У спецпроекті #ВчителіВажливі розповідаємо про фіналістів премії Global Teacher Prize Ukraine.
Цьогорічний переможець стане відомий вже 7 жовтня. А поки інтрига триває, знайомимо вас із п’ятіркою найкращих вчителів. Серед них Паул Пшенічка — вчитель фізики і астрономії з Чернівців, який має власну планету.
Завдання на все життя
Паул Пшенічка викладає фізику й астрономію в Чернівецькому міському ліцеї №1. Йому 71 рік, з них 47 років — це педагогічний стаж.
Паул Францович не лише заслужений вчитель України і відмінник освіти, а й має низку міжнародних відзнак. Найекзотичніша з них — від Міжнародного астрономічного союзу та Массачусетського технологічного інституту, які у 2005 році присвоїли малій планеті № 21389 ім’я «Пшенічка».
Ще він — почесний член Лондонського інституту фізики, координатор Міжнародної конференції молодих учених (ICYS) та член виконкому Міжнародної федерації фізичних змагань (WFPhC). Автор кількох шкільних підручників.
«Найважливіше — це вплив дисципліни на особистість учня, яку б професію він не обрав у майбутньому. Тому під час уроку чи в позаурочній діяльності я даю учням можливість досягти успіху, постійно створюю для цього умови».
Досвідчений педагог каже, що таку науку — цікаву і наочну — учні пам’ятають усе життя.
«Один з випускників, який працює в галузі медіа-індустрії, зізнався через багато років після закінчення школи, що й досі пам’ятає, як розв’язав експериментальну задачу. У ній потрібно було визначити центр каструлі за допомогою води, без застосування вимірювальних приладів»,— розповідає чернівецький вчитель.
Метод відкритих горизонтів
Пшенічка виділяє кілька основних принципів, які використовує в роботі з дітьми. Головний — викладання матеріалу в захопливій формі. Для цього вчитель використовує інтерактивні методи. Учні стають співавторами з’ясування істини. Паул згадує, як одного разу цей метод дав взагалі унікальний результат:
«У 1989 році ми колективно розв’язали складну і неоднозначну задачу з термодинаміки. Виявилося, що вона має три рівні складності: два ми успішно подолали. Третій вдалося частково вирішити цифровими методами за допомогою комп’ютера. Але аналітичного вирішення ми так і не отримали. Через 20 років, у 2009-му, я отримав листа від колишнього учня. На той час він уже був професором американського університету. Так от, учень повідомив, що знайшов розв’язання. У результаті ми опублікували спільну статтю в журналі AJP».
Серед основних принципів роботи вчителя — можливість працювати над цікавими проектами в позаурочний час. А ще — ділитися своїми здобутками на конференціях. Паул називає це методом відкритих горизонтів. А свій стиль викладання в цілому — проектно-орієнтованим.
Без класів та іспитів
Щоб допомогти учням закріпити теорію на практиці, у 1991 році Пшенічка почав пропонувати своїм вихованцям довгострокову роботу над серйозними проектами. Так виникла спочатку невеличка академія «Квазар», яка з часом перетворилася на відоме в усьому світі молодіжне наукове товариство.
«Тут немає класів, іспитів і термінів закінчення. Це спільнота людей, які самостійно вчаться і вчать один одного, використовуючи власний багаж знань та особистий інтелектуальний потенціал. А також колективні та світові інформаційні ресурси», — пояснює автор ідеї.
За 25 років існування 255 членів академії взяли участь у 115 конференціях, турнірах, олімпіадах і конкурсах. Реалізували понад 150 дослідницьких проектів у різних країнах світу та мають безліч нагород.
Гіперз’єднаний світ
Знання в сучасному світі стали дуже доступними, тому Паул використовує всі можливості. «Ми створюємо для наших учнів можливість відвідувати лабораторії високого рівня, наприклад CERN. У цьому році познайомилися з найсучаснішими методами дослідження матерії в університеті Штутгарта. Вчимо своїх учнів користуватися освітніми можливостями Coursera, Khan Academy, TED, YouTube», — каже Пшенічка.
Паул регулярно возить найкращих учнів на міжнародні змагання та конференції. «Наша команда зустрічається і знайомиться з однолітками з багатьох країн Європи, Америки та Азії. Вони обмінюються ідеями, а далі протягом багатьох років спілкуються дистанційно, влаштовують вебінари”, — розповідає вчитель.
Це також є додатковим стимулом для учнів вивчати іноземні мови. Наприклад, одна з учениць Пшенічки засмутилася, що її англійська гірша, ніж у британців. І вже через рік настільки вдосконалила свої знання, що змогла говорити ірландською та шотландською англійською. А зараз вивчає китайську, бо на одній з конференцій познайомилася з китайськими учнями.
Як наслідок, вихованці вчителя легко вступають на технічні відділення не тільки українських, а й закордонних вишів. Серед його колишніх учнів — вчені, дослідники, викладачі університетів, шкільні вчителі, інженери, лікарі, топ-менеджери.
Ілюстрації: Ірина Донська, фото: Анна Федик
