ШІ 20 Липня 2026

Чому ШІ дивовижний і жахливий водночас: світові експерти про ШІ в освіті

# інструменти ШІ освіта # в чому допомагає ші # які ролі виконує штучний інтелект

Чи впливає на академічну доброчесність такий «шпраргалкороб», як ШІ, та що із цим робити? Чому ШІ водночас і дивовижний, і жахливий? І чи можливо провести «лагідну ШІзацію» освіти? Про все це йшлося під час панельної дискусії «Коли AI знає все. Якою має бути освіта?» на фестивалі «Вчителі майбутнього». Зібрали в матеріалі головні тези світових експертів про ШІ в освіті.

Модераторка, СЕО Освіторії Анна Сидорук запропонувала учасникам поміркувати про те, що найбільш лякає у впливі ШІ на освіту та чим він може бути корисним саме зараз. Вона нагадала, що нині майже 1 млрд користувачів, тобто десь кожна 11 людина у світі щотижня користується послугами ChatGPT. Чимало з них — учасники навчального процесу. Також вона згадала дослідження Common Sense Media: кожен третій американський підліток віддає перевагу спілкуванню із ШІ над розмовами з реальними однолітками. Як врахувати всі ризики й переваги цього цифрового інструменту?

Три речі, для яких освіта має давати простір

Керівниця напряму досліджень і прогнозування WINWIN EdTech Center of Excellence Маріам Галстян

Дійсно, учні та вчителі є одними з наймасовіших користувачів ChatGPT по всьому світу. Ми знаємо, що для українських шкіл ця технологія також перестала бути винятковою, стала частиною освітніх реалій. Освіта є одним із пріоритетних напрямів розвитку ШІ в Україні поряд з обороною, охороною здоров’я та економічним розвитком. Якою має бути освіта за часів ШІ? Спробую відповісти як студентка, адже три роки тому я вирішила взяти паузу від роботи й поїхала до США навчатися на магістратурі. Ці два роки минали якраз тоді, коли студенти почали широко використовувати ChatGPT та Claude. Освіта має давати простір для трьох речей:

Знаходити і однодумців, і людей, які мислять інакше від тебе.
Давати простір для мотивації одне одного.
Давати внутрішню впевненість, спокій, щоб постійно віднаходити себе, свою ідентичність — як особисту, так і професійну. Щодня я можу прокинутися і спробувати те, що не виходило вчора, або знайти нові інтереси в житті.

Нині є необхідність у масштабному дослідженні, за результатами якого можна було б напрацювати методичні рекомендації вчителям і батькам. Будь-яка стратегія має засновуватися на дослідженнях. В Україні, станом на зараз, немає такого масштабного репрезентативного дослідження, яке проводилося, приміром, у США. Власне, ми дуже раді, що стали єдиною організацією з України, яка виграла спільно з Фондом Східна Європа грант OpenAI в межах програми EMEA Youth & Wellbeing. Це грант, який надається неурядовим дослідницьким організаціям у світі, що працюють у сфері безпеки підлітків та молоді й використання ШІ в освіті в Європі, на Близькому Сході та в Африці. Хочемо провести велике надійне репрезентативне дослідження, що продемонструє, як українські підлітки віком 12–17 років використовують ШІ. Ідеться не лише про те, як часто вони це роблять та з якою метою. Ми також хочемо подивитися, як ШІ впливає на емоційний добробут, чи використовують його учні як психологічну підтримку.

Також у межах цього дослідження хочемо дізнатися, як ШІ використовують педагогічні працівники всіх ланок освіти, крім вищої (дошкільна, шкільна, позашкільна, передвища професійна освіта). Перевіримо, як змінюється динаміка в аудиторії, хочемо врахувати позицію вчителів стосовно ШІ.

Третя група учасників, яких теж маємо охопити, це батьки учнів. Чи вони заохочують дітей користуватися ШІ, чи, навпаки, забороняють це? У дослідженні візьмуть участь понад 7 тис. респондентів і воно стане першим в Україні масштабним аналізом такого роду. Буде враховано й унікальний український контекст, адже нині навчальний рік розпочнеться на п’ятий рік повномасштабної війни та за гібридного навчання.

За результатами плануємо надати не лише аналітичний звіт, рекомендації для освітньої політики, а й те, що ми називаємо AI Safety Toolkit — практичний набір рекомендацій та інструментів для безпечного й відповідального використання ШІ підлітками, батьками та вчителями. Штучний інтелект має підсилювати роботу вчителів, а не замінювати їх. Підтримка, мотивація, наставництво та взаємодія між учнем і педагогом залишаються основою якісної освіти. Конкурентоспроможність країн у майбутньому визначатиметься не лише розробкою технологій, а й умінням ними користуватися. Саме тому важливими є забезпечення доступу до ШІ-інструментів, а також розвиток ШІ-навичок для відповідального та безпечного використання технологій.

Чому ШІ дивовижний та жахливий?

Міжнародний освітній експерт, директор програми War Child «Вивчаю — не чекаю» Люк Стеннард

ШІ — це інструмент, який створює дивовижні можливості для освіти. Однак це також жахливий інструмент, який краде живе спілкування між людьми. Тож питання не в самій технології, а в способі її використання. Як на мене, важливо, щоб рішення щодо того, як використовувати ШІ в освітніх цілях, ухвалювалися тими, хто є професіоналом та усвідомлює свою відповідальність.

