8 психотипів учнів: як їх зацікавити на уроці

cover_psychotype
Автор тексту: Аліна Мірошникова

Весна у розпалі, за окнами класу – сонячно, тож нині учителям складніше привертати увагу дітей до теми занять. Психологія допоможе знайти підхід до кожного: існує чимало класифікацій, які упорядковують знання про характери людей. Як краще зацікавити дитину залежно від її психотипу? Як дати на уроці кожному те, чого він потребує? Про це розповідає психоаналітик, дитячий психолог Олена Гридасова.

psyhologist1

Психотипи учнів, що активні на уроці

Якщо дитина тягне руку, коментує, викликається брати участь в завданнях, це ще не означає, що її увага зосереджена на матеріалі.  Тож мотивувати активних дітей теж доводиться, аби їхня активність зосереджувалася саме на темі заняття.

Роль у класі: «Клоун» чи «Паїнька»

goody

Особливості нервової системи:

процес збудження переважає над гальмуванням

Стресостійкість:

знижена

Провідна потреба:

увага (комунікація)

Який він?

Постійно прагне бути в центрі уваги, хоча і не володіє якостями лідера. Найбільше бажання – подобатися одноліткам чи вчителю. Може ідеально поводитися та намагатися вразити знаннями (тож постійно тягнути руку), якщо націлений на схвалення педагога. Якщо ж на увагу однокласників, може відпускати жарти, смішити, робити щось небезпечне, зривати уроки. Фантазує, щоб зацікавити. Коли я що-небудь розповідаю, я це все як би переживаю сам. Як правило, це виглядає настільки правдиво, що я сам в даний момент вірю тому, що розповідаю. Ні сміятися, ні плакати на самоті не буде. Якщо його не визнають у класі, хуліганитиме та витівками привертатиме увагу. Вразливість та сугестивність: може «вжитися» у почуте. Приміром, якщо розповідають про зубний біль – заболять зуби.

Що приверне увагу?

Усе емоційно заряджене, образне, красиве. Акторська гра вчителя, особливо з переодяганням. Завдання, які гарантують успіх та публічне схвалення, або ж просто бути у центрі уваги. Дуже швидко втомлюється та може не завершити те, що не вдається. У початковій школі доручіть йому потайки від інших роль (приміром, пару фраз від імені Зими, яку якраз вивчають як пору року), прочитати красиво віршика (як епіграф до теми). Підлітку доручіть доповіді та реферати – невеличкі, але на екзотичні теми, що викличуть емоції школярів.

Роль у класі: «Непосида»

tyke

Особливості нервової системи:

процес збудження переважає над гальмуванням

Стресостійкість:

нормальна

Провідна потреба:

уникнути нудьги (діяльність)

Який він?

Багато справ починає, проте не доводить до кінця, всім цікавиться, любить все нове, життєрадісне. Таку дитину можна сплутати з гіперактивною, але на відміну від неї «непосиди» мають високу працездатність, не метушиться, їхня увага патологічно не перескакує. Проблема не в тому, що така дитина не здатна займатися однією справою, а у її непослідовності, відсутності мотивації, бажанні встигнути якомога більше. Цей товариський учень часто веде за собою інших, але не прагне до лідерства. Коли однокласники переймуться чимось, за що він «агітував», легко перемикається на щось інше та кидає їх. Говорить швидко, фрази короткі, перебиває, поводиться безтактно. Не виносить чекання, одноманітності, нудьги. Коли перевтомлюється або зазнає значного стресу, навіть прискорює темп життя, але становиться роздратованим, тривожним, не може зупинитися і «активнічає» до повного виснаження.

Що приверне увагу?

Постійні зміни: якщо тема та сама, має бути нова форма. Навіть у підлітковому віці все ще не байдужий до ігор на уроках. Якщо педагог не вводить такі елементи, влаштує потайки під час заняття, наприклад, «чемпіонат по angry birds». Потребує «руханок» та завдань, що включають в себе рух. Як нікому іншому, потрібна візуалізація того, що розповідає вчитель. Любить графічні організатори та усе, що дозволяє систематизувати інформацію (сам він до цього не дуже здатний). Комфортніше почуватиметься, якщо дозволити пересаджуватися протягом учбового дня.

Роль у класі: «Правдолюб»

truthlover

Особливості нервової системи:

сильні та урівноважені процеси збудження та гальмування.

Стресостійкість:

знижена

Провідна потреба:

визнання (комунікація)

Який він?

