Високі результати в рейтингу PISA і дуже напружене навчання — так зазвичай ми уявляємо освіту в Японії. Це недалеко від істини. Що стоїть за шкільними досягненнями японців і чому в сучасній Японії працюють близько 500 демократичних шкіл? Розповідає Кагекі Асакура, засновник першого у світі демократичного університету. Він приїхав до України як учасник міжнародної конференції IDEC/EUDEC Education 2019 і провів зустріч у Києві, організовану спільнотою «Освітній експеримент».
Коли цвіте сакура в Україні? — запитує Кагекі на зустрічі в Києві. — Японія — це архіпелаг, видовжений з півночі на південь. У Токіо сакура цвіте у квітні, на Хоккайдо — у травні, а на острові Окінава — у лютому. Але в японських школах донедавна була уніфікована програма. У іспиті на запитання, коли цвіте сакура, учні мали відповісти, що у квітні, незалежно від того, де в Японії вони живуть. Інші відповіді не зараховувались як правильні. І це була не єдина проблема японської шкільної системи.
98 % японських дітей після закінчення обов’язкової середньої школи переходять до необов’язкової старшої школи. Перед вступом до старшої школи треба складати іспити: якщо не склав — не вступив. Тож середня школа перетворилася на підготовку до старшої. Щоб вступити до хорошої старшої школи, а потім до хорошого університету, учні змушені ходити на додаткові заняття в спеціальні школи. У Токіо сьогодні близько 70 % учнів молодшої і середньої школи відвідують такі додаткові школи.
Окрім цього, оцінки школяра в середній школі впливають на ставлення соціуму до нього: якщо ти добре вчишся — ти хороша людина, якщо вчишся погано — ти погана людина. Оскільки дітей з низькими оцінками вважають недостойними людьми, це часто призводить до булінгу в школах. У результаті з’явилося багато дітей, які випадали зі шкільної системи — вони не могли і не хотіли ходити до школи. Їх називають футоко. Кількість таких учнів почала зростати з кінця 1970-х років. Сьогодні в Японії близько 200 тисяч футоко — учнів, які з різних причин не ходять до державних шкіл.
Що означає бути футоко?
Один учень розповів мені свою історію. Він сказав, що в школі йому було найважче під час перерви на обід. Вчителі японських шкіл примушують дітей їсти все, що подається на стіл. Якщо з’їдаєш усе — ти гарний учень, якщо залишаєш їжу — ти погана дитина. Цей хлопчик дуже не любив молоко. А в Японії на обід обов’язково дають молоко, і він його не пив. Тоді викладач обв’язав його склянку гумкою і щодня піднімав її, примушуючи хлопця випивати молоко до позначки. Решта класу в цей час дивилися на нього і кричали: «Давай, давай!» У цьому класі була дівчинка, яка більше не могла на це дивитися, і вона стала футоко.
У Японії учень-футоко — це слабак, людина, що «зійшла з рейок життя». Японці порівнюють життя з потягом, що їде рейками: у 3–4 роки дитина йде в дитячий садок, у 6 років — до молодшої школи, у 12 — до середньої, у 15 — до старшої, у 22 роки — до університету. Після університету молода людина йде на роботу, приблизно в 30 років одружується, до 35 років народжує дітей. У 40–45 років купує собі власну квартиру або будинок, у 65 років іде на пенсію з компанії, де пропрацювала все життя, а у 88 іде в могилу. Це і є рейки життя японця. Зазвичай людина не є щасливою за такого сценарію, але більшість японців роблять усе можливе, щоб не зійти з цих рейок, адже це означає втрату гарантій щодо майбутнього. Тож діти-футоко дуже добре усвідомлюють, як до них ставиться соціум.
Як виникла демократична школа в Японії?
На фоні всього цього в 1985 році в Японії постала демократична школа. Ці вільні школи не мали обмежень від держави щодо їхньої діяльності, але не мали й фінансування від уряду. Тож згодом ми створили комітет, куди запросили представників різних політичних партій і широку громадськість. Ми прагнули створити закон, який би дозволяв сім’ям, які мають дітей на домашньому навчанні або в демократичній освіті, отримувати визнання держави та соціуму і претендувати на фінансову підтримку. У 2016 році такий закон ухвалили, хоч нам і довелося піти на поступки: діти, які навчаються вдома або в демократичних школах, все одно мають бути зареєстровані в державних школах. Проте місцеві органи влади були зобов’язані надавати підтримку учням-футоко.
Завдяки цьому в усіх японських демократичних школах збільшилася кількість учнів молодшого віку. В одному з районів Токіо місцева влада разом з нами заснувала вільну школу, де діти можуть навчатися безкоштовно. У результаті цих змін тиск суспільства на дітей-футоко зменшився. Сьогодні в Японії працює близько 500 демократичних шкіл.
Хто такі хікікоморі і до чого тут школа?
Хікікоморі — це люди, що відмовляються виходити зі своєї кімнати і взагалі не спілкуються із зовнішнім світом. Це японське явище, яке вже досить відоме світу. Сьогодні близько 540 тисяч японців віком від 15 до 39 років, і ще 600 тисяч людей, старших за 40 років, обрали для себе цей спосіб життя. Загалом, понад мільйон японців є хікікоморі. Цьому є багато причин, і одна із них — школа.
Японські школярі щодня дуже зайняті і постійно поспішають. Середня і старша школа — це часті іспити, на яких порівнюють результати дітей між собою. У японських школах є різні види діяльності, де між учнями встановлюються ієрархічні стосунки — шкільні касти. Верхню касту посідають ті, хто має друга чи подругу, що вміє розважати і з ким цікаво. Тихі і спокійні діти, які люблять читати, потрапляють до найнижчої касти. Зазвичай учні верхньої і нижчої касти ніколи не спілкуються.
Японські діти весь час думають про те, як не стати об’єктом знущань. Вони багато спілкуються через повідомлення в телефоні. Якщо дитина не отримує відповідь на своє повідомлення протягом 3–5 хвилин, це означає, що друг тебе ігнорує, і ти став об’єктом булінгу. Тож відповідати на повідомлення треба миттєво, тому японські підлітки не розлучаються зі своїм телефоном ні на мить — беруть його і до туалету, і до ванни.
Від випускника університету суспільство очікує, що це буде доросла ідеальна людина, яка може впоратися з будь-яким завданням. У Японії дуже висока ефективність всього, і такої ж ефективності вимагають від людей. Наприклад, нещодавно через помилку людини потяг залізниці прибув на 20 секунд пізніше, ніж було вказано в розкладі. За це перед пасажирами вибачались.
Демократична школа — школа, де діти мають усі права і обов’язки демократичного громадянина: учні самі голосують за правила, що діятимуть у школі, самостійно обирають, що і коли вивчати, а вчителі є радше помічниками дітей у процесі гри та пізнання світу.