Унікальність України полягає в тому, що у вас існує державна цифрова освітня екосистема «Мрія». Для держави володіти освітніми технологіями — це рідкість. Тож уряду варто поставити перед собою завдання застосовувати ШІ так, щоб він відповідав потребам і вимогам української системи освіти, а не потребам і вимогам виробників ШІ та приватних компаній. Адже виробники ШІ мають корисливі інтереси. Невідомо, наскільки певна компанія хоче допомогти дітям завдяки ШІ, але кожна компанія зацікавлена допомогти ШІ завдяки дітям.

Штучний інтелект має чимало вад. Якщо він навчається на власних або чужих згенерованих текстах, система деградує, поступово втрачає різноманіття. Тому розробникам доводиться самотужки додавати оригінальні дані, створені людьми тексти, щоб зберегти прогрес. Навряд чи хтось із дорослих захоче регулярно спілкуватися із ШІ, не шукати відповіді на власні питання, а, так би мовити, розповідати йому про життя. А ось дітям це цікаво! Під час навчання діти ладні ділитися всім на світі, надавати дані для зворотного зв’язку. Їхня мова нерідко більш креативна та емоційна, ніж у дорослих. Тобто учні збагачують ШІ та перешкоджають його регресу. Важливо, щоб діти отримували натомість значну доведену користь для навчання, інакше ця взаємодія сумнівна з етичної точки зору. Україна може проконтролювати ці процеси, що дасть поштовх для розвитку цифрових технологій не лише вашої країни, а й усього світу.

Як влаштувати «лагідну ШІзацію»?

IT-директорка Новопечерської школи Тетяна Ткаченко

У Новопечерській школі учні познайомилися із ШІ значно раніше, ніж це стало трендом. Уже у 2019 у нас був курс для старшокласників, тож наші учні були обізнані, що відбувається у світі зі штучним інтелектом. Наразі одна з проблем, яка постає перед освітянами, це академічна доброчесність. Ми свідомо не виділяємо саме її зв’язок із ШІ, адже якщо діти списують домашні роботи, то не принципово, за допомогою чого вони це роблять: чужий зошит, Google чи ШІ. Школа має прищеплювати академічну доброчесність, щоби жодні спокуси не впливали на учня.

У нас у школі відбувається «лагідна ШІзація» (за аналогом «лагідної українізації»): учителі регулярно дають завдання, для виконання яких учень має використати ШІ та позначити це. А там, де ШІ не потрібен, завдання креативні, робота в команді.

Ще один лайфхак: усі домашні завдання в нас мають вагу 15 % оцінки за конкретно вивчену тему. Зникає потреба списувати, бо на цьому багато не заробиш, а на контрольній не будеш знати, що писати. А ось контрольна вже «важить» 50 % підсумкової оцінки. Так ми виховуємо свідоме ставлення до цифрових технологій.

Побутує думка, що ШІ може казати саме те, що подобається користувачу, навіть якщо повторює недостовірні факти чи фейки. Утім, це не універсально, а залежить від того, як користуватися. Особисто в мене є навчений мною бот, головне завдання якого — критикувати мою роботу. Адже я потребувала, щоб він підмічав, де що не так. Цього ми теж навчаємо старшокласників.

Також цікаво:

Хто для вас ШІ: яку роль виконує штучний інтелект у житті українських вчителів

Ставити запитання, на які ШІ не має відповіді

Декан факультету прикладних наук Українського католицького університету, фахівець у галузі ШІ Олесь Добосевич

Використовувати ШІ треба з розумом, із критичним мисленням. Коли учні бачать, як ШІ в авторитетній манері надає якісь дані, вони сприймають їх на віру, як звикли сприймати інформацію в підручниках, як звикли довіряти дорослим. Тож нині навпаки слід спеціально навчати дітей, що ШІ — це не істина в останній інстанції. Він може знати з якогось питання менше, ніж ти.

А загалом школа має надихати та ставити питання, на які немає відповіді у ШІ. Саме така цікавість приводить до відкриттів та винаходів. Колись наші пращури відкривали нові землі. Їх надихав пошук нових земель, культур, невідомих тварин. Зараз здається, що відкривати вже нема чого. Але це не так. Невдовзі нові покоління відкриватимуть космос. Можливо, Україна скоро знову стане космічною державою. Ми можемо надихатися тим, як полетимо до зірок. Школа має надихати, прищеплювати таку цікавість до світу, уміння творчо дивитися навколо та знаходити нові сенси.

Можна й інші питання собі ставити: скажімо, як існувати в суспільстві, де чимало процесів візьмуть на себе роботи? Як конструювати таких роботів в Україні? Як знайти креативні сервісні послуги, які ми можемо надавати? Усе це, на що немає жодної остаточної відповіді, треба досліджувати з учнями, дискутувати про різні прогнози майбутнього.

Що може дати книга в добу ШІ?

Директор видавництва «Ранок» та представник України в Європейській асоціації освітніх видавництв Віктор Круглов

Що може книга дати такого, чого не дасть штучний інтелект? ШІ швидко надає інформацію, а книжки навчають мислити та фантазувати. Можна сказати, книги та ШІ стоять по різні боки. Найбільше в застосуванні ШІ непокоїть, що в дітей знижується здатність критично мислити.

Штучний інтернет показав слабкість сьогоднішньої освіти, тому що роками учень мав відтворювати інформацію з підручників та лекцій. Але нині для цього школа не потрібна. За допомогою ШІ можемо дістати будь-яку інформацію. Та варто привчати учнів, що ШІ — це лише додатковий інструмент, який полегшує навчання. А ось навчити думати, комунікувати, мати власні цінності та жити в злагоді з ними, робити практичні речі, творити, втілювати власні проєкти — ось де має бути фокус сучасної освіти.