Дуже прискіпливо ставиться до оцінок, його цікавить не схвалення, а щось більш “відчутне”: високі бали, грамоти, подарунки, матеріальні заохочення батьків. “Правильна” дитина, яка дотримується загальноприйнятих норма та хоче, щоб її дисциплінованість, акуратність, слухняність відзначали. Болісно переносить невдачі. Тамує роздратування, але критикує вчителя, якщо вбачає несправедливість. Прагне до лідерства, але боїться бути в центрі уваги, тож виступає від імені групи («ми вирішили»). Не вміє брати відповідальність за свої поступки, перекладає вину на інших.

Що приверне увагу?

Заохочення (хай це шоколадна медалька чи саморобна грамота). Загальні нагадування, що клас має робити, замість зауважень, тим паче індивідуальних (Замість “Сашко, не розмовляй” – “Зараз ми мовчки слухаємо відповідь Катрусі”). Ці учні намагатимуться уважно сприймати будь-який матеріал, але найбільше вплинути на них може манера вчителя. Інтригуючі паузи, зниження гучності голоса, зміна темпу мови, жести впевненої у собі людини – все це вірні прийоми. Якщо вчитель робить вигляд, що забув відповіді на питання, саме ці учні першими відповідають.

Роль у класі: «Лідер»

lider

Особливості нервової системи:

сильні та урівноважені процеси збудження та гальмування.

Стресостійкість:

нормальна

Провідна потреба:

успіх (діяльність)

Який він?

Стає неформальним лідером (негативним чи позитивним залежить), а якщо хтось вже зайняв це місце, починає за нього боротися. Енергійний, активний, впевнений в успіху, схильний ризикувати учень користується авторитетом хоча б частини школярів. Активно протистоїть невдачам. Втім, з учителями вже з 1 класу стосунки складаються неоднозначно. Адже така дитина любить порушувати правила, не стримує негативних емоцій і може бути агресивною, якщо обурена. З іншого боку, вона швидко знаходить рішення та діє. Самооцінка може бути завищеною: береться за занадто складні завдання, якщо ж не справляється, звинувачує обставини.

Що приверне увагу?

Дух суперництва спонукає брати участь у будь-яких конкурсах, тож елемент змагання підвищує цікавість до уроку. Залюбки приймає виклики – скажімо, коли вчитель дає складне завдання, яке учні самостійно не зможуть виконати без нової порції інформації. Слухатиме та активно працюватиме не з цікавості, а через повагу до вчителя, яку заслужити важкувато (має визнати як сильну людину). Особливо якщо він визнаватиме лідерство учня, даватиме йому завдання як своєму помічникові.

Психотипи учнів, що пасивні на уроці

“Непомітні” діти, які немов “пересиджують” урок у надії, що їх не запитають, далеко не завжди мають проблеми з розумінням предмету, цікавістю до нього, інтелектуальними здібностями. Часто їхня поведінка обумовлена різними психологічними причинами, що спонукають “сховатися”, не бути у центрі уваги.

Роль у класі “Фрік”

freak

Особливості нервової системи:

процеси гальмування переважають над збудженням.

Стресостійкість:

знижена

Провідна потреба:

самовираження (діяльність)

Який він?

Здається змалечку дивакуватими, не таким як всі. Насправді  це діти, у яких розвинена фантазія, але  знижена інтенсивність емоцій.”Холодні” вигадки здаються одноліткам незрозумілими. Така дитина мало виявляє емоції, погано розпізнає свої та чужі почуття, міміку, погано прогнозує реакції співрозмовника. Через це виникають проблеми у спілкуванні. Учень поступово звикає до того, що він “не такий, як усі”, тож не орієнтується на реакцію оточуючих. Через це його фантазії можуть бути чудернацькими, а можуть – креативними, не обмеженими стереотипами. Такі школярі більше цікавляться ідеями та фантазіями, ніж діями, не завжди виконують практичні вправи. Можуть витати в хмарах на уроці і дратуватися, якщо їх “повертають на землю”.

Що приверне увагу?

Можливість ділитися власними ідеями та асоціаціями, навіть якщо вони не очевидні на перший погляд. Такий учень буде вдячний, якщо вчитель виступатиме між ним і однолітками нібито перекладачем. “Дима намалював і небо, і дерева коричневими. Це незвично, але є такі відомі художники, які малюють усе навкруги коричневим, бо замість фарб беруть каву”.  Аби дитина долучалася до роботи, варто щоурока отримувати від неї “фідбеки”, але відповідати вона не любить. Краще дати письмове завдання, доручити щось намалювати, зліпити, скласти з LEGO.

