Освітні втрати, ментальне здоров’я, новітні технології в навчанні — ці виклики є актуальними для всього світу. Щороку представники більшості країн об’єднуються на Education World Forum, щоб поділитися досвідом, мотивувати одне одного та спільно долати освітні перешкоди.
Операційна директорка ГС «Освіторія» Анна Сидорук відвідала цьогорічний форум у Лондоні. Вона ділиться головними освітніми трендами та власними враженнями від події.
Місія форуму та українських представників на ньому
Education World Forum — це наймасштабніша освітня подія топрівня. Туди вже близько 20 років поспіль приїздять міністри освіти більшості країн світу. Цього року їх було 117. Також форум відвідують представники найбільших міжнародних організацій, що працюють у сфері освіти, — Світовий банк, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО тощо.
На форумі учасники синхронізуються в тому, куди рухається освіта, які є нагальні освітні тренди, які є виклики на глобальному рівні освітніх систем у світі. А також як країни з ними справляються.
У перший день форуму обговорюють візіонерські питання. У наступні представники країн діляться кейсами: презентують, у чому досягли успіху, а що не вдалося реалізувати на рівні освітніх систем. Цей обмін досвідом сприяє розвитку освіти в різних країнах.
Ми з «Освіторією» регулярно відвідуємо Education World Forum, я побувала там уже вп’яте. Нам важливо тримати руку на пульсі сучасних освітніх трендів, вивчати найкращі освітні практики, враховувати глобальний контекст у тих концептах, які ми створюємо. А також переймати той освітній досвід інших країн, який є для нас релевантним. Та й розуміти загалом, куди освіта рухається: щоб грати на випередження, а не наздоганяти сучасні країни.
Цей форум важливий для України, як і будь-якої іншої держави, тому що це майданчик найвищого рівня, де є можливість почути досвід інших країн. Це можуть бути розвинені держави чи країни, що розвиваються, а також ті, що мають величезні виклики в освітній сфері. Наприклад, це стосується деяких африканських країн, де рівень писемності нижчий за 10%.
Форум показує, що в різних держав — свої виклики. Ми живемо на одній планеті, але наче в різних світах. І коли Сінгапур чи Південна Корея вирішують, як штучний інтелект має бути представлений у навчальних програмах, то в певних країнах досі доступ до навчання визначається за статтю. І десь забезпечення дитини тарілкою гарячого рису — це найбільше досягнення для освітньої системи. Отже, там узагалі не йдеться про інновації.
Тому зрозуміти, де місце України на цій освітній мапі, і напрацьовувати якісні контакти для розбудови нашої освіти, переймати досвід успішних країн, заручатися їхньою підтримкою в експертизі — ось для того ми і були на форумі.
Основний виклик — освітня криза
Ключовою темою цього форуму була всесвітня освітня криза. Експерти зі Світового банку та ОЕСР говорили про те, що пандемія спричинила початок глобальної кризи. При цьому лише 19% країн мають реальні плани з відновлення освітніх втрат.
Світовий банк ще минулого року озвучив: вплив ковіду на освітню систему спричинив збитки на суму 17 трлн доларів для світової економіки.
Тому наразі всі топові освітні системи націлені на те, щоб ліквідувати освітні втрати, пов’язані з пандемією.
Експерти визначають низку причин освітньої кризи:
- Вплив пандемії. Маємо освітні втрати та розриви. Адже нерівність доступу до освіти в часи пандемії лише поглибилася. Дистанційне навчання добре спрацювало в тих країнах, які були до нього готові, які гарно технічно забезпечені та вже використовували технології в навчанні. У тих країнах, де були прогресивні педагоги, хороші інвестиції в освіту та навчання вчителів. А там, де система просідала, дистанційка в рази поглибила освітню нерівність.
- Учителі йдуть із професії, особливо молоді. Міністр освіти ПАР зазначив, що вчителі, пропрацювавши у школах три роки, змінюють професію та шукають інших можливостей з більшими зарплатами. Педагогів і так не вистачає, додається відтік молодих кадрів. Ця проблема є в багатьох державах. Навіть у країнах середнього розвитку та розвинених.
- Мігранти, переселенці, біженці. Війна в Україні та інших країнах є причиною великого потоку мігрантів. Відповідно, дітей потрібно навчати, інтегрувати в освітні системи. За останні два роки, за оцінками експертів, у світі близько 60 млн переміщених дітей, яких потрібно інтегрувати в освітній процес. А вони часто не володіють мовою країни, в яку приїздять. І це виклик, що вимагає швидкої реакції від місцевих очільників освіти. Тому такими важливими є інклюзивні програми для дітей-переселенців.
- Війни. Особливо в тих регіонах, де вони тривають досить довго. Наприклад, у Сирії війна триває близько 12 років. І в деяких регіонах виросло ціле покоління дітей, які зовсім не мали доступу до освіти.
Освітні тренди
Гейміфікація і технології
Один із трендів, які називають експерти, — технологізація освітнього процесу. Змішаний формат показав свою ефективність там, де був якісний фундамент. І зараз багато країн використовують технології як один з інструментів подолання освітньої кризи.
