Чи здатні комп’ютери замінити вчителя?

Сповідь міжнародного консультанта з питань освіти Пола Емеріха щодо невдалого досвіду вчителювання в Кремнієвій долині викликала бурхливе обговорення в англомовній пресі. Ми дійсно неухильно йдемо до часів, коли штучний інтелект замінить вчителів? Чи, можливо, ця тенденція лише виведе професію на новий рівень? Переклали для вас усе найцікавіше з цієї теми.

giphy-(13)

Чому це погана ідея?

Пол Емеріх розповів про те, як його запросили викладати в приватну школу з персоналізованим навчанням.

Високотехнологічна платформа для кабінету дозволяла давати індивідуальні завдання різного рівня складності кожному учню. Кожна дитина проходила матеріал у власному темпі. Штучний інтелект керував цим процесом через базу даних, які постійно надходили про кожного школяра. Це здавалося грандіозною ідеєю.


Проте результати навчання були не кращі, ніж у звичайній школі, а в деяких випадках навіть гірші. Сам вчитель у кінці навчального року страждав від вигорання, а клас перетворився на групу ізольованих дітей.


Пол Емеріх зізнається: хоча в пам’яті перемішалося чимало показників, він мало дізнався про учнів як про окремих особистостей з різними характерами. Тож він почав доводити: персоналізоване навчання шкодить дітям. Освіта, що базується на проектах, груповій роботі та зворотному зв’язку, значно ефективніша. Але, як стверджує вчитель, у корпорації йогоне почули, бо мають власні бізнес-інтереси та звітність перед інвесторами.

Пол Емеріх не працює більше в Кремнієвій долині і вважає, що зацікавлені корпорації програмують батьків та вчителів на занадто оптимістичне бачення штучного інтелекту в школі. Тим паче, тандем вчителя та «розумного» комп’ютера — перехідний етап. У найближчому майбутньому роботи зможуть самостійно навчати дітей. Однак вони не в змозі задовольнити потреби в людському розумінні, чуйності та емпатії.

У чому ризики?

Противників штучного інтелекту в освіті чимало серед вчителів та журналістів. Приміром, помічник редактора EdSurge HigherEd Сідні Джонсон переконана, що персоналізоване навчання може зашкодити учням, бо освіта вимагає людської взаємодії.

А відомий експерт у галузі освіти, професор Нью-Йоркського університету Діана Равич вважає, що саме поняття «персоналізоване навчання» — це підміна поняття штучного інтелекту в освіті.

Така заміна має знизити пильність батьків, які  хочуть, щоб дітей навчали люди, а не комп’ютери. Адже тут ідеться не про якість навчання, а про виховання: школярі самі можуть стати «стандартизованими», некреативними, малоемоційними.


Ще одна загроза — конфіденційність школярів, яких вчить штучний інтелект. Адже щоразу, коли вони онлайн, технічні компанії збирають величезний масив даних. І все це може потрапити до кіберзлочинців або буде використане маркетологами.


Приміром, американська компанія inBloom для персоналізованого навчання планувала зібрати інформацію про мільйони школярів з дев’яти штатів США, але закрилася через опір батьків.

Чимало освітян та вчених переконані, що штучний інтелект прийде до шкіл, хочемо ми цього чи ні. Коли сто педагогів з різних країн, читачів порталу HundrED, опитали щодо майбутнього освіти, майже всі відзначали саме штучний інтелект, а ще технології доповненої реальності.

Керівник сектора освіти з Нової Зеландії Каролін Стюарт навіть переконана, що знання будуть вродженими (завантажені в кору головного мозку чи отримані завдяки генним модифікаціям). А вчителі навчатимуть лише користуватися цими знаннями. І лише більш активна взаємодія між людьми вбереже нас від перетворення на технічно залежних кіборгів.

computer

Чому це хороша ідея?

Штучний інтелект — це вигідно. Британський експерт у галузі освіти Ентоні Селдон ще восени 2017-го прогнозував усього 10 років для того, щоб в освіті сталася революція штучного інтелекту. Селдон не бачить іншого способу забезпечити якісною освітою до 2030 року всіх дітей до 14 років. Адже кожен сьомий підліток у світі не відвідує школу.

Щоб навчати їх геть усіх та знайти заміну вчителям, які підуть на пенсію, потрібно 68,7 млн людей. Або комп’ютерів.


Після початкових витрат можна буде не турбуватися про зарплату для «цифрових вчителів», їм не потрібні вихідні, відпустки та соціальні пакети.


Вони забезпечують однаковий рівень якості знань у мегаполісі та занедбаному поселенні, без расистських, релігійних та інших упереджень ставляться до дітей африканського племені або кримінального кварталу.

Адміністратори можуть завантажувати зміни в програму — і штучний інтелект у всіх кутках світу одразу ж адаптується та почне давати уроки по-новому. Не треба ні підвищення кваліфікації, ні перенавчання.

А якщо поєднати штучний інтелект і класичне навчання?

Професор лабораторії знань Лондонського університету Роза Лакин по-іншому бачить зміни: за наступне десятиріччя кожен вчитель у Великій Британії отримає цифрового асистента. Він візьме на себе всю рутину роботу: документацію, тестування, пошук матеріалів та навіть складання планів уроків, які найбільше пасуватимуть саме цьому класу.

Кабінети можна оснастити технологією розпізнавання мови й жестів, відстеження руху очей та іншими фізіологічними датчиками для збору й аналізу інформації про кожного учня. Якщо дитина не розуміє матеріал чи щось заважає їй ефективно працювати, про це штучний розум дізнаватиметься раніше, ніж учень зізнається сам.


За таких умов учителю залишиться творча робота, отож авторитет професії зросте.


На думку головного редактора порталу про освіту TeachThought Террі Хейка,  коли штучний розум і людина працюватимуть у школі пліч-о-пліч, вчителі зможуть переконати школярів, що роботи не навчать їх бути людиною. У ті часи фінансуватимуть більш практичну навчальну програму, яку здатен передати учням штучний інтелект.

А освітяни займатимуться гуманітарними предметами та мистецтвами, більше часу витрачатимуть на встановлення відносин з учнями та їхніми сім’ями.

Автор тексту: Аліна Мірошникова

За матеріалами paulemerich.com, EdSurge, BBC, Futurism, TeachThought, HundrED, The Telegraph.

Залишити відповідь