Хоча про формувальне оцінювання ідеться від початку реформи НУШ і ним користуються тисячі вчителів, опитування доводять: це питання все ще викликає складнощі та непорозуміння. Зібрали для вас усі матеріали, що здатні пояснити на прикладах усі терміни формувального оцінювання та допомогти вчителю обійти підводне каміння.
Повільний перехід чи постійний елемент?
Чимало вчителів не користуються взагалі формувальним оцінюванням, адже, на їхню думку, воно займає багато часу. А серед тих, хто користується, — чимало тих, хто неточно трактує це поняття, плутає з іншими або значно спрощує. Такі висновки можна зробити за результатами дослідження «Нова українська школа в 5–6-х класах: виклики впровадження», проведеного ГО «Смарт Освіта». Побутує думка, що цей вид оцінювання — «все, що не бали» (хоча його можна проводити й за бальною шкалою). Хтось розповідав, що це оцінювання за допомогою візуальних маркерів — наліпок, записів тощо. Не всі опитані коректно розуміють поняття «зворотний зв’язок» і усвідомлюють його цінність.
Педагоги схильні сприймати формувальне оцінювання як «тренування». Як повільний (аби він не ставав стресом для дітей) перехід до рівневого та бального оцінювання. Відповідно, на думку експертів, «у системі оцінювання в НУШ формувальне оцінювання лишається найпроблемнішим аспектом, який потребує посиленої уваги».
Певно, якби підсумкове оцінювання взагалі зникло зі шкільної практики, це принесло б багато невизначеності та навіть тривоги. Адже бали, які свідчать про навчальний результат, не лише демонструють шкільні успіхи, а й значно спрощують ситуацію, ніби розкладають по поличках: оце — «відмінники», а це — «середнячки». Навіть учителі, які вважають, що майбутні лідери та бізнесмени виростають із тих, хто навчався на «задовільно», спираються на якісь стереотипи. А тим паче ті, хто переконаний: якщо бали низькі, «дитині залишиться працювати лише двірником».
Що може лякати вчителів та учнів
Із «цифрами» все чітко, з певною ієрархією інформація про учнів впорядкована у документах та голові. А якщо спиратися на описовий зворотний зв’язок, про кожного учня матимемо неповторну картину: «не може запам’ятати формули з фізики та хімії, легко та креативно розв’язує алгебраїчні задачі, під час занять докладає великих зусиль, вмотивована, але навички закріплюються повільно» або ж «цікавиться мовами та літературою, усе дається легко, часто нехтує домашнім завданням та не дуже посидюча». Все дуже неоднозначно, проте ближче до реального стану справ: сильні та слабкі сторони, вмотивованість, прогалини в знаннях, поступ у навчанні, його темп. До того ж немає остаточності, адже дитина продовжує вивчати певну тему, опановувати певну навичку, тож описовий коментар або проміжний бал можуть згодом змінитися.
Може тому бальні оцінки й досі сприймаються частиною вчителів як щось єдино важливе, «доросле». Мовляв, пограли у смайлики та коментарі — а тепер ви, діти, підросли й починається доросле життя з конкуренцією. Утім, якщо замислитися, бали отримують хіба що спортсмени. Решта людей, аби поборотися за вакансію, надсилають резюме, де є і індивідуальна картина, і власний набір навичок, і сильні та слабкі сторони.
Дослідження давно довели: бальні оцінки не сприяють прогресу дитини, а страх демотивує вчитися. Натомість ученими не було зафіксовано негативних наслідків формувального оцінювання. Зворотний зв’язок має зосереджувати увагу учнів на поставленому завданні та навчанні, необхідному для ефективнішого виконання завдання. Детальніше про дослідження на цю тему та висновки експертів можна знайти тут. Якщо дуже узагальнити, учнів лякають бальні оцінки, а вчителів — їхня відсутність.
Основа формувального оцінювання — звісно, не його формат. Адже надати оцінку можна і письмовим описом, і усно, і візуальним символом, і навіть умовним жестом (наприклад, торкнутися плеча) або іншим невербальним способом (скажімо, мімікою). Головне в ньому — ефективний зворотний зв’язок, який задає учневі індивідуальну траєкторію навчання. А також те, що відбувається все це у процесі навчання заради покращення результату, коли все ще можна виправити.
