Не заважайте дитячому креативу: 9 батьківських помилок

Про розвиток креативності з пелюшок зараз багато говорять. Але розвивальні заняття та диво-техніки розкриття здібностей — теми неоднозначні, бо далеко не всі психологи згодні, що в них є потреба, а дехто вважає, що вони шкодять. Та є прості речі, які можуть заглушити паростки творчості, пояснює дитячий психолог Олена Шамрай. Варто подбати про те, щоб день за днем їх уникати, і природні здібності дитини почнуть розкриватися.

1. Говорити, що ви — не творчі люди

Якщо ви не музиканти чи актори, це зовсім не означає, що ви позбавлені талантів. Не варто вважати, що здібності дитини мають розкривати тренери, фахівці художньої чи музичної школи або ще хтось. Адже дослідження довели, що найбільше на дитину до 10 років впливає приклад батьків. І цей час також найважливіший для налаштування дітей на творчий лад.

Не треба вважати, що мистецтво — виключно відвідування театру або створення родинного музичного ансамблю. Випробування нового кулінарного рецепта або малювання піском теж можна перетворити на мистецтво. Тож дайте дитині приклад. Корисно, якщо ви всією сім’єю виділите час на малювання, скрапбукінг, оформлення сімейної сторінки в інтернеті або підете гуляти та фотографувати. Не обов’язково, щоб хтось був майстром у цій справі — усе ви можете пробувати вперше. Головне — робити це разом. Це зовсім не складно. І не скаржіться при дитині, що позбавлені творчої жилки.

2. Критикувати за помилки

Якщо виходить погано — це нормально, треба пробувати знову і знову. Помилка — важливий етап навчання. А для творчості взагалі цінна річ. Це малюкові краще усвідомити якомога раніше. Інакше він буде бояться пробувати, щоб не виглядати смішним. Страх помилок сковує мислення, змушує діяти за шаблоном. Але одних слів мало: варто показати, що ви самі не боїтеся бути смішним і іноді помиляєтеся.

3. Сварити за цікавість до старих речей

Залучив до нової гри давні-давні іграшки? Намагається пристосувати або полагодити мотлох з горища? Не критикуйте та не поспішайте все це відправляти на смітник. Звісно, йдеться не про те, щоб дитина ставала малим Плюшкіним. Але переробляти або якось по-новому використовувати старі речі — це чудовий тренінг креативності. Зазвичай люди роблять щось за давно заведеними шаблонними схемами. Тож побачити нове в старому — гарна навичка. І хай поки що йдеться лише про гру. Якщо малюк побачив у поламаному холодильнику корабель Ілона Маска, дайте йому хоч трохи пограти перш ніж викинути цю техніку. Коли фантазію зупиняють чи висміюють, це створює в майбутньому перепони для розкриття творчого потенціалу.

4. Не втрачайте дитячі ідеї

Краще влаштуйте такий собі «поживний бульйон» для ідей (як у лабораторії підготоване середовище). Якщо дитина ще маленька, зберігайте всі цікаві ідеї на матеріальному носії, інакше вони будуть забуті. Нотатки, ідеї, накидані на папері, вирізки-образи, диктофонні записи — усе це може по-новому заграти в уяві школяра, якщо зібрати їх разом. Сусідство ідей може наштовхнути на такий собі мікс — супер-ідею. Те, що добре для дорослих креативників, допоможе і дитині.

Навіть якщо йдеться про малюка, збирайте в одному місці (на полиці або в окремому ящику для іграшок) малюнки, вироби, а також цікаві картинки, природні матеріали і яскраві предмети, що збуджують уяву (кольорові нитки, блискітки, пробки, намистини тощо). Малюк із задоволенням сам буде оновлювати «експонати».

5. Не нав’язуйте, як творити правильно

Типова ситуація: дитина із задоволенням малює. Але мама каже, що все не так, як треба, адже немає перспективи, не може собака вдалині бути більшим, ніж дерево на першому плані. Тато дорікає, що кольори обрані дивні. Мовляв, не буває фіолетових собак. І після всіх важливих зауважень, які мають покращити роботи юного художника, дитина чомусь втрачає інтерес до малювання… Або ж починає робити «за похвалу» і все тепер перепитує в дорослих. І так само з будь-яким видом мистецтва чи іншою креативною діяльністю. Керувати творчістю не можна.

Можна запропонувати навчити чогось конкретного: приміром, внести в малюнок перспективу. Але якщо дитину це не цікавить, наполягати не варто. Ще краще, якщо навіть цікавість є, направити до фахівців вчитися «як треба», а не робити це самим. Бо якщо перше може сприйматися як «вчуся професійно», і в цьому є позитив, то друге — «Роблю так, як кажуть батьки, так, як всі», і це знижує потяг до творчості.

Обов’язково слід виокремити час для вільного малювання, співу, танців тощо. Так, як заманеться. А доки дитина маленька, ще й для вільної гри. Захоплення розвивальними заняттями не має заважати грі за власними сюжетами заради розвитку фантазії.

6. Підхоплюйте процес набагато частіше, ніж пропонуйте

Схоже правило — ідіть за тим, чим дитина хоче займатися нині, а не вказуйте. Часто кажуть, що син чи донька прагнуть лише гратися з телефоном чи дивитися мультики. Тоді можна запропонувати обрати щось одне з переліку цікавих та корисних справ. Але батькам не варто казати: «сідай читати книгу» чи «йди помалюй». Якщо, наприклад, дитина хоче провести челендж, показати фокус, приготувати самостійно смачну страву чи зробити слайм, а у вас є поради (які так чи інакше включатимуть знання з хімії, літератури, мистецтв), це буде опановано значно глибше та збережеться в пам’яті надовше.

7. Не пов’язуйте читання лише з навчанням

У минулі часи вся сім’я збиралася послухати як читається вголос новий роман. Звичайно, тоді не було телебачення та інтернету. Але це не просто застаріла традиція, особливо якщо в будинку росте дитина. Набагато простіше буде приєднатися до спільної розваги, ніж вчитися читати наодинці, коли ще важко вхопити сенс та зацікавитися сюжетом. А читання книги, на відміну від перегляду фільму, розвиває образне мислення і активізує різні ділянки мозку так, ніби слухач насправді переживає новий досвід.

8. Не вважайте, що театр — лише на сцені

Досвід перевтілення в когось іншого важливий не лише для комунікації, а й для розвитку креативності. Адже дає змогу подивитися на світ очима іншого. Хай поки що це Колобок чи Фіксик.

Звісно, ходити до театру — це виховує естетичний смак. Але для такого перевтілення не потрібні навіть театральні гуртки. Звичайні ігри в ролях, але з конкретними персонажами допоможуть, однак дитині слід трохи допомогти. Скажімо, переодягтися та пограти разом. Соромиться? Тоді у справу піде ляльковий театр чи навіть звичайні ляльки, за допомогою яких розігрують сценки. Єдина умова — дорослий у якості глядача, а в ідеалі — партнера «по сцені», аби гра не була хаотичною.

9. Не забувайте обговорювати результати

Кинутого поспіхом «молодець» — не досить. І тим паче йдеться не про розбір помилок. Ви маєте з повагою поставити до «шедевру» як споживач мистецтва. Наприклад, обговорити креативні ідеї, перенести малюнок до планшета та переглядати, створити галерею робіт у красивих рамочках, розпитати юного автора, що було складного, а що приємного під час роботи та поділитися своїми почуттями (не зауваженнями!) від робіт.

Залишити відповідь