Проведення заняття онлайн нагадує стендап або виступ імпровізатора, якому доводиться і з глядачами спілкуватися, і будь-яку несподіванку обігрувати. Тож у пригоді стануть поради саме таких акторів. А зібрала їх, адаптувала для класу та доповнила готовими вправами для занять учителька із США, засновниця і президентка Центру натхненного навчання Алета Марголіс. Зібрали для вас секрети імпровізації, щоб ви були готові до дистанційних уроків будь-коли.
Інші її поради, а також ідеї провідних експертів з України, США, Великої Британії кожен охочий може знайти в безкоштовному курсі «ДІЗНайся: про дистанційне і змішане навчання» від «О. Університет». Одна з особливостей — конструктори уроку, в яких учитель може змінювати елементи під свої потреби та одразу ж використовувати їх. Експерти на практичних кейсах демонструють, як покращити якість дистанційних та змішаних уроків.
Акторські секрети — у практику
Захопливий шкільний досвід можливий, незалежно від того, чи навчаються учні в класі фізично, чи онлайн. Ви пробували імпровізувати або дивилися імпровізовану виставу? Люди думають, що імпровізація — це вигадування без жодного плану. Проте ті, хто використовував такий підхід до музики чи приготування їжі, знають: імпровізація вимагає майстерності, ретельного планування, пильної уваги та креативності. Дослідження свідчать: люди, навчені імпровізаційного мислення, краще справляються зі змінами, проявляють стійкість і орієнтуються в умовах невизначеності. Адже вони практикують навички, необхідні для вдумливого реагування на все, що трапляється на їхньому шляху.
Понад 30 років фахівці Центру натхненного навчання досліджували, наскільки ефективні вчителі схожі на акторів-імпровізаторів. Особливо якщо йдеться про дистанційне навчання. Є універсальна ідея: щоб дитині було цікаво на занятті, процес навчання має залучати її інтелект, допитливість, уяву та доброчесність. Як це зробити онлайн? Що дає змогу утримувати увагу? Ось вам 5 секретів.
1
Діємо за правилом: «Так! А ще…»
Ця фраза постійно з’являється в імпровізаційній грі або мозковому штурмі. Вона оживляє будь-яку тему для дітей будь-якого віку, особливо якщо стане регулярною частиною онлайн-занять, адже учні перестають боятися ділитися ідеями. Коли ви кажете: «Так! А ще…», це заохочує певний спосіб мислення. Так учитель приймає все, що учні привносять в урок, і розвиває це. Не блокує дивні ідеї, а знаходить творчий спосіб інтегрувати їх у свій урок. Діти стають активнішими.
Аби приділяти увагу кожному, навіть сором’язливій, невпевненій у свої силах дитині, вчителю потрібно дуже уважно слухати. Звісно, в онлайн-класі немає шансу просто присісти біля чиєїсь парти й розпитати, про що думає учень. Але в дистанційному форматі цієї ж мети можна досягти, якщо допомогти дітям навчатися одне в одного. Вони самі спонукатимуть одне одного бути активнішими, ніж раніше.
Що можна зробити:
- Запропонувати учням по черзі самим проводити руханки.
- Просити щодня одного-двох учнів відповідати на прості запитання для знайомства. Наприклад: «Ти більше любиш солодке чи солоне?» або «Яку пісню ти зараз найчастіше слухаєш?» Також варто просити вигадувати такі запитання для глибшого знайомства з кожним учнем.
- Запитати в учнів, що вчитель може зробити, аби урок став цікавішим. Вони здатні запропонувати ідеї, які дорослі ніколи не вигадали б. Варто запитати також, що самі діти здатні зробити, щоб стало цікавіше та щоб підтримати однокласників.
2
Поважаємо те, що створюють інші
Це означає, що вчителі вітають усе, що учні привносять у навчальне середовище. Працюємо з позиції: наміри дітей позитивні. Незалежно від того, що відбувається в житті школярів за межами класу, вони приходять із певними прагненнями. І робота вчителів полягає в тому, щоб допомогти їх реалізувати. Навіть учень, що завдає багато клопоту і забирає багато часу та енергії, робить позитивний внесок у клас. Можливо, просто треба придивитися уважніше, щоб знайти цей внесок.
Як у форматі онлайн створити таке середовище, в якому учні та вчителі поважали б те, що створюють інші?
Що можна зробити:
- Запропонувати учням поділитися тим, що вони цінують. Вони можуть ділитися своїми роботами, історіями, фантазіями, ідеями впродовж тижня, наприклад. Залишаємо час щодня, щоб кілька дітей мали шанс висловитися.
- Попросити учнів намалювати те, що їм смакує. Хай кожен піднесе малюнок до камери, щоб усі могли побачити творіння інших.
- Запропонувати учням поділитися тим, як вони пишуть, коли вчитель дає письмове завдання. Попросіть їх вибрати одне речення, яке їм найбільше подобається (красиво написане або самостійно складене) і показати його або зачитати вголос класу.
- Знайти способи одночасно всім висловлювати повагу. Звісно, це треба зробити невербально, аби не заважати, не перебивати, не створювати галасу. Серед жестів, які можна використовувати, «вподобайки», «серця». Можна навіть взяти елементи із жестової мови. Скажімо, кулак з відведеним великим пальцем та мізинцем, яким людина рухає від себе, американською жестовою мовою означає «Я теж». Коли хтось розповідає, інші можуть використовувати цей знак, аби показати, що приєднуються, що теж мали такий досвід.
3
Тримаємося мети
Вчителі прагнуть реалізувати як академічні цілі, так і передати соціальний та емоційний досвід. Усвідомлення педагогом мети означає: навіть якщо доведеться перерватися або збитися з курсу, треба шукати творчий спосіб повернутися до мети. Краще постійно пам’ятати, чого саме має навчити дітей конкретно це заняття.