Три рівні й три компоненти
Формувальне оцінювання має надати учневі відповіді на всі три питання: «Куди я йду?», «Де я тепер?» та «Що я маю робити, аби дійти до цілі?». А ось зробити це вчитель може різними способами.
На рівні «Куди я йду?»:
- надає чітке та зрозуміле бачення навчальної мети та кінцевого результату;
- демонструє зразки робіт високого та низького рівнів успішності.
На рівні «Де я тепер?»:
- допомагає учням ставити власні цілі;
- надає регулярний описовий зворотний зв’язок;
- навчає оцінювати власні досягнення.
На рівні «Що я маю робити, аби дійти до цілі?»:
- за результатами оцінювання визначає наступні кроки в навчанні учнів;
- надає інструкцію, орієнтовану на потреби кожного учня;
- надає учням можливості відстежувати свої успіхи у навчанні, розмірковувати над ними та ділитися ними з іншими.
🎧 Докладніше про сучасні стратегії оцінювання можна послухати тут.
Формувальне й підсумкове оцінювання доповнюють одне одного, якщо змістити акценти на навчання та не культивувати страх низьких балів. Це два базові компоненти оцінювання. А який же третій?
1. Формувальне оцінювання — оцінювання для навчання, мотивує дітей, дає їм орієнтири, куди рухатися.
2. Підсумкове оцінювання — оцінювання навчання, його результатів, підсумкового «продукту».
3. Самооцінювання — оцінювання як навчання, адже людина, яка здатна визначити свої реальні показники, намітити прогалини та подальшу роботу з їх усунення, здатна ефективно самостійно вчитися. Тобто успішно жити за концепцією lifelong learning, без якої сучасній людині складно розраховувати на перспективи у професійному світі.
Які найбільші труднощі виникають і як їх обійти?
1. Нерідко вчителів-початківців бентежить сама сутність формувального оцінювання: як оцінювати без оцінок? На перших етапах може допомогти покрокова інструкція сучасного вчителя.
🔸 🔸 🔸
2. Дуже поширене побоювання: на підготовку та саме оцінювання доведеться витратити багато часу, якого і так обмаль. Але такий прийом, як вхідні та вихідні аркуші, займе лічені хвилини на початку або в кінці уроку. І таких способів чимало, до того ж вони не лише слугують меті, а й побіжно оживляють цікавість учнів.
Ось тут — сім легких способів провести на уроці формувальне оцінювання.
🔸 🔸 🔸
3. Специфічні питання виникають, якщо формат навчання — дистанційний або змішаний. Наприклад, як перевірити рівень знань, якщо учень десь далеко і немає впевненості, чи не «гуглить» він відповіді, а може, «запрягає працювати» ШІ. Досвідчені освітяни залюбки діляться секретами, як цього уникнути.
Про це можна почитати тут.
Або ж інший момент. Яку функцію може нести відео під час дистанційного заняття? Це пояснення матеріалу? Ілюстрація до лекції вчителя? Емоційне налаштування? Не тільки. Вчителю стануть у пригоді інструменти формувального оцінювання роботи учнів з відеоматеріалами.
🔸 🔸 🔸
4. Оцінювання має свою специфіку й залежно від віку школярів та рівнів освіти. Скажімо, у початковій школі у вчителів буває спокуса постійно підбадьорювати маленьких учнів та заохочувати такими словами як «Молодець», «Супер», «Старайся» тощо.
Чому це не можна вважати зворотним зв’язком та
взагалі не найкращий вихід, читайте тут.
🔸 🔸 🔸
У базовій і старшій школі — свої нюанси. Приміром, учитель-предметник бачить учнів далеко не так часто, як учитель початкової школи. Про те, які є способи обійти цю перепону, які завдання варто запропонувати підліткам для формувального оцінювання — ми писали в цьому матеріалі.
Вчительський toolbox про формувальне оцінювання допоможе зібрати всі знання, навички та завдання в єдину систему, а також збагатить новими інструментами, які можна використовувати у роботі щодня.