Штучний інтелект — це одна з ключових тем, що цікавить учителів, викликає шквал суперечливих запитань та обговорень. Засновник організації Code.org Хаді Партові говорить про те, що чим швидше і якісніше вчителі опанують ШІ, тим краще буде організований навчальний процес. Адже це допоможе і вчителям в їхній роботі, і дітям в опануванні сучасних навичок, які їм необхідні.
Вчителі можуть перетворити штучний інтелект на свого асистента, що допоможе напрацювати цікаві теми уроків, інтерактивні завдання для учнів, щоб у них не виникало запитань, чому вони це вивчають.
Хаді Партові зазначив, що діти зазвичай не запитують, чому вони вивчають, як створювати мобільні застосунки. Вони частіше запитують, навіщо вони вивчають тригонометрію.
Технологізація та гейміфікація навчального процесу рухаються дуже швидко.
Гейміфікація максимально впроваджується в освітній процес на світовому рівні. І подекуди, на мою думку, це трохи занадто. Якщо раніше гейміфікацію додавали в навчання для того, щоб краще заволодіти увагою дітей, то зараз складається враження, що на першому місці — грати, а потім — щось вивчати. Тобто здається, що акцент більше на саму гейміфікацію, ніж на безпосереднє вивчення чогось.
2,5 млрд
геймерів у світі
70%
учнів грають у комп’ютерні ігри
18%
вчителів використовують гейміфікацію в навчальному процесі
Інклюзивність
Цей тренд зберігає свою актуальність, адже я чую про нього на кожному форумі, який відвідую. Але цікаво, що це поняття обговорюють ширше. Наприклад, діти переселенців та їхня інтеграція в навчальний процес — це теж про інклюзію. Навчання дітей з різних соціальних прошарків також її стосується. Тобто світове поняття інклюзії значно ширше, ніж ми звикли його сприймати в Україні.
На ринку освіти з’являється дедалі більше інструментів, що дозволяють зробити навчальний процес інклюзивнішим. Мені дуже сподобався навчальний продукт, який зашивається в код будь-якого сайту чи мобільного застосунку і робить його інклюзивнішим для дітей. Там можна вибрати шрифти та фони для дітей з дислексією, виділити текст, і система його озвучить, або отримати субтитри до будь-якого відео.
Окремо можна виділити питання дислексії. Ця особливість є в дуже великої кількості дітей. Наприклад, на форумі зазначили, що у Великій Британії кожна шоста дитина має дислексію. Тому зараз створюють багато відповідних навчальних інструментів.
Один із них — ручка-сканер. Дитина може націлити її на аркуш із завданням, і ця ручка озвучує, що на ньому написано. Це дуже зручно під час контрольних робіт. Адже коли дитина з дислексією хвилюється, їй може бути складно прочитати завдання.
Партнерство
Це про взаємодію школи, батьків, дітей та громади. Ми звикли до трикутника партнерства — школа, батьки, діти. Коли додається громада, школа стає певним осередком, місцем розвитку громади. Вона може ініціювати різні проєкти всередині. Батьки зі шкільною адміністрацією та дітьми можуть розв’язувати проблеми місцевих громад.
Був гарний приклад, коли три школи з однієї громади об’єднались і створили неприбуткову організацію. Вона отримувала фінансування через гранти та запрошувала експертів, які навчали вчителів у межах громади. Так ця організація створювала додаткову цінність для своїх шкіл, батьків та самої громади.
Тобто в такому партнерстві адміністрації шкіл зовсім під іншим кутом дивляться на розв’язання проблем.
Ідеї для української освіти
Деякі ідеї з Education World Forum хотілося б втілити в українському освітньому просторі. Поділюся тим, що може бути цінним для нас.
Турбота про ментальне здоров’я. Це також один з освітніх трендів, про який говорили на форумі. І мені хотілося б, щоб ментальне здоров’я було основою освітнього процесу в Україні. Враховуючи фактор пандемії та війни, для нас важливою є турбота про психоемоційний стан.
Є різні способи, як можна впроваджувати турботу про ментальне здоров’я в навчальний процес. Це можуть бути щоденні ресурсні практики для вчителів і дітей. Наприклад, йога, дихальні вправи чи спортивні заняття.
Результати навчання й оцінки — це, безперечно, важливо. Проте слід розуміти: сприймати навчальний матеріал дитина може лише тоді, коли вона психологічно стабільна та здорова. Так само вчителі можуть щось давати лише тоді, коли самі наповнені. Тому мені дуже хотілося б, щоб в Україні на рівні держави були впроваджені якісні програми підтримки ментального здоров’я.
Максимально ефективне використання фінансів, що виділяються на освіту. Незалежно від того, чи це державні, чи донорські кошти. Щоб утілити це, проводять дослідження запропонованих ініціатив. І кошти виділяють туди, де на основі перевірених даних передбачаються суттєві позитивні зміни.
Це добре працює на рівні різних систем: і там, де обмежене фінансування освіти, і там, де його достатньо.
Дуже хотілося б в Україні запровадити таку практику, коли є чітке розуміння та аналіз проблематики, проведені певні пілотні дослідження, що показують ефективність використання коштів. І лише тоді виділяють гроші на ті чи ті речі.
