Усі хотіли би навчатися і працювати в ідеальній школі майбутнього. Але як її створити? Ми вирішили запитати про це в самих учителів, які прийшли на церемонію нагородження Global Teacher Prize Ukraine. У день професійного свята освітян хотілося почути саме від них, що потрібно змінити в освіті сьогодні, щоб отримати школу майбутнього завтра. І ось що вони відповіли.
Починати від 0 до 6 років
Підготовка дітей до школи майбутнього має починатися від 0 до 6 років. У цей час активно розвиваються центри мозку і формується декартова система координат людини — її здатність орієнтуватись у просторі. Існує багато вправ та ігор для розвитку дітей у цей період. І навіть науковці визнають корисність бабусиної гри для наймолодших «Сорока-ворона дітям кашку варила…» «Іноді потрібно повернутися назад, щоб зробити крок уперед», — каже Юлія Прилип, засновниця центру для дошкільнят «Еліпс» при Центральному палаці дітей та юнацтва в Києві, і додає: «Батьки формують усе, учитель веде далі».
Учитель як депутат чи юрист
Щоб створити школу майбутнього, потрібно підняти престиж учительської професії. Про це говорили ледь не всі опитані вчителі. Уявіть, учителя запрошують у Верховну Раду і Кабмін, у нього беруть інтерв’ю з важливих питань життя країни.
«Коли звучить оцей слоган #ВчителіВажливі — це справді круто, це надихає вчителів, дає їм силу розвиватися, — каже Тетяна Бойко, вчителька української мови вишнівської школи № 2. — Усе інше (і матеріальне забезпечення, і надання свободи) іде за цим локомотивом зміни суспільної думки. Якщо освіта буде в пріоритеті державної політики, якщо вчителі будуть важливими не тільки самі для себе, а й для держави, то я думаю, це буде освіта майбутнього».
Зарплата — тисяча доларів для початку
«Щоб у школу прийшли найкращі — потрібно створити умови», — говорить Анатолій Аматов, учитель географії Новопечерської школи в Києві. Після короткого обговорення з колегами отримуємо бажаний розмір зарплати — тисяча доларів для молодого фахівця. Як це зробити? Звільнити бізнес від податків повністю чи частково, якщо вони візьмуть під опіку якусь школу і будуть інвестувати ці кошти в неї. Бізнесмени не мотивовані сплачувати податки, тому що не бачать, на що витрачаються ці кошти. Вкладаючи в школу, можна бачити конкретний результат. Можна також найняти в школу окрему людину, яка буде займатися фандрайзингом — збором коштів від благодійників, громадських організацій та фондів.
Гендерна рівність
Якщо в школі будуть вищі зарплати, туди прийде працювати більше чоловіків. Таким чином встановиться гендерна рівність, і в дітей буде більше рольових моделей для наслідування. «Діти зазвичай бачать вдома мам і нянь, тому в школі особливо має бути гендерний баланс. Є мама і тато — це дуже важливо», — підкреслює Марина Возна, учителька української мови та літератури в Новопечерській школі, яка так само, як і пан Анатолій, є класним керівником у 7-х класах. Батьки дуже часто хочуть, щоб саме чоловік був класним керівником, а діти залюбки грають з паном Анатолієм у теніс.
Кожен учитель — психолог
Світлана Грінько, колишній виконавчий директор приватної школи «Інтелект» у Києві, вважає, що школа має дарувати дітям комфорт. «Треба просто кожного дня дорогою до школи розуміти, що дитина так само, як і дорослий, це особистість, це людина, яка, можливо, не доспала, у якої, можливо, якісь проблеми в сім’ї, — каже пані Світлана. — Для того щоб це відчувати, кожен вчитель має бути психологом, а не тільки предметником».
У той час як приватні школи, які відкриваються по Києву і в інших містах, в основному вкладають великі ресурси в матеріальну базу, будують басейни, тренажерні зали, купують комп’ютери найостаннішої моделі, пані Світлана виступає за гуманізацію, тобто за людяність в освіті. «Усі мають бути відвертими, щирими. Ми не можемо сьогодні все робити за якоюсь інструкцією, — додає вона. — Потрібно більше людяності, довіри керівника до персоналу».
Залишити вісім основних предметів
Олег Слушний, володар призу глядацьких симпатій Global Teacher Prize Ukraine, вважає, що в старшій школі потрібно залишити вісім основних предметів, з яких чотири — обов’язкові, а чотири — на вибір. «Зараз одинадцятикласники вивчають три-чотири предмети, які потрібні їм для ЗНО. Тому викладання всіх дисциплін не дає жодного педагогічного ефекту», — каже пан Олег. А ще він вважає, що варто створювати інтегровані курси з природничих наук, а українську мову можна вивчати разом з українською літературою. Сам він уже інтегрує інформатику з англійською мовою у своїй вінницькій школі №20. Кількість учнів у класі пропонує скоротити до 20 осіб.
Проєкт замість домашнього завдання
Про зменшення домашнього завдання мріють не лише учні, а й учителі. Вчителька української мови вишнівської школи № 2 Тетяна Бойко вважає, що домашнє завдання має бути лише з природничих і гуманітарних дисциплін. А з більш творчих предметів навряд чи варто завдання додому давати взагалі. «Має змінитися формат домашнього завдання, — каже пані Тетяна. — Швидше за все, це мають бути проєкти, у яких діти не просто здобуватимуть якісь знання, а формуватимуться навички, потрібні для життя». Краще один хороший проєкт на місяць, ніж купа домашніх завдань!
Короткі повідомлення замість довгих інструкцій
Чому б не скоротити довгі інструкції, які надходять у школи від Міністерства, до лаконічних повідомлень, побудованих за принципом новини? «Треба було б менше писанини, яку ніхто до середини не дочитує, — пропонує Наталя Височинська, вчителька образотворчого мистецтва і трудового навчання Святошинської гімназії в Києві. — На початку навчального року надходять вказівки, і завуч знайомить нас із програмами: «Перечитайте і знайдіть, чим відрізняється минулорічна програма, і будете знати, як працювати. А ці зміни можна прописати в одному абзаці. Внесено зміни і все».
А ще вчителі щиро запрошують міністра освіти, його заступників і керівників департаментів частіше бувати в школі і, можливо, навіть провести урок. «Щоб вони спробували, що це таке, — каже Світлана Грінько. — Із дітьми дуже цікаво. І діти дійсно навчають».
