Як виростити харизматичну особистість, навчити дитину триматись на публіці, цікаво та емоційно передавати думки? Досвідом і корисними порадами ділиться народна артистка України, мама двох доньок – 27-річної акторки Антоніни Паперної та 16-річної школярки Ганни Борисюк.
Навіщо дітям артистизм і в якому віці починати його виховувати
Артистизм потрібен дале не тільки акторам, а й педагогам, бізнесменам, юристам — більшості людей, які працюють з іншими людьми. Навіть якщо ви не бачите свою дитину в акторстві, набутий артистизм допоможе їй не боятися відповідати на уроках, з легкістю заводити знайомства та бути відкритою новому.
Насправді, виховування артистизму — кропіткий, довгий процес. Як тільки малюк каже своє перше слово, ваше завдання — активно проявляти емоції у повсякденному спілкуванні. Ви — головний приклад для наслідування.
Перші виходи дитини на сцену відбуваються у дитячому садочку або удома, коли малечі пропонують «підмостки» у вигляді стільчика, а публікою стає родина. Найважливіше, що можете дати чаду у перші рази знайомства зі сценою – це відчуття впевненості. Прості слова «У тебе все вийде, ти найкращий!» допоможуть малюку зрозуміти: його ніхто не сваритиме, якщо він забуде вірш, пісню чи танець; у ньому ніхто не розчарується. Навіть невпевнений малюк з часом відчує ту саму впевненість у своїх силах, адже у нього є найсильніша підтримка – батьківська.
За моїми спостереженнями, більшість сучасних дітей ростуть із мрією стати зіркою. З юного віку просять батьків відвести їх на кастинг талант-шоу, відкривають відеоблоги у соцмережах. На жаль, багато батьків ставляться до таких речей скептично, а дарма: це може стати в майбутньому їхньою професією. Треба вчасно помітити ініціативу дитини та підтримати.
3 гри для розвитку артистичних навиків
Більшість з нас народжуються з артистичними нахилами, варто лише згадати себе у дитинстві. Ми охоче копіювали тварин, імітували поведінку та манеру говорити різних людей, а банка з шампунем перетворювалась на мікрофон. З часом артистичні риси штучно «приглушуються», адже багато хто вважає їх проявом несерйозності. Але більшість дітей залюбки підтримає батьківську ініціативу час від часу займатись іграми-вправами на розвиток артистичних здібностей. Вони виглядають несерйозно, але застосовуються педагогами в акторських школах
Акторська гра у м’яч
Найкраще грати у компанії 4-5 чоловік. Всі сідають у коло і кидають один одному м’ячик, проговорюючи слово, яке зображує той чи інший прояв емоцій чи дію.
Зображувати потрібно одразу, як отримав м’яч, без роздумів. У цьому сила імпровізації. Ця вправа допомагає розкрити емоційний потенціал, тренує розкутість.
Наприклад, перший гравець кидає іншому м’яч і каже: «Я лечу!» Той, хто зловив, починає зображувати політ (відкладати м’яч не обов’язково). Завдання — максимально передати слово в емоції. Варіантів безліч: «Я плачу», «Я сварюсь», «Я захоплений», «Я знітився». Важливо швидко переключатись з емоції на емоцію.
Скоромовлення
Влаштовуйте родинні змагання з найкращого виконання скоромовок. Дикція — запорука вдалого виступу дитини. Говорити зі сцени треба не просто виразно, а й дуже чітко. У цьому допоможе тренування мовленнєвого апарату.
Пропоную кілька улюблених для вашого тренування з дітьми:
Вередували вереднички, що не зварили вареничків. Не вередуйте, вередниченьки, ось поваряться варенички.
Біжать стежини
Поміж ожини
І вже у Жені
Ожина в жмені
Ґава ґаву запитала:
– Ти на ґанок не літала?
– Не літала я на ґанок,
То й проґавила сніданок
Бук бундючивсь перед дубом, тряс над дубом бурим чубом. Дуб пригнув за чуба бука. Буде букові наука.
«Зоопарк» та музичний «Крокодил»
Діти обожнюють цю гру – вона допомагає тренувати уяву та образне мислення, здогадливість. Правила прості: гравець зображує тварину чи птаху, використовуючи всі доступні методи — звуки, жести, рух. Можна розігрувати сценки з тваринами за участю кількох дітей та дорослих.
Варіантом гри може бути «Музичний Крокодил» з картками, на яких написані слова відомих пісень. Той, хто витягнув картку, має без слів зобратити стрічку з пісні, щоб її назвали інші учасники.
Вчимося правилам поведінки на сцені й долаємо дитячу сором’язливість
Для того, щоб дитина впевнено почувалась перед публічним виступом, треба, щоб на ній гарно сидів костюм, щоб вона була упевнена в знанні тексту (рухів) та була в хорошому настрої.
Найчастіше діти, не знайомі з правилами поведінки на сцені, можуть теребити якийсь елемент одягу під час виступу, класти руки в кишені, шаркати ногами, бубніти щось під ніс, коли виступають інші, а їм треба почекати своєї черги на сцені. Це промах дорослих, адже саме вони не підготували малечу як слід до виходу на публіку.
Про ці моменти мають подбати викладачі, але й мамам і татам можна перед важливою подією ще раз проговорити правила поведінки на сцені з чадом. Налаштувати на серйозний лад: «Сонечко, твій завтрашній вихід – дуже відповідальний. Від тебе залежить успіх виступу. Якщо не будеш відволікатися, поправляти сукню, озиратись навколо — виглядатимеш справжньою зіркою!» Я завжди казала донечці Ганні перед виступом на гастролях у хорі: «Твої оченята мають блищати. А сама ти маєш світитися, твоє захоплення співом має передаватись усім! У принцес не буває байдужого виразу обличчя».
Пам’ятайте, що дітям потрібні заохочення. Перед важливими виступами молодшої доньки Ганнусі я завжди озвучувала невеликий приз за вдалий виступ — іграшка, похід до кафе.
А ось повчати дитину й давати власні поради, якщо її готували до виступу конкретні викладачі-професіонали, не варто — у цьому випадку ви не будете виступати авторитетом. Навіть навпаки — вас дитина може соромитися. Як і ваших порад.
Буває й таке, що дитина під час тренувань виступу почувається впевнено, а перед виходом на сцену у неї пітніють руки, болить голова, турбує нудота чи навіть підіймається температура. Тоді саме час підтримати дитину — розкажіть історію зі свого життя про те, як шалено хвилювались перед якоюсь подією, пожартуйте.
Але якщо вихід на сцену приносить малюку тільки страждання, які проявляються у фізичному еквіваленті, не варто мордувати чадо. Замість планування виходу на сцену попрацюйте більше часу з розкутістю школяра.
Деякі батьки замість того, щоб дати дитині склянку водички перед виступом, можуть «нагодувати» валер’яною, чого я не рекомендую робити — млявість і сонливість заважатимуть видати актив.
Боротися із сором’язливістю — значить налаштувати дитину на успіх. Ви маєте упевнено сказати: «Ти будеш найкраща, я певна». Саме такі слова сказала мені матуся, коли я вперше вийшла на сцену у п’ятирічному віці.
