6 причин ховати обличчя дітей у соцмережах

Сімейні портрети, де замість дитячих облич — смайлики. Хто і навіщо так робить? Диваки? Люди, які цінують приватність? Чи мають якісь вагомі причини? «Освіторія» розпитала про це дитячу психологиню Юлію Борисову.

Наодинці з усіма

Нині зростає перше покоління, яке дорослішає публічно. За статистикою, 9 з 10 мам публікують у соцмережах фото малюків, 7 з них роблять це регулярно, 2 — викладають знімки плода ще до народження. Доки європейській дитині виповниться 7 років, у середньому батьки постять близько тисячі її знімків.

З одного боку, до періоду соцмереж стільки уваги приділяли лише дітям зірок. Можливо, публічність цих дітей у майбутньому додаватиме відчуття значущості, причетності до всього світу, відкритості. Як у давній пісні «Наодинці з усіма».

З другого боку, негативні наслідки вже дають себе знати. Публікації нікуди не зникають. HR-фахівці звертають увагу на дані про кандидатів на вакансії ще в підлітковому віці, на те, що писали їхні мами і тата. Наприклад, про підліткову депресію та спроби суїциду, про слабке здоров’я та дитячі крадіжки. А йдеться лише про 12-річну історію в соцмережах. Що ж буде із сучасними малюками за 30 років, коли все їхнє дорослішання можна буде відстежити за постами батьків і фото?

Тож на противагу тренду демонструвати своє батьківство з’явилися люди, які категорично не хочуть показувати обличчя дітей і розповідати про них.

Які причини спонукають не публікувати світлини дітей

1. Щоб не наврочили

Нерідко батьки намагаються захистити дітей від дурного ока. Ці забобони мають різні варіанти. Скажімо, розвиваються на тлі релігійності: деякі православні люди вважають, що не можна до хрещення показувати дитину, а деякі мусульмани — до 7 років. Хтось вірить, що навкруги чимало чорних магів, які роблять лихе, хтось — у те, що всі жінки з чорними очима можуть наврочити і самі про це не знати, якщо подивляться, коли не в гуморі. А є й псевдонаукові варіанти: мовляв, у дитини немає захисного енергетичного поля, тому вона легко пропускає негативну енергію.

2. Через конкретну загрозу

Люди з грошима бояться викрадення дітей. Навіть представники малого бізнесу, трапляється, не хочуть «світити» дитину, щоб конкуренти її якось не образили, не налякали через сварки дорослих. Усиновлених дітей не демонструють, щоб випадково не знайшли біологічні родичі. Не показують малюків, якщо йде складний процес розлучення і хтось з батьків боїться, що інша сторона захоче дитину забрати або вимагатиме побачень, яких намагаються уникнути, чи навіть просто на зло — на кшталт «чоловік пішов, тож більше сина не побачить навіть на фото».

3. Щоб фото не потрапило в чужі руки

Фото дітей можуть використовувати з комерційною метою. Адже в багатьох соцмережах навіть офіційно в угоді зазначено, що фото стають загальною власністю, їх можна використовувати будь-де. Наприклад, будь-які вироби можуть прикрашати обличчя вашої дитини. Цю ідею вирішили унаочнити активісти кампанії Everyone a Spy. Вони продають через інтернет чашки з рандомними фото дітей, знайденими на фотохостингу Flickr. Це не було заборонено через політику конфіденційності сервісу. Ще страшніше — незаконне використання зображень. Адже неодноразово траплялося, що аферисти збирали гроші на нібито лікування смертельної хвороби дитини — а фото брали з незнайомих акаунтів і трохи «фотошопили». Який же це шок — побачити в такому вигляді свою дитину!

Одне з можливих рішень — «стискати» фотографії, щоб зображення було розбірливим, а ось використати було вже складно.

Також користувачів соцмереж непокоїть, що зображення можуть бути використані для порнографії або просто зацікавити педофілів. Причому йдеться про милі родинні фото: оголені немовлята, купання малюка, діти на морі чи в басейні в купальному костюмі, у відкритому спортивному костюмі. Ті, хто усвідомив ризики, тримають такі знімки лише на домашньому ноуті, а інколи «дмуть на воду»: не викладають жодних дитячих фото.

