Під час World Education Forum — головного освітнього форуму, який цього тижня проходить у Лондоні, директор департаменту освіти та навичок Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Андреас Шляйхер та директор Міжнародного департаменту освіти ЮНЕСКО Мансетса Маропі провели дискусію про те, як глобальна компетентність в освіті впливає на добробут країн. Ми переклали для вас найцікавіше з цих виступів.
Технології об’єднали людей, але разом з тим зробили світ більш складним, нестабільним та незрозумілим.
З одного боку, цифрова трансформація суспільства сприяє демократизації. Тепер кожен може долучитися до суспільної діяльності, набагато легше стало почути проблеми найнепримітніших верств населення в будь-якому куточку світу. Світ став глобалізованим. Технології об’єднали людей, міські громади та цілі країни.
https://www.youtube.com/watch?v=Zf52O8qPg-I&t=197s
Але, з іншого боку, це об’єднання розмиває індивідуальність, культурні бар’єри. Цифрова трансформація суспільства може надати людині владу, а може й позбавити її.
Я наведу приклад: у таких країнах, як Велика Британія, понад дві третини 15-річних дітей почуваються погано, якщо ви позбавляєте їх доступу до інтернету. Ці реалії створили світ пост-правди, де «вірусність» інформації має більше значення, ніж правдивість та якість. Дослідження Стенфордського університету засвідчує, що 80% учнів шкіл не бачать різниці між спонсорськими матеріалами та редакційними. У них просто немає потрібних навичок.
Світ замкнувся у своєрідних капсулах: ми спілкуємося лише з людьми, які мають подібні до наших погляди і відгороджуємось від тих, хто має іншу думку.
У цьому одна з основних проблем освіти — як побудувати безпечне суспільство без бар’єрів? Захищати людей від шкідливої інформації чи навчити краще з нею працювати?
Це і є навички, необхідні новому поколінню. Ось чому ОЕСР зосереджує увагу на глобальній компетентності, яка цього року перевірятиметься в рамках PISA. Так ми зрозуміємо, наскільки молодь готова до нових суспільних викликів. Чи здатні учні критично ставитися до інформації, розглядати проблеми з різних кутів зору?
Насправді, досить важко вхопити правду. Для цього потрібна об’єктивність, тож її варто виховувати.
ОЕСР хоче пересвідчитися, наскільки молоді люди, які розмовляють різними мовами та мають різне світосприйняття, зможуть взаємодіяти, бути відкритими.
Звичайно, глобальна компетентність — це також і знання: потрібно знати щось про світ навколо. Але знання — це не все. Необхідно знати, як їх використовувати: вміти аналізувати інформацію, спілкуватися з урахуванням особливостей інших, вміти поглянути на ситуацію з різних перспектив, мати емпатію і, як результат, вміти вирішувати конфлікти.
Йдеться не лише про знання та навички. Повна компетентність — це ментальність, ставлення до інших людей, груп, установ, проблем, поведінки чи символів. Тобто це не лише вміння бути відкритим, поважати інших, мислити глобально, це ще й вищий рівень — цінності. Вони включають розуміння понять людської гідності, культурного різноманіття тощо.
PISA вперше вимірюватиме успішність учнів залежно від показників глобальної компетентності, бо вони стали настільки важливими, що без них складно бути успішним у цьому світі.
Глобальна компетентність безпосередньо стосується і добробуту окремих країн.
Багато хто може з цим посперечатися, але якщо ми поглянемо, що наразі вимагають роботодавці, то найбільший акцент вони роблять якраз на здатності працівників бути залученими в колектив, поважати інших. Інновації з’являються не від того, що хтось щось зробив, а від того, що він зміг зробити щось спільно з іншими та з думкою про них.
Згідно з дослідженням Varkey Foundation, молодь прагне зробити внесок у суспільне життя. Але вона не може зробити це не тому, що бракує мотивації, а тому що в неї недостатньо знань, навичок, низька глобальна компетентність, щоб втілити свої задуми.