Учитель, як актор під час імпровізації, має бути дуже зосередженим, спостережливим і максимально залученим у кожному моменті, щоб знати, що робити далі. Онлайн це може бути складно, оскільки важко сказати, коли учні не зосереджені.
Що можна зробити:
- Регулярно перевіряти розуміння учнями теми. Запропонуйте шкалу від одного до десяти, де десять означає, що є повне розуміння, а один — повну його відсутність. Попросіть учнів оцінити, наскільки добре вони розуміють, про що йдеться на занятті, та написати в чат. Ці цифри дадуть гарне уявлення про те, куди треба рухатись.
- Робити перерви на фізичну активність кожні 15 хвилин. Якщо надто довго сидите без рухів, легко занудьгувати. Мозок також працюватиме гірше, якщо не вистачає руху. Тож учителю варто знайти спосіб для всього класу встати й порухатися. Це можуть бути фізичні вправи, а може бути просто завдання потягнутися, намагаючись дістати аж до стелі, а потім знову сісти на місце. Спостерігаємо за мовою тіла: учні нудьгують чи мають зацікавлений вигляд? Доки йде руханка, можна вигадати спосіб зацікавити їх, коли повернетеся до навчання.
- Додати рух безпосередньо в навчання. Скажімо, якщо йде урок геометрії, можна дати учням завдання: обійти кімнату по периметру, потім оцінити її розмір, використовуючи нестандартне мірило — власні стопи. Інше завдання: провести в повітрі якомога більше паралельних ліній, використовуючи лише своє тіло. Або ж, наприклад, утворити гострі, прямі й тупі кути за допомогою своїх тіл. Такі ідеї можна використати на заняттях з будь-якого шкільного предмета.
4
Граємо з насолодою на заняттях
Враховуючи виклики, з якими стикаються учні в Україні, зараз ідея гри може здатися несерйозною. Але діти краще навчатимуться, якщо в класі радісна атмосфера. Гра лежить в основі імпровізації, а дослідження в галузі нейробіології довели, що гра також лежить в основі навчання.
Що можна зробити:
- Створити веселі челенджі. Запропонуйте учням з’явитися на уроці в чомусь несподіваному (наприклад, у мисці замість капелюха), зробити божевільну зачіску або привітатися з однокласниками смішним голосом.
- Танцювати. Вчитель може ввімкнути пісню на комп’ютері, а діти влаштують танцювальну вечірку у власній кімнаті. Інший варіант: поділити танець на різні частини, навчити їх одне одного, а потім виконати все разом. Можна запропонувати учням відповідати через танок (що нереально зробити офлайн). Наприклад, показати у танці фази клітинного мітозу або площу прямокутника.
5
Працюємо з помилками
Навчання у складні часи рідко відбувається так, як очікується. Але вчитель має продемонструвати дітям, як ми вчимося на помилках. Якщо він зробить паузу, щоб поміркувати над помилками й з’ясувати, як вчинити інакше, це дасть учням цінний урок.
Що можна зробити:
- Запропонувати учням поміркувати над помилками, на яких вони вже чогось навчилися. Це легко зробити за допомогою запитань на кшталт: «Розкажіть про випадок, коли ви помилилися, і про те, що ви зрозуміли після цієї помилки». Педагогу варто першим поділилися такою історією, щоб показати дітям, що і ви не ідеальні.
- Не варто критикувати чи навіть хвалити, потрібен зворотний зв’язок. Реакція вчителя під час обговорення в класі має велике значення для мотивації дітей. Словом «Молодець» можна підбадьорити, але так само, як «Ти помиляєшся», це не дасть учням зрозуміти, що вони зробили добре, а що — погано. Ефективніше натомість сказати «Я помітила, як ти вправно допомогла нам зрозуміти обставини цієї історії» або «Розкажи, як ти прийшов до такої відповіді, гляньмо, чого ми можемо навчитися з твого процесу мислення».
Ці правила імпровізації корисні не лише для вчителів. Якщо навчити школярів дотримуватися їх, їм буде легше адаптуватися до змін, бути стійкими, орієнтуватися в умовах невизначеності.
Три способи об’єднати спільноту онлайн
Як створити відчуття причетності дистанційно?
- Шукаємо усмішки. У цій вправі вчитель таємно призначає учням пильно стежити за одним однокласником протягом тижня. Діти повинні відстежувати, що стає причиною його/її усмішки. Попросіть учнів поділитися своїми спостереженнями з усім класом. Коли знаєш, що хтось звертає на вас увагу, це змушує більше зосередитися на своєму внеску у життя класу. Ця вправа — чудовий спосіб побачити більше усмішок.
- Даємо знати учням, що бачимо їхній внесок у роботу класу. Повідомте про це також їхнім батькам. Відгуком можна поділитися під час уроку, у чаті, у Zoom або навіть зателефонувати додому до учня. Дуже важлива конкретика у відгуках. Наприклад: «Оксано, я бачила, як ти допомогла однокласнику, запропонувавши пояснення до завдання в чаті. Дякую, що ти зробила такий позитивний внесок у наш клас». Такий зворотний зв’язок дає змогу учням зрозуміти, що їх справді бачать і чують.
- Пропонуємо школярам навчити одне одного робити те, що вони люблять. Скажімо, грати на музичному інструменті, в’язати гачком, малювати тварин. Будь-яка спільна діяльність дає змогу учням відчувати причетність до класу.
Проєкт «ДІЗНайся: про дистанційне і змішане навчання» реалізує ГС «Освіторія» спільно з Міністерством освіти і науки України за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та за кошти Глобального партнерства заради освіти (GPE).
Пройти курс ДІЗНайся
