Деякі освітяни наголошують: не треба сприймати ШІ як обов’язковий елемент навчання. Це один з інструментів, а не гарантія сучасності та якості навчання. До того ж технологічні інновації можуть змінювати ринок праці не так швидко, як це раніше передбачали вчені. Наприклад, після аналізу даних 25 тис. працівників і 7 тис. робочих місць у Данії виявилося, що ШІ не призвів до суттєвого впливу на заробітки в жодній професії натепер. Але готуватися до змін все одно необхідно.
Обіцяна модель майже домашнього навчання, де знання та навички кожній дитині допомагатиме опанувати репетитор-ШІ, засновані на неправильному розумінні того, що таке освіта. Адже з давніх-давен навчання відбувалося як діалог, спілкування з педагогом розвивало учня. Це не монолог учителя, який заповнює знаннями голову дитини.
Чи може ШІ навчати мислити? Звісно, ні, адже не вміє цього сам. Технологія, що лежить в основі великих мовних моделей, лише створює ілюзію інтелекту. ШІ розроблені для того, щоб імітувати, як люди використовують мову. Вони можуть виводити текст, який має форму медичного діагнозу, наукової статті або репетиторського заняття. Але ШІ не здатен діагностувати або навчати — єдине його вміння: написання слів.
Зараз у школі акцент роблять на усвідомленому читанні, а ось ШІ на таке теж не здатен. Хоча може здаватися, що розуміння тексту — це питання простого розпакування значення, яке автор вклав у слова, насправді ж читачі уявляють контекст, уявляють автора, який щось хотів цим сказати. Через це люди й штучному інтелекту приписують розум, бо інстинктивно уявляють, що машина щось хотіла сказати. «Навчання з підкріпленням від людського зворотного зв’язку» сприяє тому, що з більшою імовірністю ШІ видає найбільш очікуваний результат. Тому, наприклад, якщо ШІ працює з багатьма учнями, які допускають однакові мовні помилки, згодом він може видавати помилку за правильне написання слова.
Розгортання таких технологій у школі з обмеженими ресурсами — це гірше, ніж нічого, адже вони не просто «щось дають». Витрачаються кошти, які можуть бути спрямовані на учнів і вчителів. А тим часом недосконале використання ШІ в освіті несе низку ризиків.
Коли вчитель підбирає слова, за цим стоїть його досвід, професіоналізм, знання предмета, ставлення до учнів тощо. А ШІ може замінити це лише на випадковий статистично значущий набір слів. Отже роль учителя в навчанні завжди залишатиметься основною.
А що ж може вплинути на учнів, щоб вони сліпо не довіряли ШІ? Експерти пропонують три базові правила використання цієї технології в будь-якій системі освіти.
🤖
1
Концептуальна грамотність.
Грамотність у сфері ШІ не може бути вибірковою. Вона має бути фундаментальною: нарівні із читанням, письмом та арифметикою. Діти мають розуміти, як працюють системи штучного інтелекту — простою мовою. Не кожен учень стане інженером машинного навчання, але кожен повинен розуміти основи: що таке алгоритм? Як модель ШІ робить прогнози? Що означає, коли ми кажемо, що система «навчена»? Без цієї базової лінії ШІ стає чорною скринькою — і саме тоді виникає дисбаланс влади.
🧠
2
Критичне мислення.
Це більше, ніж усвідомлення того, як функціонує ШІ. Це питання про те, чого від нього варто очікувати. Де проявляється упередженість? Хто вирішує, що означає точність? Як системи ШІ підсилюють стереотипи? Критична грамотність означає визнання того, що ШІ не є нейтральним, та надання учням інструментів для оскарження того, що вони бачать.
🧑🏻🎨
3
Креативне мислення.
Учні повинні вміти використовувати ШІ, а не просто споживати його. Це означає навчитися ефективно підказувати, як співпрацювати із системами ШІ, як тестувати базові моделі та як використовувати їх етично. Креативне мислення перетворює учнів на активних агентів в екосистемі штучного інтелекту, а не пасивних користувачів.
