Вчителів з восьми країн світу попросили оцінити ефективність дистанційного навчання. Адже саме педагоги бачать щоденні результати учнів, прогалини в їхніх знаннях та допомагають дітям наздогнати шкільну програму. Батьки та політики не завжди можуть точно оцінити ефективність новацій. «Освіторія» занотувала найцікавіші висновки дослідження міжнародної консалтингової компанії McKinsey&Company.
Стресостійкість учнів знижується
Пандемія, введена через COVID-19, призвела до найбільшого в історії освіти тимчасового переходу до дистанційного навчання в різних країнах. Вимоги щодо профілактики небезпечної хвороби вимагали швидко ухвалювати рішення в умовах невизначеності. Закриття шкіл, імовірно, було єдиним можливим рішенням на той час. Однак дослідження доводять, що для учнів це стало непростим випробуванням.
Як саме вплинуло дистанційне навчання на школярів? Опитування восени 2020 року пройшли понад 2,5 тис. вчителів з Австралії, Канади, США, Франції, Німеччини, Великої Британії, Японії та Китаю. Оскільки не опитували представників країн з низьким рівнем доходу, можна сказати, що результати демонструють найкращий сценарій, адже учні та вчителі в цих країнах мали певну підтримку держави, ресурси, необхідні гаджети.
Оскільки в країнах була різна тривалість карантину, фокусувалися на одному й тому ж часовому проміжку: на перших двох місяцях пандемії. За підрахунками ЮНЕСКО, саме тоді, у квітні 2020 року, вдома навчалися понад 1,6 млрд дітей.
Треба враховувати, що якість дистанційного навчання та системи його підтримки, імовірно, покращились нині, порівняно з періодом, про який ішлося в опитуванні. Уроки онлайн стали значно кращими, оскільки зараз школи застосовують провідний досвід. Але для частини учнів навчання за часів пандемії було складним. Передусім ідеться про дітей із малозабезпечених родин, у яких немає доступу до гаджетів та інтернету, учнів, що не встигають за темпом навчання, а також дітей з особливими освітніми потребами.
Є спільні тенденції й у тому, що відбувалося надалі. Восени, на початку 2020/2021 навчального року, було введено змішане навчання в більшості країн. Утім, життя в класі теж змінилося через пандемію. У школах запровадили фізичне дистанціювання, застосування антисептиків, носіння масок тощо. Фахівці зібрали чимало коментарів від учителів: вони зазначають, що розмови про хворобу, смерть та інші зміни вдарили по нервах школярів. На думку педагогів, стрес та ізоляція призводять до зниження стресостійкості та фізичної підготовленості школярів. Це збігається з результатами інших міжнародних досліджень.
Вчителів попросили оцінити ефективність дистанційного навчання за шкалою від 1 до 10. Один означає майже повну відсутність успіхів у засвоєнні шкільної програми, а десять — якість дистанційного навчання не відрізнялася від стандартного в класі або була вищою за нього. Що ж відповіли вчителі в різних країнах світу?
Австралія — за дистанційку, Японія — проти
Результат виявився дещо несподіваним для дослідників. З’ясувалося, що вчителі, так би мовити, поставили дистанційці задовільно, трієчку. Таким був середній бал по всіх країнах: 5 з 10. Загалом лише 38% вчителів задоволені результатом та вважають, що від формату навчання знання та навички учнів не змінюються.
Оцінки були особливо низькими від учителів Японії, де майже 60% оцінили ефективність дистанційного навчання від 1 до 3 балів. Середній бал тут 3. У цій країні 98% опитаних освітян вважають, що онлайн-класи — це значно гірше, ніж навчання офлайн. Цікаво, що в Азії на момент опитування ситуація була стабільною (менш ніж 1 випадок на 100 тис. осіб щодня), а школи закривали на найменший проміжок часу.
Ще одне питання, яке з’ясовували під час опитування: наскільки учні відстають на цей момент від шкільної програми, на думку вчителів. Японія повідомила про найнижчі втрати часу: менше ніж місяць. Схожа ситуація — в інших країнах Азії. Третина опитаних вчителів Японії та кожен сьомий респондент з Китаю переконані, що в їхніх учнів взагалі немає відставання. Це можна пояснити короткотривалим закриттям шкіл і тим, що в цей час все одно продовжували працювати очно заклади позакласного навчання, які є дуже популярними в цих країнах. Їх відвідує більшість школярів.
