Дискусії стосовно шкільної програми з української літератури ніколи не стихають. Ми попросили вчителів, що викладають цей предмет у школах, назвати книги, які вони порадили б для обов’язкового читання.
Наталія Рудніцька, вчителька української мови та літератури, зарубіжної літератури Кам’янець-Подільської ЗОШ №17
1. Степан Васильченко «Приблуда»
В оповіданні змальоване сумне життя в інтернаті. Та головна думка така: в яких умовах не були би діти, їм завжди допомагає багатство фантазії й уяви та безпосередня дитяча веселість і гумор. Підійде для середнього шкільного віку.
2. Ірина Вільде «Метелики на шпильках»
Авторка майстерно передає відчуття та почуття дівчинки 14-15 років: до хлопців, до школи, до батьків. Трилогія допомагає через переживання головної героїні розібратись у собі.
Порушується питання взаємин з дорослими. А ще книга вчить патріотизму, оскільки події відбуваються в часи, коли Буковина була під владою Румунії.
3. Оксана Думанська «Школярка з передмістя»
Проблемна проза з чіткою соціальною спрямованістю. Це глибоке опрацювання психологічного портрета типової дівчини-підлітка, яка волею долі віддана на виховання бабусі.
Сучасні проблеми соціального сирітства розкрито у формі щоденника як інтимної сповіді дівчини.
4. Володимир Арєнєв «Бісова душа, або Заклятий скарб»
Українське фентезі, в якому дійові особи — наші «рідні» вовкулаки, чаклуни і навіть Баба Яга. Головний герой отримує просте завдання: пронести скриньку зі скарбом у закляте місце і там закопати. Ну і, як водиться, не обертатися, не відкривати скриньку, не говорити зайвого. І головне — не боятися, бо всі моторошні події матимуть щасливий кінець.
Власне, у цьому і секрет інтересу дітей до фентезі — усім хочеться вірити в казку.
5. Ірен Роздобудько «Ліцей слухняних дружин»
За сюжетом, є така установа — ЛСД, куди дівчат здають з 6 років. Там виховують саме дружин для чоловіків. Так, щоб тільки чоловік у неї був на першому місці. Ніяких інших інтересів, адже все навчання побудовано на принципах служіння. Підміна духовного матеріальним.
Важливо читати такі твори молодим людям, які починають власне доросле життя.
Анастасія Євдокимова, вчителька української мови та літератури Новопечерської школи, Київ
1. Панас Мирний «Повія»
Цим твором варто замінити стражденні «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Така заміна була би рівноцінною, адже головна мета творів — продемонструвати ознаки певного літературного напряму та специфіку жанру.
2. Леся Українка «Камінний господар»
Це відомий європейський сюжет про Дон Жуана. Саме на прикладі цього твору легше вписати українську літературу в контекст світової, а це так важливо — постійно нагадувати учням про такий зв’язок.
3. Майк Йогансен «Подорожі філософа під кепом»
У цій книжці зібрано п’ять репортажів Майка Йогансена — письменника доби Розстріляного відродження. Ця художня репортажистика 1920-х років допоможе урізноманітнити жанрову палітру шкільної програми.
4. Андрій Бачинський «140 децибелів тиші»
Цей твір зараз у списку додаткового читання, проте в українському мистецтві вже кілька років прослідковується тенденція до осмислення складних гостросоціальних тем і того, як прийняти «іншого».
Тут: інвалідність, смерть, ЛГБТ, соціальні та національні меншини, втрата і переживання травматичного досвіду. Тож складний текст, як-от Бачинського, який мав би художню цінність та водночас зачіпав би через соціальний компонент, — необхідний основній програмі.
5. «Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана»
Шкільній програмі дуже потрібна ця антологія видавництва «Абабагаламага». А скоро в ньому вийде й антологія поезії ХХІ століття, яка теж потрібна учням. По-справжньому сумно, що сучасна поезія проходить повз учнів, а як наслідок — пізніше повз дорослих читачів.
Чому немає зв’язку ХХ і ХХІ століть через творчість Сергія Жадана, Мар’яни Савки, Мирослава Лаюка? Головне — показати учню різноманіття та варіанти. Невеликих добірок віршів достатньо, щоб кожен далі заглиблювався в тему індивідуально.
Світлана Галуга, вчителька української мови та літератури Івано-Франківського природничо-математичного ліцею
1. Ольга Кобилянська «Людина»
Проблему емансипації жінки автор розглядає в аспекті становища людини в суспільстві взагалі. Необхідно створити такі умови, так змінити суспільний лад, щоб кожна людина змогла відчути себе особистістю, реалізуватися і знайти своє місце в житті.
Кобилянська опрацювала в українській прозі нову тему — доля освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища.
2. Сергій Жадан «Життя Марії»
Поезія Жадана має бути в шкільній програмі.
Як пише редактор Бойченко, у цій збірці «Жадан розмовляє — про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібрами, власними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми й чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати — якщо не нас, то хоча би наших дітей».
3. Марія Матіос «Солодка Даруся»
Роман «Солодка Даруся» було перекладено польською, хорватською, німецькою, французькою, литовською, італійською та іншими мовами.
У центрі сюжету — гірка доля Дарусі та її батьків, понівечених радянським НКВД у довоєнний та післявоєнний період окупації радянськими військами Західної України.
4. Дара Корній «Гонихмарник»
У центрі сюжету фентезі — незвична історія кохання, міфологія, що не поступається закордонним сюжетам.
Із давніх-давен серед людей живуть дводушники-гонихмарники — істоти, наділені надзвичайними силами. Вони можуть керувати хмарами, викликати дощ, бурю, град або відводити їх від села. Дівчина закохалася в хлопця, не здогадуючись, що він — гонихмарник. Однак чи зможуть вони бути разом?
5. Софія Андрухович «Фелікс Австрія»
Незабаром розпочнеться робота над екранізацією роману Софії Андрухович. Події, за сюжетом, відбуваються в Станіславові (нині — Івано-Франківськ) кінця ХІХ — початку ХХ століття.
На тлі епохи — долі двох жінок: українки Стефанії, від імені якої ведеться розповідь, і панянки Адель Анґер — наполовину польки, наполовину німкені. Вони переплелися так тісно, як стовбури дерев — у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