Роль у класі: “Одинак”

lonely

Особливості нервової системи:

процеси гальмування переважають над збудженням

Стресостійкість:

нормальна

Провідна потреба:

визнання гідності (комунікація)

Який він?

Відповідальна, послідовна, пунктуальна дитина. Якщо обіцяє щось, як правило, виконує. Якщо щось робить, то грунтовно та якісно, хоча й повільно. Здається дорослою, навіть якщо ще першачок. Любить порядок – у речах, знаннях (все систематизує). Але консервативна, любить, коли щодня одне й те саме, не хоче змін та боїться непердбачуваності. Зрив планів сприймає болісно, а якщо це стається через дорослих – мало не як зраду.  Довіру такого учня важко завоювати, а до того часу він лише формально визнає авторитет вчителя, може критикувати та сперечатися, може не відповідати на запитання. У класі інколи стає лідером, частіше займає позицію гордого одинака, у якого лише 1-2 перевірених друга. Має на все власну думку.

Що приверне увагу?

Учень сам навчатиметься, як може, якщо немає конфлікту. А щоб цього уникнути, варто давати право на іншу точку зору, не порушувати обіцянок, навіть дрібних. Любить конкретику, приклади з життя та завдання з умовами з реального життя, проектні завдання, де відповідь має дістати сам. Заохочує розуміння того, як нові знання та навички можна застосувати на практиці.

Роль у класі: “Тихоня”

meek

Особливості нервової системи:

слабкі процеси збудження та гальмування.

Стресостійкість:

знижена

Провідна потреба:

прийняття (комунікація)

Який він?

Швидко втомлюється, при цьому перестає рухатися та розмовляти, може навіть заснути. Важко переносе будь-яке тривале напруження. Під час виконання завдань завжди очікує на допомогу, хоча б підбадьорювання, без цього знічується, навіть якщо знає. Інколи має “навчену безпорадність”, впевнений, що самостійно ні на що не здатний. Лагідна, доброзичлива дитина, любить спілкування, але від галасу та шумних ігор втомлюється. Особливо у початковій школі шукає у вчителі маму/тата, прагне безоціночного прийняття та ласки, як малюк. Те, що сприймає як відсторонення від неї, дистанціювання, розчаровує та навіть викликає сльози.

Що приверне увагу?

Дуже чутливий до невербальних знаків уваги: посмішки, схвалюючого погляду, жесту.  Надихають дотики: поплескування по плечу, погладжування по голові чи спині. Якщо всі виконують вправи, достатньо підійти до цього учня, подивитися у зошит, продемонструвати, що все у порядку. Дуже мотивують такого школяра ігри та колективні вправи, особливо ті, що не мають елементу змагання, а націлені на командоутворення. Така дитина любить відчувати, що вона – частина класу, не гірша за інших.

Роль у класі: “Обережний”

careful

Особливості нервової системи:

слабкі процеси збудження та гальмування.

Стресостійкість:

нормальна

Провідна потреба:

отримувати результат (діяльність)

Який він?

Швидко втомлюється, але не мріє про підтримку, досить самостійний. Довести справу до кінця заважає дуже повільний темп роботи та постійне бажання вдосконалити її. Також учень часто сумнівається, яка відповідь правильна. Хоча пам’ятає матеріал, доки не побачить хибних варіантів відповіді. Сумніви – чи слід підіймати руку або ж ще подумати – призводять до того, що такий школяр рідко виявляє ініціативу. Зазвичай любить навчатися, дуже допитливий, може “перетравити” великі обсяги інформації. Може більш тривалий час, ніж однолітки, концентрувати увагу на одній темі. Проте не знає, коли вже ставити крапку, переставати “шліфовати” знання та продемонструвати їх на практиці. Має складнощі із практичним застосуванням вивченого.  Важко робить вибір, особливо при дефіциті часу. Часто занижує планку і не береться за складні завдання,тому що боїться не встигунути вчасно зробити їх.

Що приверне увагу?

Цікавиться уроками зазвичай, особливо якщо інформація розбита на маленькі блоки. Корисна та мотивуюча для цього учня діяльність, коли практика йде раніше теорії, коли знання отримують дослідним шляхом. Його можна викликати відповідати, питати його думку під час уроку, залучати до групових завдань. Хоча сам школяр не наважується бути активним, таке “підштовхування” для нього – не стрес, а допомога. А якщо вдасться довести справу до кінця, наступного разу на уроці працюватиме з більшою віддачею та ентузіазмом.

Залишити відповідь