П’ять неочевидних проблем віртуальних студентів

Автор тексту: Аліна Мірошникова

Нині, коли випускники підраховують свої результати ЗНО, дехто вже впадає у відчай та вирішує рік «погуляти». Як варіант — повчитися дистанційно. Тож саме нині йде сплеск інтересу до різних онлайн-курсів. Про принади цієї форми навчання кажуть багато, а ось підводні камені не обмежуються тим, що важко змусити себе вчитися. Психолог Наталія Іваненко радить звернути увагу на психологічні проблеми, вирішенням яких не варто нехтувати.

1. Тримайте дистанцію

Здається, нічого нового: у людини має бути особистий простір. Треба організувати робоче місце і таке інше. Проте свобода пересування — одна з принад онлайн-навчання. Так і уявляється: навчання з ноутбуком у кав’ярні, у парку чи навіть на пляжі. Рідко хто зважиться «прикувати» себе до робочого столу. І річ знов-таки не в банальному «треба, щоб рівень шуму був прийнятним» чи «якщо постійно відволікаєшся, ефективність падає». Є люди, які вміють відсторонитися від усього. То що ж? Сама різноманітність місць погано діє на нервову систему, як нещодавно довели американські вчені з Каліфорнійського університету. Тобто якщо сьогодні ви слухаєте лекції на природі, а завтра — вдома на дивані, засвоєння матеріалу від цього не постраждає. А ось підвищена дратівливість, невмотивована зміна емоцій, несподіване відчуття спустошення можуть мимоволі з’явитися. Усе просто: вашій підсвідомості треба відчувати те місце, де ви займаєтеся розумовою працею, «своїм». Психіка часто більш консервативна, ніж ми. Хай це не кабінет, а улюблений столик у кав’ярні, він має бути більш-менш постійним. І, звісно ж, ніхто не повинен «висіти над душею».


Вихід: працюйте в певному місці. Якщо ви вдома, привчіть домашніх зберігати дистанцію на цей час.


2. Зважайте на власні ресурси

В університеті можуть давати домашні завдання, доручати проекти та реферати, опитувати на семінарах. Але вдома, за дистанційного навчання, здавалося б, можна вчитися тоді, коли хочеться, і стільки, скільки хочеться. Насправді ж мало вишів та курсів вираховують реальний обсяг роботи студента. Звісно, є ті, хто робить мінімум. Але є і «навчальні трудоголіки», які намагаються охопити надто великий обсяг і просуватися надто швидко. А потім розчаровуються і все кидають.


Вихід: вивчіть свої можливості та контролюйте обсяг ще «на вході» — не беріться за те, що вище ваших сил.


3.  Запрограмуйте «чарівні пенделі»

Яке щастя, немає кому підганяти, нагадувати про терміни, змушувати. Або яке нещастя? Не всі вміють розрахувати час, особливо якщо є елемент новизни. Зате прокрастинація підстерігає багатьох — і тих, хто не знає це «хитромудре» слово, але каже собі: потім, потім. Потрібно сходити до магазину, вигуляти собаку, відповісти приятелеві у Viber. А навчання? Часу багато! Обов’язково настає момент, коли рожеві окуляри зсуваються на потилицю: не встигаю. І тоді: неспання ночами, пара з вух та інші «приємності». Або ж припинити розпочате: 95% віртуальних студентів кидають навчання. То, може, краще поставити на гаджети нагадування про те, що час вчитися. Або перевірки: чи не відволікалися нині. Це гуманно порівняно з китайською послугою «роздавача ляпасів». Там найнята людина сидить поруч і дає ляпаса студенту, коли він відволікається. Кажуть, працездатність зростає до 98%.


Вихід: навчання «пропускайте вперед». Краще зробити все раніше, ніж в останній момент. Спокуси відстежуйте: десятихвилинна «відволікалочка» здається припустимою, але шість таких — і години немає.


4. Знайдіть джерело «погладжувань»

У випадку класичного навчання викладачі не тільки розпікають, а й набагато частіше дають так зване позитивне підкріплення: «все в порядку, прекрасно, ок, чудове зауваження, розумне запитання». Навіть якщо викладач не щедрий на добре слово, порівняння з чужими успіхами і невдачами може підвищувати самооцінку. Та й офіційного матеріального заохочення — стипендії — у житті онлайн-студента немає.

Віртуальний студент найбільше спілкується з близькими та друзями. І він для них — не перспективний студент, а недбалий приятель, який не підтримав ідею пікніка чи сабантую, неуважний син чи донька, тож має приділяти більше часу батькам.


Вихід: знайдіть час для професійного спілкування онлайн та на хобі. Дозвольте собі ходити на професійні та психологічні тренінги. Десь ви маєте чути «фідбеки».


5. Поборіть «паранойю»

Більшість онлайн-студентів пригнічує брак живого спілкування (в університеті за день ви б бачили значно більше людей, ніж під час онлайн-навчання за тиждень). Тривожність дещо підвищує і те, що в житті віртуального студента більше текстів, ніж розмов. Брак невербальної комунікації — ось як це правильно називається.

У кожному запитанні онлайн-тьютора «Коли ви здасте роботу?» можна побачити «наїзд», іронію і взагалі будь-що. А під час спілкування наживо міміка, жести, гучність голосу видають настрій викладача.


Вихід: ходіть до спортзалу, більше спілкуйтеся з друзями у вихідні, а з тьюторами домовтеся про можливість поговорити по Skype з відеозв’язком.


Залишити відповідь