Індійська школа «Акшар» — інноваційна, екологічно просунута, з цілою валізою новаторських методик. Але найбільший виклик, який стояв перед нею: небажання дітей навчатися. Хоча обставини специфічні, але проблема досить універсальна для сучасних школярів: вони не бачили практичного сенсу та користі від навчання. У школі «Акшар» розв’язали її супероригінально: тут діти заробляють знаннями. І навіть більше, ніж їхні батьки.
Безкоштовне навчання не цінували
Низька мотивація до навчання в дітей з бідних гірських поселень штату Асам — це не про лінощі чи гаджети, з яких дізнаються про потрібне. Багатодітні родини (у середньому 8 дітей у сім’ї) тут просто не здатні прогодувати синів та доньок, якщо вони років з десяти не почнуть працювати. Попри міжнародні угоди про дитячу працю, типові види діяльності для підлітків дуже важкі — наприклад, робота каменярами.
Ідея відкрити тут приватну школу «Акшар» у 2016 спочатку видавалася провальною. Та соціально активна сімейна пара освітян (американець Мазін Мухтар та місцева жителька Парміті Сарма) все змінила. Спочатку в них були окремі проєкти: безкоштовна школа для дітей з малозабезпечених родин та ідеї стосовно покращення екології поселень. Але все це не привертало уваги місцевих мешканців. Тож ініціатори вирішили об’єднати їх — і сталося диво! Щойно школу зробили платною, батьки зацікавилися нею, адже в уяві більшості людей безкоштовне — це щось низькоякісне, а якщо за гроші — це для поважних родин. Здавалося б, що з того, адже сплатити бідні селяни все одно не могли. Але в школі давали вибір: якщо бракує коштів, щодня під час навчання приносити до класу п’ять використаних пластикових упакувань. І родини стали записувати учнів на заняття! Вже невдовзі школярів тут стало в шість разів більше, ніж на початку. Нині тут рекордна відвідуваність занять — 98%.
Сміття замість пластикової картки
Плата була обрана невипадково: найбільшою екологічною проблемою місцевості була звичка місцевих мешканців палити пластик. Сміття (пакети, одноразовий посуд, упакування з-під харчів) палили, щоб обігрітися, бо не мали дров. Повітря та земля були забруднені токсичними залишками розпаду пластику. Їдкий дим від сусідніх осель навіть заважав на заняттях. Нині ж, за 7 років існування школи, небезпечна традиція майже зникла. Тепер пластик — це валюта. Навіть люди, в яких немає дітей, вимінюють за сміття щось у тих, хто збирає школярів на заняття. Тут жартують, що не знімають гроші з пластикової карти, а сплачують просто пластиком. Окрім цього, під час укладання угоди зі школою родина підписує зобов’язання надалі запобігати недбалій утилізації пластику. Більшість батьків також погоджується розмістити на будинку плакат про шкідливість пластику. Так й інші селяни отримують інформацію.
Школярі бачать ситуацію значно глибше, ніж дорослі, вони не заради зиску, а за власним бажанням дбають про довкілля. «Акшар» — зелена школа екологічного спрямування. Чимало занять проводиться просто неба. Школярів навчають фільтрувати та переробляти сміття, вирощувати рослини, опановувати використання сонячних панелей та інших альтернативних джерел енергії. Найбільше свято тут — День довкілля. Шкільну територію святково прикрашають, саджають дерева, діти співають та пригощаються екологічно чистими солодощами.
Заробляти? Це мотивує!
Друга новація, яка прославила цю школу: діти отримують від навчання щоденну, зрозумілу їм та їхнім батькам користь: заробляють. Засновники так і кажуть: «використовують» дитячу працю, щоб покласти край дитячій праці. До слова, Індія славиться нестандартними методами заохочення школярів до навчання. Наприклад, фотографії відмінників публікують у місцевих газетах, а іноді розвішують портрети на вулицях. Але це не дуже мотивує дітей з бідних родин, яким немає чого їсти.
В «Акшарі» для тих, хто вже засвоїв ази наук та ремесел, після уроків є великий вибір роботи: садівництво, продаж вирощених овочів та фруктів, допомога в приготуванні шкільних обідів, надання першої допомоги в разі легких травм, догляд за тваринами, виготовлення ювелірних прикрас, теслярство, ремонт електроприладів під наглядом дорослих та багато інших варіантів. Учні також малюють та видруковують необхідні вчителям наочні матеріали. Найпопулярніша робота — перероблення пластику, з якого виготовляють горщики для квітів, миски для тварин, екоцеглини. Процес простий та легкий, майже не потребує фізичних зусиль, але за 3–4 години підлітки отримують удвічі більше грошей, ніж за день у каменярні.