У школі діти вперше розуміють, що суспільство — неоднорідне.
Тут вони зустрічають інших людей і взаємодіють з ними. Тому на школу покладена унікальна місія виховання глобальної компетентності.
Школа також може допомогти дізнатися, що відбувається у світі, надати фактографічну базу, залучити студентів до напрацювання досвіду і просувати цінності суспільного різноманіття. ОЕСР має на меті не лише розповісти, що таке глобальна компетентність, а й навчити, як її виховувати на практиці. Для цього спільно з неурядовою організацією Asia Society було розроблено спеціальний довідник. Він пояснює, як ввести глобальну компетентність у шкільну програму та як учителям взаємодіяти між собою заради єдиної мети. Це справді важливо для добробуту всього світу і, зокрема, допоможе на рівні окремих країн.
Компетентність може відрізнятися залежно від потреб окремих національних груп чи індивідів, але є речі, незмінні для всіх.
Організація IBE вивела такі компетентності для майбутніх поколінь:
1) Вміння вчитися. Те, що ми наразі вчимо, досить швидко стає застарілим, і треба вчитися постійно адаптуватися до нових потреб. У цій адаптації якраз і полягає навчання.
2) Самостійність. Необхідно вміти себе стимулювати, знати, як краще розподілити свої ресурси та задіяти можливості. Плюс варто розуміти, чого ти хочеш досягти.
3) Вміння використовувати сторонні ресурси. Йдеться не лише про матеріальні блага, а й про розуміння принципів раціонального і відповідального використання ресурсів.
4) Вміння взаємодіяти з іншими. Це навички командної роботи, співпраці як у реальності, так і віртуально завдяки технологіям. Людям необхідно відчувати соціальний взаємозв’язок, залежність один від одного, розуміти, що входить у поняття лідерства та послідовництва.
5) Вміння взаємодіяти з усім світом. Це стосується взаємодії в регіональних спільнотах та глобалізації.
6) Трансдисциплінарність. Ви маєте бути спеціалістом у своїй галузі але також мати базові знання в багатьох інших сферах. Інтегрована співпраця з іншими експертами допоможе знайти вихід зі складних ситуацій швидше та ефективніше.
7) Грамотність у різних аспектах: фінансова, культурна, історична, цифрова, технологічна та інші. Наприклад, виступаючи на лекції, ми задіюємо інтелектуальну грамотність; спілкуючись із представниками інших культур — культурну; надсилаючи яскраві цитати з виступів у Twitter — цифрову.
Світ зараз поділений не між політичними силами, а між тими, хто здатен і не здатен застосувати технології заради власних переваг.
І потрібно стимулювати рівність між людьми в цьому питанні заради глобальної інтеграції суспільства.
Коли йдеться про глобальну компетентність в освіті, ми не говоримо окремо про вчителя, який би спеціалізувався на цьому питанні. Якщо вчитель може навчити дитину думати як фізик, математик чи історик, це ефективніше, ніж якщо він просто дасть навчальний матеріал. Потрібно дати учню можливість поглянути на одну й ту саму інформацію з різних позицій.
Основною проблемою залишається подолати вузькоспеціалізоване спрямування вчителів.
Вчитель має здолати межу між тим, що вивчається в програмі, і реальним світом. Учителі й самі повинні вчитися разом зі своїми учнями відповідати на потреби сучасності. Учні не зможуть зрозуміти необхідність навчатися протягом усього життя, якщо не візьмуть приклад зі своїх вчителів. Треба бути спеціалістом у своїй сфері, але разом із тим вміти бути відкритим до нових здобутків та нових ідей і розуміти, що твоя спеціалізація — не єдина. Потрібно думати про трансдисциплінарність в освіті.
Учителі також повинні виховувати ідентичність та індивідуальність своїх учнів, бути одночасно фасилітатором, ментором, тренером, а не лише інструментом для викладання матеріалу. Індивідуальність у сучасному світі приходить не ззовні, а зсередини, і вчитель повинен допомогти учневі самостійно розкрити в собі ці особливості.
