Майбутнє визначає вчитель: 9 цінних тез про освіту від Юло Вооглайда

Філософ, освітній експерт і засновник трьох інноваційних шкіл в Естонії Юло Вооглайд відвідає Фестиваль Ідей в Одесі. 25 серпня він прочитає там лекцію «Освіта як передумова сильних рішень».

Серед тем, яких торкнеться 82-річний естонський мислитель у сфері трансформації освіти та почесний професор Тартуського університету:

  • Комплексність і системність в освіті;
  • Освіта і життя. Освіта як життя;
  • Чому майбутнє визначає вчитель;
  • Компетентнісний вимір освіти;
  • Що таке освітні концентри і як вони впливають на структуру формальної освіти.

Лекція — безкоштовна. Щоб на неї потрапити, треба зареєструватись як учасник Фестивалю Ідей.

Юло Вооглайд (Ülo Vooglaid) — естонський соціолог, соціальний психолог, відомий дипломат та освітній експерт. Він заснував три експериментальні інноваційні школи в Естонії, серед яких — Колегіум Старого Таллінна, в якому побувала «Освіторія».

Активний учасник змін у Радянському Союзі та незалежній Естонії, був членом депутатської групи, в яку входили Андрій Сахаров і Борис Єльцин. Учасник делегації, яка вела переговори з Горбачовим про вихід Естонії з Радянського Союзу. Вооглайд — автор проривних підходів в управлінні, соціології, філософії, педагогіці. Один з перших, хто ще на початку 1970-х почав займатися розвитком управлінців.

Батько 10 дітей, має 12 онуків та 4 правнуків.

«Освіторія» зібрала для вас найцікавіші тези Юло Вооглайда щодо освіти та виховання дітей, про які він розповідав в інтерв’ю нашому виданню в Естонії, під час візиту до Новопечерської школи та на лекції про освіту та освіченість у KMBS.

Педагог чи андрагог?

Майбутнє визначає вчитель, який насамперед має бути андрагогом і вже потім — педагогом. Педагог працює з дітьми. Андрагог — фахівець у галузі навчальної, виховної та організаційної роботи, який справді вміє працювати з дорослими. Він має тісно взаємодіяти з усією сім’єю, у тому числі з батьками, встановлюючи з ними особливий тип відносин і партнерство.

90% освітньої системи визначає вчитель. Без якісних закладів вищої освіти з підготовки вчителів викладач не сформується. В Естонії у 1920-х роках, коли була післявоєнна розруха, вирішили відкрити шість вишів з підготовки викладачів. Саме завдяки цьому нині в Естонії — якісна та сучасна освітня система.

Як виховати спрагу до пізнання

Народна індійська мудрість вчить: «Привести коня до водопою — півсправи. Щоб кінь почав пити, він має відчувати спрагу». Так само в дітей треба виховувати інтерес, силу волі та спрагу до пізнання. Бо одна лише зацікавленість не дасть результату. Спрагу до навчання формують три компоненти: інтерес, воля і віра в себе та інших.

Де закладаються основи успішності

Щоб змінити систему освіти, треба, щоб суспільство зрозуміло: фундамент розвитку дитини та її успішності закладається не в школі, а в сім’ї. До трьох років у дитини триває так званий період гнізда. Вона вчиться розмовляти й усвідомлювати поняття «я», «ми» та «вони». Якщо на цьому етапі батьки чогось недодали, вчитель вже нічого не зможе виправити. У 6-7-річному віці, коли дитина йде до школи, всі основи вже закладені. Можлива тільки робота над помилками.

Чи потрібні оцінки в школі

В Естонії оцінки ставлять тільки в старших класах. Але я вважаю, що вони взагалі не потрібні — ні в школах, ні в вишах. Це джерело формалізму, конкуренції та пихи. Відмінниками часто прагнуть стати лише для того, щоб зверхньо дивитися на інших. Оцінки шкодять і учням, і батькам, і вчителям. Їх отримують за наявність знань. Проте самі по собі знання не є цінністю. Має бути зв’язок між якістю знань, їх розумінням і вмінням застосовувати на практиці.

