Конфуція, Спінози, Махатми Ґанді. І ми жили так, як учили». Навіть згадали прикмету: студенти Києво-Могилянської Академії щовесни миють пам’ятник Сковороді, щоб успішно скласти іспити.
Ілюстрації гарно передають суть афоризмів, таких як: «Фальшива позолота блищить краще від самого золота». Намальовано величезний позолочений перстень на п’єдесталі, поряд з яким людина здається зовсім маленькою. І можна поговорити з класом про те, як війна змусила переоцінити духовні та матеріальні цінності.
«Маруся Чурай» Ліни Костенко. «Це дівчина — не просто так Маруся, це голос наш, це пісня, це душа!» Варто звернути увагу дітей на силу єдності, яка сьогодні є надважливою категорією, на незламний дух людини. Учні часом запитують: «А що це таке?» Пані Ольга зазвичай пояснює, що це той резерв сил, який нас тримає нині, підтримує в укриттях та підвалах, дає сили й у скрутні часи щось творити для душі, для людей і ні в якому разі не зневіритися, не впасти у відчай, а зуміти зібрати себе в кулак і радіти життю.
Василь Стефаник та його «Каміний хрест» про єдність селянина з рідною землею і трагедію переселення галицьких селян до Канади наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. Сьогодні, коли через війну та окупацію так багато школярів виїхали з батьками за кордон, це теж надто гостра тема для всіх нас. Художниця недарма зобразила маму з дитинкою на вокзалі. Вони чекають поїзд «Київ-Варшава». Донька питає: «Мамо, втечемо від війни? Але ж ми повернемося до України, правда?» І це вселяє надію, що українці таки повернуться в Україну! Автори коміксу навіть додали словничок діалектних слів, аби учні розуміли кожне з них.
Михайло Коцюбинський «Intermezzo» — болісна тема потреби в перепочинку на тлі людського горя. Наскільки можна дозволити собі таку перерву, як відновити сили та ще багато інших гострих проблем виникає для людини, втомленої життєвими перипетіями. Щоби додати зв’язку із сучасністю, у коміксі змалювали підрив ворогом Каховської ГЕС, масовані ракетні атаки, повітряні тривоги. Учителю слід дуже виважено аналізувати цю новелу, акцентувати на позитивних моментах і образах (жайворонок, ниви у червні, спів пташок), але не уникати серйозних проблем, бо діти є свідками того, що відбувається.
Улас Самчук «Марія» — про Голодомор. Автори коміксу намагалися подати твір зрозуміло, але делікатно, щоб не травмувати дитячу психіку. Проблема кохання, материнства, турботи про життя одне одного, роздвоєності сім’ї, коли син виганяє батьків з дому. Важливо обговорити потім з учнями, як правильно виходити з таких ситуацій. А ще можна запросити на урок психолога для надання фахових порад щодо цього.
Іван Багряний «Тигоролови». Навіть одна цитата «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи» може стати поштовхом для дискусії. Почати можна з фактів про письменника-емігранта, про події 30-х років XX століття. Вчитель підводить клас до думки, що йдеться про полювання не лише на тигра, а й на тих в’язнів, яких везуть на заслання (недарма до цензури назва була «Звіролови»). У коміксі учні одразу побачать контраст двох потягів: «ешелону смерті» і комфортабельного експресу, в якому їде партійна еліта. Близький сучасним школярам момент — те, як родина Сірків мала в страшних умовах власну Україну: привезли вишивані рушники, подушки, серветки, ікони. Це і є любов до України і всього українського.
Павло Тичина «Я утверждаюсь». Ідеться про оригінальний, а не відредагований текст (не про Тевтонію, а про Московію). Автори знайшли родзинки для оформлення: візуальне поєднання із сучасними реаліями. До рядків «Московіє, мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів, і як залізо, хліб та вугіль крала» додано зображення урочища Сандармох у Карелії, де в 1937 році відбувся наймасовіший розстріл української інтелігенції. Також завдяки візуальним образам згадуємо, що таке криївка, страшний закон про 5 колосків, тут зображено і херсонські кавуни. І тут же поруч — про українську письменницю та волонтерку Вікторію Амеліну, яка загинула від російського удару по Краматорську, і письменника з Ізюма Володимира Вакуленка, якого вороги викрали та вбили. Учні зможуть обговорити, як вони розуміють слова генерала Валерія Залужного «Ми не обирали війну, але ми прийняли цей бій. І сам Бог на нашому боці. Нам вистачить сил здолати ворога». Художниця зобразила український танк з переможним синьо-жовтим прапором.
Кіноповість Олександра Довженка «Україна у вогні» не вивчається за програмою, але її можна обрати для уроків позакласного читання. Чого варта цитата, коли персонаж німець фон Крауз каже сину: «Так не підкорятися, як це роблять українці, можуть тільки люди високої марки». Це можна спроєктувати на сьогоднішні події, згадати наших захисників та захисниць. Художниця так виразно промалювала героїв, що це закарбовується в пам’яті. Можна запропонувати дітям зіставити, як поводилися німці на окупованих територіях та як нині поводяться рашисти, адже багато дітей є очевидцями таких ситуацій і навіть, на жаль, жертвами. Завдання вчителя — підтримати дитину зі зраненим війною серцем, допомогти повірити у свої сили, у те, що світ не без добрих людей. Це наша історія, про яку ми повинні знати правду, щоб відроджувати Україну. До слова, пані Ольга торік потрапила в окупацію в Гостомелі: 15 днів довелося просидіти в підвалі, тоді як рашисти жили в її квартирі та в будинках інших мешканців міста-героя.
Поезія Василя Стуса. Написані реальним почерком поета рядки в коміксі пробивають стіну тоталітарної системи. І за цим одразу чимало понять: «шістдесятник», в’язниця, вірш «На Колимському морозі калина…» Учні пані Ольги навіть вирішили: уламки стіни — це цегла, з якої можна звести щось нове. І пов’язують це із сьогоденням, починають міркувати про відбудову України. Ось таке поєднання історичних моментів та сучасності дає змогу учням пропустити вірш через серце, по-іншому глянути на автора, через себе сприйняти події минулого, поставити себе на місце персонажів або поета, письменника.
Розробкою зацікавилися в багатьох країнах
З 14 по 17 жовтня Ольга Ходацька на ХІІ конгресі Світової федерації українських жіночих організацій у Польщі представляла комікси та отримала чимало пропозицій від представниць з різних країн (Велика Британія, Італія, Іспанія, Австралія, Аргентина, Німеччина, Польща), які хочуть мати такі матеріали для своїх учнів. Комікси перекладено англійською мовою, аби діти — вимушені переселенці за кордоном мали змогу знайомити своїх ровесників з українською літературою як складовою національної культури.
На другий день після презентації італійська колега сказала, що в її школі вже поширюють ці комікси, працюють за ними. Дивувалася, адже подібне можна створити за власною літературою, але не було такого досвіду. А в Україні попри війну люди продовжують творити.
Вже була презентація в Хорватії, Канаді. Попереду Польща, Велика Британія, Німеччина.
— Ми маємо бути нацією, яка читає, — переконана пані Ольга. — Аби кожен учень у майбутньому зміг легко вступити в діалог, вільно висловити думку, аргументовано відстояти її. Українські вчителі не перестають навіть під час війни шукати нові форми подання матеріалу, бо усвідомлюють: цим дітям, які нині сидять за шкільними партами, відбудовувати й відроджувати Україну!
