Унікальну анімовану абетку української мови представили на Книжковому Арсеналі. Її створили 33 художники на основі проекту «Рутенія» лауреата Шевченківської премії, видатного каліграфа Василя Чебаника. Ми досі користуємося в побуті шрифтами, розробленими для російської абетки. «Рутенія» — це перша сучасна абетка з українською ідентичністю. Вона створена з урахуванням всіх потреб та особливостей української мови. Про проект «Графіка української мови» розповідає Анастасія Денисенко.
Про мелодійність української мови можна довго розповідати друзям-іноземцям, цитуючи їм вірші або намагаючись навчити їх вимовляти слово «паляниця». Проте в часи панування візуального контенту найшвидшим методом було би саме показати мову, тобто таку абетку, яка би розповідала щось особливе про Україну, показувала національні риси і демонструвала культурний код.
Показати абетку і певний сенс — означає створити шрифт, графічна мова якого ґрунтувалася би на певних ідеях. Можна було би довго вигадувати і працювати над цим проектом зараз, у часи, коли це особливо актуально. А можна було би віднайти в архівах українську абетку і створити на її основі сучасний шрифт. Власне, так і зробив Василь Якович Чебаник, відомий український каліграф та книжковий графік, який спроектував шрифт «Рутенія».
Оригінальна українська абетка мала інші форми літер до 1710 року, тобто до введення «гражданського шрифту» в результаті реформи Петра І. Вони були елегантніші й виразніші. Гражданський шрифт, яким ми послуговуємося і зараз, створений на основі голландської антикви і є таким собі спрощеним гібридом латинки та кирилиці. Повернути графіку літер до справжньої допетровської кирилиці було метою Василя Яковича.
На рівні шрифтів українську мову колись інтегрували до однієї системи — так намагалися скласти всі пазли в конструкції імперії. Натомість вжиток «Рутенії» — повернення до власної ідентичності.
Що відображено в цій абетці? Вишуканість українського бароко, мелодійність мови, широкі простори степів і ланів, багатство природи, фонетика і лексичне різнобарв’я української мови. Продуманість, логіка, цілісність, легкість втілення, ґрунтовність — такими якостями промовляють літери цього шрифту.
Разом з тим, це не цілковита стилізація. Цей шрифт справжній. Органічний, виразний, динамічний. А в пластиці, натисканні та розчерках видно руку сучасного художника. Так поєднані минуле і теперішнє.
Що бачать в абетці сьогоднішні художники? Мотив для творчого поштовху, який втілюється в різноманітних образах — від декоративних і вишуканих квітів, що в них можна знайти алюзії до творчості Марії Приймаченко чи народних майстрів, до чудернацьких звірів, які в одному ритмі з графічною формою літери розпласталися на площині аркуша паперу.
Абетку відтворили у графіці, проте ще має відбутися її повернення в публічний простір — на вивіски, в документи, офіційні назви.
Адже шрифт не живе окремо, а завжди є частиною чогось утилітарного: книжки чи газети, рекламного напису, логотипу чи звичайного sms. Це стосується і «Рутенії».
Проект «Графіка української мови» втілили: кураторка Надія Антонець, продюсер, автор ідеї та анімації Дмитро Лісенбарт, продюсер Віталій Хало і команда сучасних українських художників.