До того ж, дитина не заслуговує отримати погану оцінку лише через погану пам’ять, яку вона успадкувала від батьків. Навіщо карати за це «двійками»? Вчителі ще якось можуть оцінити результат певної розумової дії, але людину — ніколи.

Яка складова навчання —найважливіша

Цінність має тріада: знання — розуміння — досвід. Окремо — ні. Найважливіше з цього — досвід. Його не можна розповісти — тільки надати. І дитина має зрозуміти, де це може знадобитися. Негативний досвід теж потрібен. Наприклад, дещо варто взяти і заборонити дитині: не можна і все! Але цих «не можна» не повинно бути багато, адже інтерес до них зростатиме й зростатиме. Якщо ваша трирічна дитина обпечеться сірником — сама зрозуміє, що це небезпечно, і більше не повторить свій «сумний» досвід.

Як прищепити жагу до творчості

Надайте вашій доньці чи сину свободу творчості з раннього дитинства. Якщо малюк чує лише заборони та накази, звикне робити лише те, що наказано, і не прагнутиме творити.

Як прищепити спрагу до творчості? Хвалити мало — потрібно дивуватися, радіти, захоплюватися творчістю дитини. Будь-яка творчість формується у взаємодії з іншими, тож долучайтеся до спільної з дитиною творчості і разом створіть якийсь шедевр.

Що допоможе в період «дитячого негативізму»

Як реагують батьки, коли раптом дитина на звичні донедавна речі починає казати «Ні, не хочу!», «Не буду!» Зазвичай дратуються, не розуміють і починають доводити дитині, хто в домі хазяїн. Насправді ж це звичайний період негативізму, який починається у 2,5-3 роки і може повторюватися до 6 років. У дитини починається період становлення особистості, усвідомлення себе як окремого від батька і матері «я».

Батькам потрібно бути люблячими і терплячими та розуміти, що для вирішення ситуацій можна використовувати гумор. Наприклад, якщо дитина відмовляється лягати спати в своє ліжечко, можна запропонувати їй лягти на килимку під дверима. На чергове «Ні!» ви можете відповісти: «Ну що ж, тоді йди у своє ліжко, раз ти так не хочеш спати на килимку».

А в підлітковому віці важливо сприймати дитину серйозно. Це необхідно для того, щоб у підлітка сформувалося правильне розуміння дорослості. Можна сказати: «Ти вже дорослий, я можу взяти тебе на рибалку», «Ти вже доросла, я можу попросити тебе про допомогу».

Чому важливий власний досвід дитини

Дітям потрібно дати можливість самостійно приймати рішення. Школярі мають самі вчитись організовувати різні заходи, пікніки, походи, обирати, до якого табору їм влітку їхати. Усе це — самостійно. Із дорослішанням завдання ускладнюватимуться.

Наприклад, у першому класі батьки не відправлять малечу в гори чи ліс самих, але школярі можуть самостійно зібратись у парку, роздивлятись там білок чи придумати собі інші цікаві заняття. Коли діти вирішують самостійно — беруть на себе відповідальність. Хтось готує їжу, хтось напої, хтось дощовики — розподіляються ролі та приймаються рішення. Без самостійно здобутого досвіду освіти не буде.

Як стати освіченим

Освіченість — фактор прогресу та функція культури. Одного разу я побачив картинку в журналі: один хлопець запитує в іншого: «Як стати освіченим?» — «Закінчити три університети». — «Чудово, я закінчую другий, скоро стану освіченим». — «Ні, перший має закінчити твій дід, другий — тато, а третій — ти сам».

Важливим фактором освіченості є духовність, без якої не можна стати освіченим. Багато хто в це не вірить, я тільки можу їм поспівчувати. Освіченість — це й інструмент для досягнення цілей. Не можна отримати, продати, дати або взяти освіченість. Цей процес потребує часу.

Якщо намагаєшся бути скрізь і все встигнути, у результаті опинишся ніде. У наш час надмірного захоплення інтернетом це актуально. Крім того, хлопці часто залишаються неосвіченими через те, що навколо багато красивих дівчат. Потрібна сила волі, щоб відмовитися від спокус. Немає сили волі — не станеш освіченим.

Залишити відповідь