Дослідження свідчать: щоб знайти хорошу роботу, більше не достатньо мати лише знання та спеціальні навички. Що ж нині важливіше за ці якості? Про це у своєму блозі розповідає Раджі Бентаует Каттан, спеціаліст глобальної практики з питань освіти Світового банку.
Чого навчати в умовах індустріальної революції
Останніми роками дешева та недостатньо освічена робоча сила надавала багатьом країнам певну перевагу на ринку праці. Зокрема, державам у Східній Азії. Однак, оскільки країни дедалі більше почали використовувати автоматизацію праці, така робоча сила вже не гарантує економічного зростання.
Так звана Четверта індустріальна революція (4IR) здатна буде створити нові професії й робочі місця. А це потребуватиме добре освічених працівників, які б працювали з новітніми технологіями. На нещодавно проведеній Світовим банком глобальній конференції в індонезійській Джакарті чиновники, дослідники та представники бізнесу глибше проаналізували ці тенденції.
Дослідження дедалі більше акцентують увагу на цінності некогнітивних навичок. Їх також називають соціально-емоційними.
Важливо зрозуміти, чи сучасна освітня система сприяє їх розвитку. Адже попит на ці навички тільки зростатиме. Тому школа має адаптувати дітей до життя в умовах радикальних змін на ринку праці.
Що цінується на ринку праці
Соціально-емоційні навички стосуються поведінки та цінностей людей. Вони включають широкий спектр таких рис, як доброчесність, наполегливість, здатність до командної роботи. Ці навички є найбільш необхідними для успішності учнів, як під час занять, так і поза ними.
Аналіз даних за допомогою системи STEP від Світового банку виявив, наприклад, що існує пряма перевага на ринку праці для тих, хто володіє такими навичками, як витримка (комбінація ентузіазму та наполегливості), доброчесність та вміння приймати рішення.
Як країни розвивають некогнітивні навички
Багато країн враховують нові вимоги ринку праці і переглядають своє ставлення до освіти.
Наприклад, у Сінгапурі, який є лідером PISA-2015, зазначають, що тепер школи перестали фокусуватися лише на перевірці когнітивних здібностей. Натомість включили до програми сферу формування особистості та свідомого громадянства, повноцінного розвитку людини.
Одна з освітніх моделей, яку називають Positive Education, передбачає створення культури сприяння, піклування та довіри. У центрі цього підходу — «подвійна спіраль», що поєднує добробут та академічну успішність.
Хоча переваги, які суспільство та окремі особи можуть отримати від навчання некогнітивних навичок, стають дедалі очевиднішими, низка досліджень стверджує, що почати впроваджувати ці навички потрібно на ранніх етапах освіти.
Однак систему ще не пізно перелаштувати і на пізніх етапах. Головне — розуміти, що те, що закладається змалечку, створює підґрунтя для навичок і визначає, наскільки добре суспільство зможе розвинути їх у майбутньому.
На іншому кінці світу, у Мексиці, система середньої освіти вміло впроваджує тематику соціально-економічних навичок у підлітковому віці. Міністр освіти Мексики зазначив, що країна ввела програму Construye-T для учнів 10-12-х класів. Вона надає вчителям матеріали для впровадження занять з розвитку соціально-емоційних навичок та відповідно тренує їх для цього.
Це, наприклад, командна робота, відповідальність, пунктуальність — усі вони є критично важливими для продуктивності.
Які можуть бути перешкоди?
Індонезія нещодавно ввела освітню модель, що зосереджується на некогнітивних навичках. Вона має назву «Освіта особистості» та є частиною цілої низки освітніх реформ у країні.
Основна перешкода, з якою зіткнулася Індонезія, — це визначити, як краще подати цей вид навчання під час занять.
Після численних обговорень було вирішено, що підхід має бути інтегрований в освітню програму, а не розглядатися окремо від неї. Для освітніх систем не має бути почергового вивчення когнітивних і некогнітивних навичок, вони мають взаємодоповнюватися.
Як виміряти та оцінити?
Інша проблема полягає в тому, як виміряти рівень розвитку некогнітивних навичок. Такі інструменти, як STEPS survey, надають базову інформацію, однак наразі ще не існує розвинених інструментів вимірювання наявності поведінкових і ціннісних навичок.
Потрібне усвідомлення того, як саме можна виміряти процес, а не результат. А це досить складне завдання. Розробляти такі інструменти необхідно для того, щоб допомогти урядам звернути увагу на цю порівняно нову освітню сферу, що, у свою чергу, сприятиме розвитку стратегії з розроблення необхідних навичок для ринку праці.
Міжнародні системи оцінювання, такі як PISA, дедалі більше зосереджуються на некогнітивних рисах, як бачимо з їхніх звітів про здатності до спільного вирішення проблем, мотивації та добробуту.
Що очікує на нас далі?
Світовий банк продовжує обговорення питань розроблення необхідних навичок на майбутнє. При цьому він враховує розвиток професій та значення нових навичок для ефективнішого відбору кадрів та створення нових робочих місць.
Ця тема стала також основоположною під час форуму Світового банку в Сеулі (Південна Корея) у листопаді 2017 року, де чиновники, дослідники та приватний сектор детальніше розглянули, як виглядатиме майбутнє ринку праці та як уряди держав можуть співпрацювати з приватним сектором для кращої підготовки до змін у системі працевлаштування.
