Як розширюють дитячий кругозір у таборі «Джерела толерантності» — розповідають Тетяна Мураткіна, виконавча директорка Конгресу національних громад України, та її колеги. У міжнародному міжетнічному таборі діти занурюються в культури різних народів і таким чином вчаться толерантності.
Із чого все починалося?
Ідея створення табору належить Йосифу Зісельсу — дисиденту, віце-президенту Конгресу національних громад України. Він запропонував згуртувати в одному таборі дітей — представників різних культур, які мешкають на території України. Це мало допомогти розвінчувати упередження та спонукати дітей вчитися один від одного, ділитися розумінням своєї культури та національної ідентичності.
За 16 років існування табору його відвідали понад 5 тисяч дітей та підлітків з усієї України, у тому числі діти з інвалідністю. Є поділ на дві зміни табору: молодшу (8–12 років) та старшу (13–16 років). Табір триває 11 днів. Перевагу для участі отримують діти з регіонів та сіл. Цього літа табір розташувався у Славському Львівської області.
Як стають учасниками
Впродовж усього табору працює команда з 30 осіб. За групою з 20 дітей закріплені троє тренерів. Також у таборі є психолог, фотограф, музичний керівник, хореографи та діджей. Цього року з підлітками ще працювала спеціалістка, яка навчала основ плейбек-театру — це різновид інтерактивного театру-імпровізації, коли, наприклад, глядачі розповідають історії, а актори їх миттєво інсценізують.
Спершу працівникам табору слід пройти «Курс неформальної освіти» у Києві. Це три кількаденні з`їзди, де досвідчені педагоги та психологи діляться знаннями, як працювати з дітьми та підлітками, зокрема з окупованих територій та переселенцями. Щороку табір відвідують понад 20 дітей-переселенців і тих, хто мешкає в Донецькій та Луганській областях. Долучаються також кримські татари. Так, у серпні 20 з них приїхали на старшу зміну.
Повна вартість табору — 10 тис. грн, проте якщо дитина виконує творче завдання, то внесок зменшується до 4 500 грн.
«Більшість дітей потрапляє в табір на пільговій основі — за результатами творчого конкурсу. Цього року подалося три дитини на одне місце. Молодша зміна «Джерел толерантності-2018» налічувала 106 дітей, старша — 104», — розповідає Тетяна Мураткіна.
Для участі в конкурсі діти обирали постать з етнічної спільноти України та в креативній формі розповідали про неї та її діяльність. Малювали комікси, знімали відео, писали казки, оповідання, робили презентації та навіть селфі. У 2018 році організатори отримали понад 600 творчих робіт.
Фестиваль культур
Під час подання заявки діти заповнюють графу «національність». Уже в самому таборі щодня є година громад, під час якої поляки об’єднуються з поляками, євреї — з євреями. Так разом із тренерами діти готують свій день, тому що кожен день у таборі присвячений окремій культурі: ромській, єврейській, українській, кримськотатарській, німецькій, угорській, грецькій та польській. Є також Фестиваль культур, коли протягом дня презентують грузинську, гагаузьку, білоруську чи інші культури.
«Навчити розуміти культуру іншого можливо, якщо цілком зануритися у світ цієї культури, принаймні на один день» — пояснює Тетяна Мураткіна.
«Джерела толерантності» працюють за методикою занурення. Починаючи від підйому та аж до відбою діти відчувають себе частиною тієї чи іншої культури. У кримськотатарський день діти з Криму будили всіх кавою та пахлавою, а в грецький — під час прокидання лунала запальна музика. Занурення відбувається завдяки доступним для дітей та підлітків елементам. По всьому таборі звечора розвішують слова та їх переклад, цікаві факти про культуру євреїв чи угорців, фото відомих людей, національних костюмів, визначних місць. Діти йдуть на зарядку чи сніданок і дорогою вивчають базову інформацію.
Станції з лекціями і танцями
Кожен день табору містить національний блок. Це п’ять так званих станцій по півгодини кожна. Станція — це тематична, інтерактивна лекція з елементами квесту чи освітньої гри. Незмінними з п’яти є дві — танець і пісня. Їх ніколи не виключають, утім, щороку діти танцюють різні танці. Наприклад, в український день.
Тетяна Мураткіна розповідає, що саме ці два елементи об’єднують різних людей, через них нескладно познайомитися з новою культурою. Ці дві станції готують професійні хореографи та музичні керівники. Протягом табору діти також вивчають та презентують пісні польською, кримськотатарською, угорською, українською мовами, а ще — івритом і жестовою мовою.
Усі інші станції змінюються та доповнюються. Щороку популярними є такі: відомі постаті, традиції, стереотипи про певну культуру, історія. Більшість станцій придумують та готують самі діти. Часто вони настільки включаються в процес, що тренерам залишається його модерувати та доповнювати.
Конфліктологія та аквааеробіка
У таборі працюють щоденні півторагодинні гуртки. Зазвичай їх понад десять: психологія, дебати, співи, танці, філософія, конфліктологія, релакс, аквааеробіка, арт, журналістика. Діти самостійно обирають, що відвідувати. Щодня можна обирати інший гурток або залишитися в одному.
