Важко уявити, що це відбувається не в жахливому сні: українських дітей примусово вивозять до рф, віддають у чужі родини, змінюють імена, прізвища, вік. Навіщо ворог це робить та як діяти, якщо дитині в тимчасовій окупації загрожує депортація? Зібрали цифри про депортованих дітей та куди звертатися батькам.
Уже викрадено 705 тис. дітей?
Скільки українських хлопчиків та дівчаток примусово вивезли на ворожу землю? За даними Національного інформаційного бюро, відомо про понад 11 тисяч. І йдеться не про приблизне оцінювання кількості, за кожною цифрою — дані про конкретну дитину. Заяви продовжують надходити. Про те, як швидко вони надходять, можна робити висновки з такої хронології: 20 жовтня, за оприлюдненими даними, було відомо про 8,7 тис. дітей; 7 листопада — вже про 10,5 тис. (дані озвучила радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук).
Утім, імовірно, реальна кількість депортованих українських дітей значно більша. Українські держустанови та організації, звісно, не мають доступу до тимчасово окупованих територій, тому точну кількість визначити не можуть. Вони орієнтуються на заяви людей і дані міжнародних організацій. За словами голови Офісу Президента Андрія Єрмака, через дуже пасивну позицію міжнародних організацій, зокрема Міжнародного Комітету Червоного Хреста, сьогодні не має змоги зафіксувати точну цифру, скільки і де перебуває дітей.
Цифри, які озвучують рашисти, просто вражають: за їхніми даними, з України вивезено 705 тис. дітей. Припускають, що йдеться не лише про дітей, яких роз’єднали з родинами чи які залишилися без батьківського піклування, а й про тих, кого вивезли разом із дорослими. Утім, і вони не поза зоною ризику: у фільтраційних таборах подекуди батьків чи родичів розділяють із синами та доньками.
Повернути вдалося лише 96 маленьких українців
У рф вивезення дітей називають евакуацією. Але евакуйованих осіб після завершення боїв повертають додому, а не віддають до чужих родин. Чимало дітей плачуть, не погоджуються їхати, намагаються чинити опір, але на це ніхто не зважає. Тому є всі підстави вважати це примусовою депортацією дітей, яка вже 73 роки заборонена Женевською конвенцією. Документи про цей воєнний злочин вже передали до Міжнародного суду в Гаазі, у комітет ООН з прав людини та комітет ООН з прав дитини.
Повернули в Україну поки що лише 96 дітей, за даними міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук. Із них 69 — з рф, а 27 дітей повернули з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, куди теж відбуваються депортації. Кожен випадок має складну історію. Про деякі вже писала преса. Скажімо, 12-річна донька багаторазового чемпіона України з водного поло та екскапітана національної збірної Євгена Обединського після його загибелі внаслідок бомбардування намагалася відійти далі від бойових дій, ішла разом із переселенцями. Коли вона потрапила до рашистів, Кіру відправили спочатку до Донецька, а потім до рф. Хоча вдома залишилися рідні дідусь та бабуся, які розшукували дитину. Росіяни не збиралися повертати їм Кіру, навіть коли дідусь приїхав за онукою. Звернення до Червоного Хреста, Папи Римського, міжнародних організацій, допомога українських інституцій, кілька місяців поневірянь, на щастя, дали результат. Можливо, завдяки всесвітньому розголосу.
Якими способами вивозять малюків та підлітків?
1. Відбирають у депортованих родин
У фільтраційних таборах дітей можуть розділити, якщо вони разом із бабусею, дідусем, тіткою чи іншими родичами. Мовляв, якщо не з татом і мамою — це дитина без батьківського піклування. Байдуже, що точно відомо, де батьки. Також нібито для з’ясування ситуації можуть забрати сина чи доньку в батьків, які не мають документів. А це ситуація поширена, адже більшість людей з територій, де йдуть бойові дії, пережили пожежі, у них зруйновані будинки або вони виїжджали похапцем. Дитину забирають до держустанов як позбавлену батьківського піклування, адже людина, з якою вона їхала, не має доказів, що є мамою чи татом.
2. Разом із сиротинцями
Найбільш незахищеними є вихованці українських дитбудинків, інтернатів та інших сиротинців. Їх оголошують у підпорядкування російським органам опіки та піклування і вивозять усіх разом. Таких випадків чимало.
