Якими можуть бути книжки для 1 класу НУШ

Автор тексту: Аліна Мірошникова

Розпочався 2 етап конкурсного відбору проектів підручників для 1 класів, який проводить Міністерство освіти. 14-17 травня колективи шкіл мають ознайомитися онлайн з навчальною літературою та обрати собі щось до вподоби. Саме за цими підручниками навчатимуть у їхньому закладі освіти першокласників. А в Інституті модернізації освіти, куди надійдуть усі результати, врахують, які підручники найбільше зацікавили вчителів, та складуть перелік тих з них, які надрукують державним коштом.

Вози, млини та колискові

Навряд чи Нова українська школа зможе існувати без нових підручників. Найталановитіші уроки може зіпсувати робота з нудними книжками з дрібним шрифтом та малозрозумілими позначками. Багато десятиріч букварі заохочували дітей навчитися читати тим, що «мама мила раму». Чи спонукало це хоч когось з малечі дізнаватися побільше про прибирання чи про наміри мами? Навряд чи. І хоча друкували нові підручники, змінювали ідеологічне навантаження, залишалося спільне: не тільки занадто дорослий та одноманітний світ, так ще й дуже далекий від сучасного життя.

У 70-80 роки букварики та читанки розповідали про фабрики та заводи. А у підручниках, за якими навчалися ще минулого року, мами готують, перуть руками та консервують, а тати працюють на тракторах, йдуть на пасіку чи на млин, плетуть з лози кошики, жнуть. Діти косять траву, пасуть курей, носять воду з криниці. Часто з’являються вози з волами та віслюками. А бабусь звуть Одарка та Явдоха. Якби все це було історичним екскурсом, добре. Проте діти взагалі не бачили на сторінках підручників сучасного життя, а тим паче чогось захоплюючого, що мотивує дізнатися більше. Казки на кшталт «Ріпки», численні колискові у 6-7 річних дітей викликають лише посмішку переваги: «то для малечі». Втім, як і розповіді про те, що таке мобільний телефон та комп’ютерна мишка. Бо все це сучасні першачки вже добре знають. Загальна методологічна помилка – на початку букварика великі тексти, після вивчення букв йдуть слова, без знайомства зі складами.

Screenshot_58

“Допомога батьків не потрібна”

Андрійко Мальованний з 1-Б Збаразької школи №1 (Тернопільська обл.):

— Найбільше подобається обводити букви та читати «цікавинки» про тварин: хто такий манул, лама, якими були динозаври тощо. Мені до вподоби, якщо є питання без відповіді. Треба подумати, немов детектив, і знайти, через що все так склалося. Ще добре, коли смішно, є такі жартівливі розповіді – наприклад, про джем з квасолі. Навчання грамоті легке – навіть не потрібна допомога батьків.

Screenshot_57

“Подобається про кумедних монстриків”

Владик Паланчук з 1-Б Шабського навчально-виховного комплексу «ЗОШ I-III ступенів-гімназія» (Одеська обл.):

— Хоча це й букварик, але там є що порахувати, як вивчали на математиці, можна не лише читати, а й писати літери. У дитсадку вчити букви було важче, ніж тепер. Запам’яталося найбільше, як вчителька читала текст, але одне слово казала неправильно, а ми мали прочитати його ще раз самі й сказати, що було не так. Улюблена картинка – про монстриків з мультфільма. А ще подобалося завдання передбачити, чим завершилася історія.

Screenshot_60

“Доріжка від букви до букви”

Марійка Голубченко з 1-А Новопечерської школи (Київ):

— Цікаво було вчитись утворювати з букв склади, а зі складів – слова. Сподобалось, що від букви до букви вела доріжка, і я легко навчилась читати! Там, де у слові треба ставити наголос, намальований молоточок. Ще я навчилась розрізняти голосні й приголосні: ось спробуйте проспівати «М-м-м-м» , правда ж, не виходить? Проте «А-а-а-а» легко співати. Тому це «голосна».
Запам’яталось завдання про собачок. Нам треба було розпізнати, де знаходиться песик: «На будці, біля будки, у будці, за будкою, перед будкою».

Screenshot_61

“Що покласти у чарівний капелюх”

Її однокласниця Катя Романова:

— Мій улюблений текст – про чарівний капелюх. Ми малювали, що б хотіли туди покласти і у що воно могло б перетворитися. Я намалювала кексик і подумала – як класно було б, якби він став морозивом! До речі, була у книзі одна вправа, завдяки якій я навчилась допомагати батькам складати список продуктів.

Screenshot_62

“Яблучний тест та смайлики”

Чимало першокласниця Катя Романова розповіла і про інший підручник – з інтегрованого курсу «Я досліджую світ»:

— Сподобалось про органи чуття. Ми робили «Яблучний тест»: дивились на фрукт, нюхали, слухали, як у ньому калатають зернятка всередині, гладили, а в кінці –пробували на смак. Для деяких яблуко було кисле, деяким воно здалось солодким, а як на мене, яблучко було кисло-солодким. А потім ми малювали усі смаколики, які б хотіли скуштувати. Ще надзвичайно сподобалася тема про емоції: вчились розрізняти їх. Ось на картинці здивована дитина – у неї парасолька не відкривається. А ось сумний хлопчик – не може піти кудись через дощ. У мене зазвичай гарний настрій, і зараз я б обрала смайлик, який усміхається, як я!