Щовечора кожна команда презентує, чого навчилися протягом дня. Вечірній захід триває годину та передбачає участь усіх таборян.
«Ми демонструємо: вивчати інші культури — захопливо, а не нудно. Для вечірніх заходів команди готують смішні сценки, квести, плакати, перформанси, музичні й танцювальні номери, які закріплюють вивчене в привабливій для школярів формі. Так мотивуємо дітей до подальшого самостійного пізнання інших людей та культур».
Фідбек важливий
Ще однією особливістю табору є фідбеки. Перед відбоєм діти збираються у своїй команді та разом з тренерами обмірковують, що протягом дня їх найбільше вразило, зачепило чи запам’яталося. Вони роблять це в різних формах: через малюнок, рухи, поділ на міні-групки, за допомогою п’яти слів. Завдяки цьому розмаїттю діти заохочені ділитися думками, рефлексувати над побаченим та відчутим.
У таборі розкривають, зокрема, такі нелегкі теми, як геноцид. На старшій зміні п’ятеро дівчат під керівництвом спеціалістки з плейбек-театру підготували постановку — історії дітей-ромів, що пережили геноцид. Після цього підлітки змогли поділитися емоціями та асоціаціями, а головне — знайти опору в собі та команді.
«Ми не можемо оминати складні теми лише через їх складність. Занурення в непрості сторінки історії певної культури розвиває в нас співпереживання та співчуття. Це допомагає бачити в інших у першу чергу людей, а вже потім — кримських татар, українців, ромів чи євреїв».
Цьогорічні досягнення
Чим пишаються організатори, розповіла Вікторія Елфімова, директорка табору: «Діти говорять про табір як про місце, де їх чують і вони можуть бути справжніми. Дехто приїздить у «Джерела толерантності» п’ять і більше років поспіль.
Тренерка з плейбек-театру допомогла дітям прожити на сцені соціальні проблеми, які їх хвилюють. Разом з нею діти вивчили пісню жестовою мовою. Це унікальний досвід.
Вдруге після окупації Криму звідти в табір приїхали кримські татари. У таборі був окремий день, присвячений їхній культурі. Діти везли всім пахлаву з Криму (а нас було понад 100). Ще везли костюми, музичні інструменти, елементи побуту — щоб розповісти іншим про свою культуру та народ. Завдяки гончару Рустему Скібіну та композитору Джемілю Карікову діти ліпили посуд з глини та слухали живу музику. Справжнім сюрпризом для всіх стало особисте привітання учасникам табору від Джамали і Ахтема Сейтаблаєва — режисера фільмів «Хайтарма» і «Кіборги».
Ніна Топалова, тренерка наймолодшої команди каже: «Це в дорослих слово «відпочинок» асоціюється з диваном чи гамаком. А чимало школярів мріють про пригоди під час канікул. Завдяки табору діти відчули себе частиною команди, дізналися багато цікавого про спільноти, які проживають на території України. Наприкінці зміни моя група порівняла табір з булочкою з родзинками. Почути ці слова від наймолодших — дуже гарний комплімент. Дітям дуже сподобалося, що всі завдання вони виконували командами, а часу на лінощі не залишалося».
5 кроків для виховання толерантної дитини:
- Знайомте з іншими культурами змалку. Адже дитина, яка володіє базовою інформацією про різноманіття традицій та культур навколо, навряд чи буде невдоволена або неприязна, коли зустріне у своєму класі українських болгар, євреїв, ромів чи гагаузів.
- Вивчайте коректні терміни разом. Слова впливають на наше сприйняття певного явища, відповідно, і на ставлення. Поясніть дитині, чому важливо говорити «людина з інвалідністю», «людина, що живе з ВІЛ», «єврей» чи «ром». Зауважте, що навколо нас можуть бути люди іншої релігії, переконань чи стану здоров’я, тому наше коректне називання явищ допоможе налагодити перше знайомство замість ворожнечі чи упередження.
- Доведіть, що за термінами стоять реальні люди. Допоки за словом «єврей» не з’явиться реальний хлопчик Женя, а за «дитина з інвалідністю» не проглядатиме усміхнена Оля з 5-Б — дитина не усвідомлюватиме, чому настільки важливо бути толерантною.
- Заохочуйте самостійно формувати власну думку про інших та світ. Для цього забезпечте дитину можливостями та інформацією. Підійдуть підліткові та дитячі книги про інші країни й традиції, а ще — табори з однолітками з різних країн чи освітні проекти, де підлітки вчаться взаємодіяти разом.
- Знаходьте реальні приклади жінок, які змінили світ. Досі дівчата-підлітки бояться обрати математику чи фізику як свою спеціальність чи проявляти цілеспрямованість, бо це начебто «чоловіча» риса. Утім, це не так, а у світі було чимало жінок, які запатентували винаходи, знайшли розв’язання чи збирали рідкісні колекції предметів. Не оминайте їхні здобутки, а зробіть їх видимими, особливо — для своєї доньки. Так вона буде більш упевнена, що їй теж вдасться омріяне. Це вплине і на толерантність, бо разом з вірою в себе зникне низка стереотипів стосовно жінок, їхньої кар’єри та місця у світі.
