Після початку повномасштабної війни росії проти України тримати освітній фронт стало вкрай важливим. Навчання та шкільна рутина — не тільки зміцнюють нове покоління, а й допомагають йому адаптуватися до нових реалій. Як проактивні громадяни, вчителі долучаються до волонтерства, захисту країни, приймають переселенців у власних школах або чинять опір в окупації. Ми розпитали у фіналістів Global Teacher Prize Ukraine, як тримають освітній фронт вони. Їхні розповіді зібрали в матеріалі.
Людмила Тоцина
Маріуполь
Коли вдалося виїхати з Маріуполя та вийти на зв’язок після двох тижнів суцільного пекла, отримала повідомлення про заплановану зустріч із представниками Посольства США та вчителями України, які працюють в освітніх проєктах. Це був як перший ковток повітря і надія на якесь повернення до викладання. Маріупольські учні наразі не мають навіть дистанційного навчання. Поки що тільки збирають інформацію, скільки дітей загинуло, виїхало, не вийшло на зв’язок. Наразі отримали дозвіл Посольства США продовжувати роботу в проєктах онлайн з тими, хто вийшов на зв’язок. Дітям треба повертатися до навчання, спілкуватися з однолітками. Вирішили залучати до занять психологів та спеціалістів, щоб допомогти дітям морально. Вже були проведені перші уроки після початку нового етапу війни. Чекаємо тепер на інформацію від Маріупольської влади з приводу організації навчального процесу. Далі буде.
Ганна Бут
Мелітополь
У нас арештовують директорів навчальних закладів, які відмовилися виходити на роботу 4 квітня. (В окупованому Мелітополі освітян примушують розпочати навчальний процес російською мовою за «незрозумілою програмою», — про це повідомив міський голова Мелітополя Іван Федоров, — ред.). Люди, які мають клепку в голові — освітяни, розуміють: у нас держава Україна, і якщо вони зараз вийдуть на роботу, то будуть зраджувати Україну.
Я нізащо в житті не піду під російським прапором викладати. Таких людей, як я, багато. Проте є люди, які давно мріяли про це. На жіночій колонії висить триколор ще з перших днів війни. Мій сусід уже давним-давно марив Росією. Він говорить: «Що ви там ходите? Мелітополь уже Росія!»
Першу та другу частини щоденника з окупації пані Ганни читайте за посиланнями.
Людмила Таболіна
Харків
Я залишилася у Харкові. У перший день ми сховали абсолютно всі шкільні документи. Для людей без нормальних підвалів ми відкрили цокольні поверхи. Окрім сховища (де на постійній основі перебувають мінімум 50 людей), у школі розташувався пункт гуманітарної допомоги та їдальня. Ще й досі до нас звозять людей після руйнування чергового будинку. Також волонтерю через Фонд вільних і небайдужих щодо виїзду з гарячих точок Слобожанщини. На сьогодні ми вивезли понад 2000 людей.
Владислав Качур
Вінниця
Із третього дня війни я фактично живу у школі. На її базі відкрили евакуаційний центр, і я є одним з координаторів. Забезпечуємо переселенців продуктами, засобами особистої гігієни та ночівлею. Вдень допомагаємо нашим медикам та військовим. Спочатку було дуже важко, але зараз процеси налагоджені. Я вже сформував базу даних: водії, люди, що надають прихисток, небайдужі волонтери. Хороша новина в тому, що вона постійно розширюється. Також налагодив міжнародну логістику: формую запити від військових, дитбудинків, лікарень, потім перекладаю англійською і відправляю до міжнародних організацій. До речі, мої учні теж долучаються до перекладу на уроках. Як керівник центру професійного розвитку планую з міжнародними партнерами розробити програму підвищення кваліфікації як будувати освітній процес з дітьми, що пережили страхи війни.
Артур Пройдаков
Київ
Зараз я активно долучаюся до волонтерської діяльності в Коломиї з організацією «Карітас». Зокрема організував курси з української мови для переселенців у Коломиї: їх можуть відвідати всі охочі. Також проводжу уроки в рамках Всеукраїнського розкладу, продовжую викладати для своїх учнів онлайн. Часто отримую запити від журналістів стосовно ролі освіти в часи війни: розповідаю про агресію росії та значення вчителя зараз.
Олександр Чучаєв
Благовіщенське
Служу у лавах ЗСУ. Не розповім де, бо не маю права оголошувати дислокацію. Займаюся волонтерською та просвітницькою діяльністю. Проводжу закриті лекції для учнів з історії України та світу. Планую відкриту лекцію «Україна: як починається нове життя». Коли точно проведу — не знаю, тому що в армії немає календарно-тематичного планування.
Оксана Коваленко
Чернігів
24 доби була в Чернігові. Волонтерила як могла. Разом з донькою не хотіла виїжджати до останнього. Зараз у Києві. Проводжу уроки для Всеукраїнського розкладу. Зустрічаюся зі своїми учнями й окремо з батьками, яких по світу війна розкидала. Зараз планую волонтерити на кухні: готувати їжу для наших бійців.
Лідія Насонова
Харків
Починала працювати під обстрілами та сиренами. Зараз продовжую уроки в евакуації. Веду заняття для своїх учнів, організовую та модерую безкоштовні заняття іноземців для українських дітей (з ГО «Смарт освіта»). Консультую закордонних викладачів з того, як адаптувати українських дітей-біженців, продовжую свій курс із креативного письма, співпрацюю із Всеукраїнським розкладом.
Продовжує тримати освітній фронт і Олександр Черкас. Його ГО «НЕ ЦЬКУЙ» створює освітньо-психологічну платформу для педагогів і дітей. Наразі до неї можуть долучитися всі охочі.
Сітки, пізнавальні ТіkТоkи та волонтерство: чим ще займаються фіналісти Global Teacher Prize Ukraine
Хімік Гліб Репіч (Київ) продовжує розвивати свій ТіkТоk, але тепер він записує ролики про те, як уберегтися від хімічної та ядерної загрози. Павло Віктор (Одеса) продовжує записувати та викладати курс із фізики у перервах між повітряними тривогами.
@glebrepich Як вижити під час ядерного удару
♬ Friendships - Pascal Letoublon
Наталія Рудніцька (Кам’янець-Подільський), Наталія Зима (Хмельницький) та Наталія Гутарук (Запоріжжя) активно волонтерять: організовують гуманітарну допомогу, плетуть сітки та стійко тримають освітній фронт. Таких історій — тисячі по всій країні. І кожна з них заслуговує на окрему глибоку повагу. Освітяни зараз як ніколи проактивні та включені в роботу, а освітній фронт — як ніколи міцний та потужний. Пишаємося бути на ньому поруч із вами.
І все буде Україна!