Screenshot_63

“Знаходжу у реченні нісенітниці”

Софійка Шевченко з 1-Б Збаразької школи №1 (Тернопільська обл.):

— Люблю, щоб були цікаві та яскраві малюнки. Читати про таке, що я ще не знала, де багато дрібниць і про все хочеться дізнатися. Наприклад, як люди вірили у гномів, що охороняють скарби. Моя улюблена вправа – знаходити і закреслювати у реченні нісенітниці. Приміром, «На городі ростуть огірки та півні». Це цікава гра!

Всі ці діти навчалися за підручниками Марини Пристінської та Інни Большакової, які проходили апробацію: «Українська мова. Буквар» та «Я досліджую світ». Нарешті учні бачать на сторінках підручників сучасні вулиці та кафе, ноутбуки, планшети, роботів, двоповерховий автобус з Великобританії тощо.

Screenshot_64

“Підручники дихають новизною”

В НУШ вчитель має йти за потребами дітей, для яких самостійний пошук та відкриття понять значно ближчі, ніж заучування сказаного дорослим. А бажання займатися такою дослідницькою діяльністю в учнів з’являється, якщо їм пропонують впізнавану реальність та певну повсякденну проблему, яку слід вирішити. Гарний помічник педагога – підручник, який пропонує такі завдання, аби не доводилося постійно вигадувати їх самостійно.

— У нашій школі три класи першачків, які «пілотували» підручники, – розповідає вчитель початкових класів Збаразької ЗОШ І—ІІІ ступенів №1 Наталія Флінта. – Спочатку ми отримали букварі 2017 року Катерини Пономарьової. Він яскравий, привертав увагу дітей, але згодом з’ясувалося, що завданя однотипні, далекі від дітей, мало завдань потребують активної діяльності. Тож інтерес у першокласників швидко згасав. За місяць ми отримали підручники авторства Пристінської та Большакової. Моя особиста думка, що вони дихають новизною.

У більшості завдань усна відповідь поєднується з певною дією: наприклад, слова не просто читають, а шукають, які з них відповідають картинкам. Учні, які першими завершили, зазвичай дуже пишаються. Не просто сказати, які слова відповідають на питання «Хто?», а які – «Що?», а поєднати картинки та питання. Навіть питання до картинки «Що відбувається?» ефективніше налаштовує дітей на пошукову роботу, ніж традиційне «Що тут намальовано?». Значно підвищує мотивацію до читання рубрика «Факти та думки». А ще у підручниках кілька видів інтеграції. По-перше, подається матеріал з різних предметів, по-друге, довкола однієї теми інтегруються різні види діяльності учнів. Приміром, вивчаючи букву «Б», дізнаємося все про будинок: цікаву інформацію про різноманітні будівлі, завдання на логіку, казка про трьох поросят, які зводили будинки, а з тим вводиться аналіз тексту за будовою.

Малюнки не просто яскраві, а виразні та дещо стилізовані під мультиплікаційні, є наскрізні герої – кіт та мишеня – за якими цікаво спостерігати з урока в урок. Різнокольорові чоловічки символізують різні види завдань (слухаю, читаю, обговорюю, мислю критично тощо). Елегантне вирішення проблеми з умовними позначеннями, адже вони обов’язкові, але не мають перенавантажувати текст та бути малозрозумілими дітям.

Screenshot_65

“Ці підручники формують критичне мислення”

Вчитель початкової школи Шабського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – гімназія» Тетяна Гуркіна:

— Зручно, що маємо комплект. Зазвичай для графічних завдань купували окремі зошити, а тут все вже взаємопоєднано. Дітям легше вчитися читати, бо букви подаються у цікавому порядку: найбільш вживані приголосні та голосні, з яких будують склади, перші слова, а потім – нова “порція” літер.

Усі висновки діти роблять після отримання досвіду, виконання завдань. Наприклад, що таке “текст” учні розуміють легко, після того, як з кільканадцяти речень прибрали зайві та усвідомили, що решта пов’язана спільною темою. Є завдання на аудіювання, які нині популярні в усьому світі. Адже дитина має не лише читати, а й розуміти почуте. Тож першокласники мають прослухати текст, а потім продемонструвати своє розуміння, обравши правильне тверження з трьох варіантів.

Розвиток такої компетентності як критичне мислення можна підкріплювати завданнями на розвінчування стереотипів (“миші люблять сир”), розвиток уміння слухати, бачити, відчувати, аналіз інформації – наприклад, рекламного тексту.

У дизайні підручників звернула увагу на те, що, крім малюнків, включені фото реальних хлопчиків та дівчаток. Це теж наближує учнів до світу цих книжок. Загалом досвід роботи з ними позитивний.

Screenshot_67

Футуристи сперечаються, чи будуть згодом діти вивчати абетку на віртуальному моніторі у повітрі, або ж у діалозі з пухнастими роботами-іграшками. А поки що зрозуміло одне: навчати грамоті так, як це робили у минулі століття, неефективно. І лише сучасні, з новим підходом букварі та інші підручники, здатні конкурувати за увагу дитини з гаджетами та залучити першокласників до насолоди читання.

Screenshot_66

Залишити відповідь