4. Чекають на згоду дитини

Є родини, у яких принцип: публікувати фото, лише якщо дитина сама дасть згоду на розміщення світлини. А якщо вона замала для цього? Тож треба почекати, доки підросте, переконані такі батьки. Робити щось з тим, хто не може відмовити, це ж насильство?

Важлива причина для такої делікатності — кібербулінг, особливо поширений серед підлітків. Американська академія педіатрії навіть попереджає, що дитина може стати об’єктом знущань однолітків через дитячі смішні фото або пости батьків. Категорично не варто батькам писати на загал про привчання до горщика, енурез, перші критичні дні тощо. Фото в кумедній піжамі або в не дуже вдалому карнавальному костюмі може стати приводом для глузувань. А найважча тема для сучасних дівчат — вага. Чарівне для мами фото «маленької пампушечки» в підлітковому віці теж може бути «компроматом». Ба більше, багатьом тинейджеркам дуже важливо, у якому вони ракурсі зняті, чи не повнить їх вбрання. Тож те, що для батьків — унікальний момент вручення призу за перемогу в якомусь змаганні, для дівчинки — кадр, на якому не видно талії і не так опущене обличчя здається товстим.

Опитування доводять: більшість дітей після 10 років проти того, щоб батьки викладали непогоджені фото. Тож у Франції навіть хочуть ввести відповідальність за публікацію фотографій дітей без дозволу як порушення недоторканності їхнього особистого життя, пише Le Figaro. Покарання — штраф близько 45 тисяч євро або рік в’язниці.

5. Батьки розв’язують власні психологічні проблеми

Ідеться не про якісь важкі нервові зриви, а просто про сильні ірраціональні бажання. Одне з них — бажання вихвалятися батьківством. Не дітьми, а собою в ролі тата чи мами, жага соціального схвалення. Хтось почувається молодим через те, що в поважному віці в нього маленька дитина, хтось доводить, що споважнів. Хтось вважає соціальну роль найголовнішою в житті. В англійській мові вже є термін sharenting (від share — ділитися та parenting — батьківство), тобто батьківство як привід для публікацій та обговорення дітей з іншими.

Трапляється, батьки не раз казали дівчині, що її ніхто заміж не візьме і з неї вийде непутяща мати. Якщо це психологічно травмувало, світлини, де вона з красиво одягненими дітьми в затишному домі, на природі чи в розважальному центрі доводять батькам та всьому світу, що в неї все вийшло. А хтось просто нарцисично закоханий у себе в ролі тата чи мами, вважає себе ідеальним. Тож, наприклад, фото чоловіка з трьома синами здається таким, що їм не можна не поділитися зі світом. Тому фото ставлять, але якщо є один з вищезгаданих страхів, обличчя дітей закривають смайликами, сонечками, смужками, роблять нечіткими.

Звісно, не завжди смайлик замість обличчя дитини — показник, що батькам важливіші вони, ніж малюк. Інколи, навпаки, міркують так: дитина виросте, буде ображатися, чому фото однолітків так часто постили мами, а її — ні. Тож хоч так треба довести свою любов.

Або ж вважають, що від наврочення надійний захист — закрити обличчя. Та метод сумнівний: те, що приховують, навпаки привертає увагу.

Найгірший випадок, коли батьки закривають обличчя дітей, бо комплексують, що вони не гарні, не ідеальні. Мовляв, переросте цю надмірну худорлявість, знімемо брекети, відростимо волосся — ось тоді й покажемо. Це теж свідчить не стільки про недоліки зовнішності дитини, скільки про психологічні проблеми батьків. Як кажуть, краса в очах того, хто дивиться.

6. Жага приватності

Частина людей, навпаки, хоче вивести найважливіші для них речі із зони оцінювання. Їм неприємно навіть підсвідомо помічати, що фото сина збирає 20 лайків, а доньки — 50. Вони не хочуть демонструвати приватне життя іншим, захищають свої особисті кордони. Або навіть протестують проти поступового знищення соцмережами поняття інтимності. Тож їхня присутність у соцмережах зазвичай пов’язана лише з професійною діяльністю. А фото дітей — лише для рідних і близьких друзів.

Залишити відповідь