Днями відбувся унікальний діалог Далай-лами XIV з українцями, коли всі охочі мали змогу надіслати свої запитання лауреату Нобелівської премії миру щодо педагогіки, виховання дітей у родинах та школах. Ця людина з дворічного віку була оголошена реінкарнацією попереднього Далай-лами, а з 15 років виконує обов’язки духовного лідера світового масштабу, є відомим миротворцем та філософом. Організатори події — EdCamp Ukraine.
№1. Дитинство не знає війни
— Коли ми народжуємося, ми всі однакові. Ми всі всотуємо життя з молоком матері. Ми всі зростаємо на доброті наших матерів. На цьому рівні 7 мільярдів людей на Землі — усі однакові. Деякі вчені кажуть, що за своєю природою люди мають схильність до співпереживання, тому що ми — соціальні тваринки. У соціальних тварин є відчуття співпереживання за свою спільноту. Виживання кожного з нас чи щастя кожного з нас залежить від усього суспільства. Це один з біологічних чинників. Оскільки це наша природа, ми, люди, від самого народження вже маємо всередині відчуття альтруїзму, турботи про інших.
В історії людства було багато страждань, смертей, війн. Війна — це коли ми повністю забуваємо про це відчуття єдності, про те, що люди — соціальні тварини, коли ми на вторинному рівні дивимося на відмінності.
Коли ми були дуже малі, у нас не було ідей «ми» і «вони». Звісно, діти подекуди б’ються, але коли вони вовтузяться, найбільша зброя — нігті. Я сам у дитинстві дряпався, коли бився зі старшим братом. Але малими ми граємося разом, немає концепції «моя/твоя релігія», «моя/твоя нація». Коли ми починаємо отримувати освіту, тоді в нас поступово починає з’являтися відчуття, що є «ми» і «вони». І потім воно лише поглиблюється. І це основа конфлікту.
№2. Визнавайте, якщо не знаєте чогось
— Для мене велика честь говорити сьогодні з українськими освітянами. Ми всі однакові, всі хочемо щасливого життя, а це означає спокій розуму. У нас можуть бути різні мови, різні культури, різні звички, але це не великі відмінності.
Коли мене запитують, а я чогось не знаю, так чітко і кажу. Був випадок в Англії: один сивочолий джентльмен підійшов до мене після виступу і сказав: «Ви мали сміливість сказати, що Ви не знаєте». «І я подумав, ага, зазвичай люди лицемірять, якщо чогось не знають». Можемо навіть сперечатися — я люблю суперечки. Коли ми навчаємося, завжди маємо дебати.
№3. Більше уваги психології
— Сучасна освіта йде із Заходу. Радж Раманна, видатний індійський вчений, якось сказав: «Квантова фізика — щось нове для Заходу, але тут, в Індії, ця концепція розвивалася вже понад дві тисячі років». Відповідно, ми завжди розрізняли відмінність між тим, що нам здається, і справжньою реальністю. Більшість деструктивних емоцій переважно базуються на тому, що нам здається, на видимостях, але це має розрив з глибинною реальністю. Це каже психологія. Наприклад, якщо з’являється страх чи гнів, він базується на поверхневому сприйнятті, а нам потрібно піти в глибину, зрозуміти, які кореневі фактори. Гнів не існує на цьому рівні. Тож нам необхідно більше уваги приділяти психології. Тут навіть є зв’язок з квантовою фізикою.
Можна спитати дитину: що їй більше до вподоби — усмішка чи похнюплене обличчя? Як можна принести гармонію в соціум — щиро усміхатися, а не формально до всього підходити. Чиновники — у них навіть усмішки напружені, штучні. Це не помагає створювати щире спілкування. Тож з дитинства за природою в нас є розуміння, що таке товариство, усмішка. Це базові людські цінності.
№4. Яким має бути сучасний учитель
Запитання ексміністра освіти і науки України Лілії Гриневич:
— В Україні ми здійснюємо реформу, яка називається Нова українська школа. Сутність реформи в тому, щоб ми могли дати дітям не лише знання, а щоб освіта базувалася на цінностях, щоб ми навчили їх співпереживати, бути співвідповідальними за майбутнє країни та планети, мати життєву стійкість. Вони стикаються з дедалі складнішими викликами, ніж минулі покоління. Як учитель може цього навчити? Яким має бути сучасний вчитель?
Далай-лама XIV:
— Дуже важливо, щоб учитель показував шлях у майбутнє для молоді. Сучасна освіта багато в чому заснована на матеріальних цінностях. Це як фізична гігієна, якої замало без емоційної гігієни. Але цього недостатньо. Необхідно ще навчати знань внутрішнього світу, приділяти більше уваги внутрішньому спокою. Є давні індійські знання про те, як контролювати гнів і страх. Це не варто вважати частиною релігії. Це має стати академічним предметом. Тож слід включати елементи освіти про наш розум, психологію, бо це може дати внутрішній спокій. Наразі сучасна освіта зважає лише на зовнішнє.
№5. Альтруїзм — джерело щастя
Запитання вчительки з Конотопа Аліде Нікіфорової:
— Чи маєте Ви зараз якусь мрію?
Далай-лама XIV:
— Кожна людина, та й кожна тварина, хоче мати щасливе життя, щоби нічого не турбувало. Я теж людина, хочу щасливого життя. А також — щоб воно було не тільки для мене. Ми мусимо ще й служити людському суспільству. Я — простий буддистський чернець. Я намагаюся хоч трохи наближати щасливе життя для всіх. Оце моя мрія. Як буддист маю одну з найголовніших практик — альтруїзм. Є такі рядки: «Допоки Всесвіт існуватиме, я буду служити людству в цьому житті, до останнього подиху». Я буду намагатися робити хоч найменший внесок у досягнення спокою розуму. Для цього необхідно мати терплячість.
Найкращим учителем для розвитку терплячості буде не ваш друг, а ваш так званий ворог. Так казав один давній індійський учитель. Друг — це завжди приємне для нас обличчя. Але якщо ви зможете викликати усмішку у ворога, це справді велике досягнення. Альтруїзм — джерело абсолютного щастя. Щодня як прокидаюся, думаю про це.