В Австралії та Німеччині ставлення до дистанційного навчання протилежне: близько третини респондентів вважають, що воно майже настільки ж ефективне, як і навчання у класі. Найбільший середній бал в Австралії — 7 балів. Можливо, це пов’язано з рівнем діджиталізації шкіл: більшість закладів освіти давно застосовують гаджети під час навчання, вводять елементи дистанційного навчання, надають у користування учням планшети, ноутбуки.
У країнах, де був найбільш тривалий період закриття шкіл, оцінка дистанційного навчання більш-менш позитивна, а ось відставання наявне. Приблизно чверть викладачів у Канаді, США та Великій Британії заявили, що їхні учні відставали більш ніж на чотири місяці. У Канаді та США дистанційне та змішане навчання тривало переважну частину 2020 року.
У Великій Британії відставання в середньому від норми — майже три місяці, на думку освітян. Це найбільші такі показники, про які повідомили під час дослідження. А ефективність дистанційного навчання тут оцінили у 5 балів. У Європі в березні-квітні 2020 було чимало випадків COVID-19 (до 60 на 100 тис.), тож школи не працювали офлайн не лише навесні, а й узимку. У країнах Європи лише один з 12–15 вчителів був переконаний, що його учні працюють звичними темпами, без жодних прогалин.
Усі ці показники підштовхнули фахівців до висновку: де школи не працювали у звичному режимі довше, там і більше відставання учнів. Слід врахувати, що в країнах з низьким рівнем доходу (Латинська Америка та Африка), які не брали участі в опитуванні, переважно було введене дистанційне навчання.
Найбільше постраждала математика
Які ще особливості можна відзначити? У США учні відстають на 1,5 місяці за рівнем читання та вдвічі більше (аж на 3 місяці) в опануванні математичних навичок. Це типова ситуація для всіх країн: найбільше страждає математика.
Ще одна тенденція: молодші учні більше потребують живого спілкування з учителем. У всіх країнах дещо більше відставання в навчанні в початковій школі (2,2 місяця) на противагу 1,7 місяця для старшокласників.
Найбільш яскрава закономірність: що вищий рівень доходу родин школярів, то краща ситуація з дистанційним навчанням. Адже освіта на цей час стала «гаджетозалежною», а доступ до планшетів, ноутбуків, комп’ютерів у дітей є не в кожній родині. Школи, де переважна більшість учнів з родин, що перебувають за межею бідності, повідомляють: діти відстають від навчальної програми в середньому на 2,5 місяці. Це значно більше, ніж 1,6 місяця в інших школах. Також вчителі з приватних шкіл (де не навчаються малозабезпечені діти) задоволені дистанційним навчанням та оцінили його в середньому в 6,2 бала. Колеги з державних шкіл більш скептичні: їхня оцінка — 4,8. А ті педагоги, які працюють у школах, де учні з бідних родин, визнали віртуальні класи неефективними, оцінивши їх у 3,5 бали.
Усе це, на жаль, може мати вплив на майбутнє учнів, в яких не було доступу до дистанційної освіти. Деякі з них накопичуватимуть відставання та наважаться передчасно кинути школу. Комусь з них може бракувати навичок, необхідних для переходу на наступний рівень освіти. А в сучасному світі вища освіта — хоч і не єдиний чинник професійного успіху, та все ж забезпечує в середньому вищі заробітки. Саме тому учні з бідних родин потребують допомоги вже зараз. Ефективність дистанційного навчання загалом залежатиме від кроків, які керівники систем освіти вживають зараз.
Серед ідей, які вводять чи вже ввели в різних країнах: індивідуальна допомога учням, персоналізовані програми, більша кількість уроків щодня, додаткове навчання під час канікул, ущільнення навчальної програми.
Пандемія виявила слабкі місця в шкільних системах всього світу. Заклади освіти, які інвестували в пошук та відбір талановитих вчителів, можуть виявитися найефективнішими в мінімізації втрат у навчанні.