Наприклад, 21 жовтня голова Херсонської обласної військової адміністрації Ярослав Янушевич повідомив, що 46 малят віком до 5 років, вихованців херсонського обласного будинку дитини, вивезли до окупованого Сімферополя.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець 21 жовтня у своєму Telegram-каналі повідомив, що 16 українських дітей віком від 6 до 17 років з інтернату міста Олешки на Херсонщині вивезли в передмістя Сімферополя до Клінічної психіатричної лікарні № 5. Окупаційна влада у своєму Telegram-каналі написала, що також у Крим вивезли пів сотні малюків із херсонського будинку маляти. З гордістю вони підкреслили, що спочатку зірвали заплановане ввезення дітей до підконтрольної України, туди, де їхні рідні.
3. Забирають у батьків під виглядом оздоровлення
Як розповів «Освіторії» десятикласник Денис із міста Рубіжного Луганської області, поїхати до рф на оздоровлення чи на військово-патріотичні ігри запрошують переважно учнів початкової школи. Тих, хто непогано навчається, не має проблем із дисципліною, зі здоров’ям, добре розмовляє російською. І це лякає, адже схоже на те, що відбирають дітей для усиновлення, під запити російських родин. Школярів, які, на думку окупантів, легше адаптуються в рф, сподобаються усиновлювачам. А ще обирають дітей із лояльних до рашистської влади сімей. Люди, які не мають твердої життєвої позиції та прагнуть якось ужитися поруч з окупантами, вже й не знають, як поводитися, за словами Дениса. Тих, хто не активний, опирається рашистським новаціям, можуть запідозрити в проукраїнській позиції. А в тих, кого, навпаки, записують в «активісти», можуть відібрати та вивезти дітей. Чому саме так? Можливо, вважають, що такі батьки менше скандалитимуть, а може, що не доведеться «перевиховувати» таких школярів.
На батьків тиснуть, щоб вони не заважали шкільному процесу, оздоровленню, не заважали державі турбуватися про дітей, інакше вони погані батьки. Ходять чутки, що ті, хто не дає «по-новому виховувати учнів», можуть втратити роботу.
Депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань попереджав батьків, що оздоровлення дітей у Криму — це спроба їх викрасти. За його даними, дітей із 13 родин на Харківщині забрали так само і не повернули. За іншими даними, дітей було понад сто. Пізніше він повідомив, що частина родин таки відправили синів і доньок, і тепер їх не відпускають додому і не дозволяють навіть телефонувати рідним.
Так само 300 дітей із Запоріжжя нібито на оздоровлення вивезли до Краснодарського краю. Коли час так званого відпочинку закінчився, дітей не повернули, а почали вимагати передати зимовий одяг для них. Батькам заявили, що учні залишатимуться там на невизначений термін і ходитимуть до місцевих шкіл.
За даними голови Кримськотатарського ресурсного центру Ескендера Барієва, в окупованій Євпаторії в санаторіях і дитячих таборах розмістили майже 2 тисячі школярів із Херсонщини. Діти через розлуку з батьками перебувають у важкому психологічному стані.
4. Під виглядом отримання освіти
У Лисичанську Луганської області окупанти вигадали ще більш дивний привід. Як повідомляє УНІАН, дітей вивозять навчатися до Кубані та Чечні. Мовляв, українські вчителі відмовляються співпрацювати, у місті не вистачає педагогів. А освітній процес не можна переривати, він має бути неодмінно за російськими стандартами та очний. Отже, школярів перевозять навчатися до рф. Батькам із ними їхати заборонено. Нібито на це немає місць. Жодної альтернативи також немає.
Навіщо все це насправді робиться?
1. Контроль над окупованим населенням
Якщо дитину захопили, батьки зазвичай погоджуються на будь-які вимоги, щоб її повернути.
2. Геноцид
Це різновид геноциду, коли намагаються знищити майбутнє певного народу, вплинути на ідентифікацію дітей, аби ті не згадувати про свою національність. Очевидно, що дітям навіюють, ніби вони — росіяни. Життя в російських родинах має прискорити процес «перевтілення». За словами Дениса з Рубіжного, школярам забороняють говорити українською, натомість вимагають «розмовляти нормальною мовою», тобто російською.
У Краснодарському краї віддали на «усиновлення» понад 1000 українських дітей, а ще 300 перебувають у базі дітей, яких пропонують у місцеві родини.