Бізнес-гра, що впливає на життя
Не лише робота, а й розвиток емпатії, емоційного інтелекту та навчання першої медичної допомоги — шкільний притулок для тварин. Сюди дорослі приносять пухнастиків, які не мають господарів. Школа забезпечує безпритульним тваринам повний цикл лікування, догляду та передачі в родини. А учням заклад освіти платить і за цю роботу. На думку засновниці «Акшара» пані Сарми, якщо кожна школа запровадить таку модель, ми зможемо припинити страждання вуличних тварин, а учні навчаться співчуття.
Чи є законною методика школи? Адже міжнародні закони регулюють дитячу працю і взагалі унеможливлюють її для тих, кому немає 14 років. Секрет у тому, що гроші тут іграшкові, які мають цінність лише в стінах школи, вони — частина бізнес-гри та уроків підприємництва. Саме це — ще один напрямок освіти в «Акшарі», окрім екології. Але фантики вчителі обмінюють за вибором дитини на реальний одяг, харчі, іграшки, книги та канцтовари. Діти також можуть попросити купити щось онлайн. Учителі просто замінюють зароблені купюри на реальні гроші та роблять онлайн-замовлення. А ось за значні порушення дисципліни штрафують теж шкільними грошима.
Про експлуатацію, звісно ж, не йдеться, проєкт благодійний: без грошей спонсорів школа б не вижила. Чимало речей тут безплатні для родин: шкільна форма, перевезення шкільним автобусом, щоденні обіди. Кожен учень працює, скільки захоче, або може відмовитися. Та дітям із бідних родин важливо відчувати, що вони заробляють самі.
Школа дає також унікальне зобов’язання батькам: подбати про майбутнє кожної дитини. Учні продовжують навчання доти, доки не вступлять до коледжу, професійної школи або їх не візьмуть на навчання на висококваліфікованому підприємстві.
Рівні замість класів
Вчителі не стільки зацікавлюють підробітком, скільки навчанням, зокрема, заради більшої зарплати вже сьогодні. Адже на певні роботи дають допуск, лише якщо учень вивчив певні розділи відповідної науки. Для роботи з електроприладами — фізику, столярної справи — математику, кулінарії — хімію. А ще оплата праці відповідає академічному рівню та навичкам школярів. Хочеш отримувати більше за садівництво, не просто копати ями, а прищеплювати рослини та робити те, що потребує знань? Вивчай швидше біологію. І це — ще одне ноу-хау «Акшара» — вік не стримує. У цій школі немає сталих класів за віком — тут є лише рівні опанування знань та навичок із кожного предмета. Наприклад, дитина може одночасно навчатися англійської мови у групі на рівні Basic, а математики — на рівні Independent.
У навчальній програмі практичні навички збалансовані з теоретичним навчанням. Це давня індійська традиція цілісної освіти, яку намагався відродити Махатма Ґанді: розвивати дитину за допомогою практики. Йдеться не лише про традиційні вміння та знання, а й про сучасні технології. Старшокласників тут знайомлять із програмуванням та робототехнікою. Цифрова грамотність — важливе завдання для школи в місцині, де в багатьох родинах немає жодного гаджета. Діти займаються на шкільних планшетах. Як і всюди, інтерактивні освітні ігри, вправи та тести зацікавлюють школярів значно більше, ніж паперові навчальні матеріали. Школа розробила безкоштовне програмне забезпечення на основі Kolibri від Learning Equality, американської благодійної організації. Додаток дає змогу кожному учню входити в систему за допомогою унікального профілю, який відстежує індивідуальний рівень навчання учня та надає вправи відповідно до його потреб (рідною мовою, хінді та англійською).
Кожен учень — це вчитель
Є лише один вид роботи, від якої учні не можуть відмовитися: навчання молодших школярів. Гасло «Акшара»: кожен учень — це вчитель. Учителі готують і беруть на роботу старших учнів як асистентів. Для цього їм навіть викладають вікову психологію та ази педагогіки. Завдяки цій системі всі учні 1–4-х класів отримують щоденну індивідуальну підтримку та заохочення, необхідні для успішного старту в навчанні. Кожен учень початкової школи отримує щоденне приватне наставництво від старшого учня під керівництвом дорослого вчителя. Діти в захваті від того, що навчаються в підлітків сам на сам. Підлітки здатні знаходити спільну мову з дітьми навіть краще, ніж дорослі. А самі не лише заробляють за таке репетиторство, а й розвивають навички комунікації та інші soft skills.
Модель школи «Акшар» стала настільки популярною в країні, що її вирішили масштабувати на державні школи. За три роки її мають запустити у 100 школах Індії. Загалом у 2022 році прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді запустив ініціативу, завдяки якій усі державні школи мають стати зеленими, орієнтованими на учнів, зосередженими на цифрових технологіях і розвитку професійних навичок. Тож інноваційні методи вписуються в ці параметри. Кажуть, згодом усі середні заклади освіти будуть рівнятися на «Акшар». А поки що вчителі та інші експерти працюватимуть на місцях із керівниками шкіл та вчителями над впровадженням інноваційних методів, залишаючи після себе трансформовану школу зі значно покращеними результатами.