Уповноважена при президенті росії з прав дитини Марія Львова-Бєлова «всиновила» вивезеного з Маріуполя 16-річного хлопця та похвалилася тим, що влаштували в російські родини 350 дітей з Донбасу, повідомляє «Фокус». Вона цинічно підкреслила, що спочатку діти співали гімн України та «говорили усілякі гидоти», не сприймали канони православної віри та ідеології «руського міру», але їх «перевиховали». У російській пресі Марія Львова-Бєлова ділиться, що здалеку побачила дитину і, мовляв, відчула, що це її син, і питання усиновлення було вирішено, залишалися формальності (бажання самого хлопчика, звісно, нікого не хвилювало). А ще у Школі прийомного батьківства вона отримала висновок психолога про те, що їй категорично не можна всиновлювати дітей, а також переконана, що любити прийомну дитину або приділяти їй багато часу не обов’язково. Головне — нагодувати, одягнути, дати освіту. А її чоловік, священник РПЦ, не бачить нічого поганого в тілесних покараннях, адже «про різку згадується в самій Біблії».
Коли йдеться про українських дітей віком від 5 до 16 років, котрих передали до родин у Московській, Воронезькій, Калузькій і Тульській областях, а також у Ямало-Ненецькому автономному окрузі, російська чиновниця зізнається, що дітей та підлітків, на яких вже оформили документи, привозили до Москви знайомитися з «новими батьками». Тобто порушені міжнародні та навіть російські норми усиновлення, за якими з дітьми спочатку треба встановити контакт, а школярі від 10 років мають право не погоджуватися йти до тієї чи іншої родини. Міністерство закордонних справ України закликало правоохоронні органи порушити справу проти уповноваженої при президенті росії з прав дитини.
Те, що інтереси українських дітей не цікавлять російських окупантів, підтвердили журналісти The New York Times, поспілкувавшись з 14-річною Ганною з Маріуполя. Її силоміць вивезли в рф та передали до прийомних батьків, яких дівчинка боїться. Депортованих хлопчиків та дівчаток, на думку американських журналістів, росіяни сприймають як «трофеї війни».
3. Пропаганда
Усиновлення українських дітей, яких представляють як жертв війни, російська преса презентує для свого населення як добру справу. Спроби перевиховати їх подають як частину денацифікації. Адже публіка чекає хоч якихось успіхів, тож постановочні фото з опікунами видають за досягнення.
4. Торгівля дітьми та інший незаконний бізнес
У російських соцмережах пишуть про те, що працівники органів опіки беруть великі хабарі з усиновлювачів. Люди, що не мають дітей, ладні платити тисячі доларів за здорових дітей, без інвалідності, не від батьків-алкоголіків чи психічно хворих. Тож кожна нова дитина для працівників опіки — це потенційні великі гроші.
Російські опікуни теж налаштовані робити гроші на українських дітях. У соцмережах та персональних блогах нахабно обговорюють, який зиск можна з цього мати. Наприклад, мешканець Москви підраховує, що п’ять українських дітей під опікою щомісяця приносять пів мільйона рублів виплат та всілякі пільги, позачергово — житло. А самих дітей можна… здати до інтернату, за його словами, законом це не заборонено.
Залишається вірити, що не так далеко той день, коли наші діти повернуться додому, а злочинці з рф віповідатимуть за свої вчинки.
Що робити, якщо дитині загрожує депортація?
Алгоритм на такий випадок розробили в Мінреінтеграції України. Можна звертатися саме до цього відомства: +38 (050) 562-03-13 або 15-48.
Дізнайтеся все, що можна, про незаконно переміщену дитину або ту, якій загрожує депортація. Занотуйте всі деталі. Що бажано знати?
- ПІБ дитини;
- дату народження;
- місце проживання;
- місце, з якого дитина була незаконно переміщена, та обставини незаконного переміщення;
- якщо відомо, поточне місце перебування;
- статус дитини: сирота, усиновлення, опіка;
- залиште свої дані: ПІБ, місце поточного перебування, телефон, електронна адреса;
- якщо є, фото дитини, фото/відео підтвердження її депортації.
Куди ще звертатися?
Національне інформаційне бюро +38 (044) 287-81-65, цілодобова гаряча лінія: 16-48, nib.uncp.info@gmail.com.
Служба безпеки України: 0 800 501 482.
Національна поліція: 102.
Державний портал розшуку дітей «Діти війни» — єдиний портал для координації зусиль влади, правоохоронців та суспільства для допомоги дітям, які постраждали через повномасштабну збройну агресію рф. Звернення збирають на порталі або за номером телефону 0 800-50-17-20.
