Як живеться за кордоном українським школярам, які залишили країну через війну? Аналітики зібрали різноманітні методики для роботи з ними, що розроблені органами освіти по всій Європі. Ці зусилля спрямовані на те, щоб допомогти дітям адаптуватися. У звіті освітньої інформаційної мережі Єврокомісії Eurydice Network «Підтримка учнів-біженців з України в школах Європи» проаналізовані дані за минулий навчальний рік. Ми зібрали найцікавіші тези звіту.
Скільки таких дітей?
За оцінками ООН, з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 3 млн дітей та молоді залишили країну. Втім, чимало з них вже повернулися додому. За даними МОН, за кордоном у вересні 2022 року перебувають понад 600 тис. дітей шкільного віку. Узагальненої інформації за даними країн, які приймають юних українців, досі немає. Тож для звіту організації довелося самотужки збирати данні. За їхніми підрахунками, найбільше українських біженців у Польщі, Болгарії, Словаччині. Найбільше школярів з України зареєстровано в Польщі — понад 528 тис., Німеччині — близько 290 тис. і Чехії — 70,5 тис. В Італії, Румунії, Іспанії та Словаччині — від 30 до 40 тис. українських дітей шкільного віку. Є країни, де йдеться про лічені родини: в Ісландії — 700 дітей, у Чорногорії — близько 500, у Бельгії та на Мальті — менш ніж 300 школярів.
Спільна допомога європейських країн
4 березня 2022 року Рада ЄС ухвалила Директиву щодо надання тимчасового захисту біженцям з України. Документ, зокрема, гарантує доступ до середньої освіти. А ключові принципи та практики для інклюзії дітей з України викладені в робочому документі Європейської комісії від 30 червня 2022 року.
Комісія:
- надає дотації на шкільну та вищу освіту через фонди згуртованості ЄС, програми Erasmus+ і Європейський корпус солідарності;
- створює Групи освітньої солідарності ЄС для України, щоб визначити потреби українських дітей і підтримати держави, які їх приймають;
- пропонує доступ до навчальних матеріалів українською мовою, онлайн-ресурсів та курсів для вчителів School Education Gateway (Шкільний освітній шлюз);
- підтримує вчителів-біженців у спільноті eTwinning.
Інформацію про можливості продовження освіти в країнах ЄС для біженців можна отримати у спеціальному ресурсному центрі.
Скільки юних українців навчаються в місцевих школах?
Більшість європейських систем освіти швидко відреагували на нові виклики на державному рівні: приймають нормативні акти, розсилають рекомендації та посібники для педагогів, забезпечують школи конкретними інструментами та дають змогу збільшити кількість учителів. Наприклад, у Нідерландах Міністерство освіти, культури і науки видало «Навчальний посібник по роботі з дітьми з України», у якому прописана експертиза та допомога у шкільній інтеграції дітей. В Іспанії розробили Національний план освіти українських учнів, де передбачили достатню кількість педагогічного персоналу. Введено надзвичайні квоти персоналу школи, включаючи асистентів, які знають українську мову і можуть стати перекладачами для школярів з нашої країни.
Один із загальновизнаних кроків — залучення школярів до навчання в закладах освіти країни. На думку європейських освітян, це пришвидшує опанування мови, дає доступ до психосоціальної підтримки, сприяє участі дітей у суспільному житті країни, де вони живуть. Але далеко не всі батьки з України поділяють таку точку зору. Є ті, хто вважає, що пробудуть тут зовсім недовго, тож хотіли б зосередитися на навчанні дітей за українськими стандартами.
Скільки українських дітей ходять до місцевих шкіл? Менш ніж третина з тих, хто проживає в таких країнах, як Данія, Греція, Хорватія, Мальта і Румунія. Найбільше дітей-біженців з України ходять до шкіл в Ірландії — 92%, Іспанії — 75%, Італії — 71%, Нідерландах — 66%, Австрії — 63%.
Два варіанти навчання для дітей-біженців
Існують два основні підходи до інтеграції біженців у школи. Новоприбулі учні спочатку можуть бути в окремих класах, де опановують мову навчання, або одразу навчаються з однолітками з країни. Є плюси та мінуси в кожного. Навчання окремо ускладнює інтеграцію. Навчання одразу в місцевій школі потребує підготовки вчителів, індивідуальної підтримки, інакше дитина просто формально «відсиджує» заняття і мало чого навчається.
Окремі класи, центри для біженців — це типово для Фінляндії, Польщі, Португалії, Румунії, де обирають перший підхід до інтеграції.
Другий обирають у більшості країн. Є й держави, де батькам пропонують вирішити, який з варіантів підходить для їхніх родин. Зокрема, у Люксембурзі можна віддати дитину до місцевої школи або до класу інтеграції в міжнародній школі. А в Бельгії є вибір між підготовчими класами (DASPA) у спеціальних центрах і місцевими школами. Якщо батьки обирають записати дитину у звичайний клас, вона одразу приступає до навчання, якщо ходить до початкової школи. Але якщо вона старша за 12 років та йде до базової школи, то один-два роки вчиться за особливою програмою, переважно опановує мову.
Як перевіряють компетенції нового учня?
Найтиповіша ситуація нині: новоприбулих учнів влаштовують у звичайні класи, а додатково призначають інтенсиви для вивчення мови викладання. Спочатку, звісно, перевіряють рівень володіння мовою країни.
У Греції, Австрії та Норвегії на державному рівні розроблені інструменти, щоб допомогти школам визначити потреби учнів з обмеженою мовною компетентністю.
Є чимало країн, наприклад, Франція, Ісландія та Швеція, де дитина до початку занять у школі має продемонструвати не лише знання мови, а й інші навчальні компетенції. В Ірландії така перевірка є дуже детальною. У Данії, Німеччині, на Кіпрі оцінюють компетенції школярів з усіх освітніх галузей. А ось школам у Греції, Іспанії та Австрії рекомендовано органами освіти, але не обов’язково влаштовувати таку діагностику. В Естонії та Фінляндії рекомендовано проводити вступну бесіду з учнем для складання індивідуального плану. У Словенії опитують лише старшокласників. Особлива система у Швеції, де передбачено аж три етапи. Новоприбулих централізовано перевіряють спочатку щодо мовних навичок, а потім рівень грамотності та базові математичні компетенції. Третій етап проводить вже місцева школа: перевіряє рівень опанування конкретних предметів за шкільною програмою та на цій основі розробляє індивідуальний навчальний план.
Як допомагають опанувати мову країни?
Мовні інтенсиви зазвичай проводять у невеликих групах протягом навчального дня. Так це відбувається в Італії, Франції, Туреччині, країнах Балтії. Школярі йдуть на мовну підтримку замість занять за розкладом. Але інколи інтенсиви призначають додатково до стандартних шкільних занять, увечері. На Кіпрі основне навчання відбувається під час літніх канікул у мовних таборах.
У Чехії виділили цільове фінансування мовних інтенсивів для школярів з України. Учні можуть проходити їх не лише у школі, а й приєднатися дистанційно. Заняття тривають один навчальний рік. Якщо цього недостатньо, надалі дитина вивчатиме чеську мову як іноземну тричі на тиждень (максимум 200 годин). Також допомагати зрозуміти заняття можуть залучені асистенти вчителів. Інші допоміжні послуги, включаючи письмовий та усний переклад, надає Національний педагогічний інститут. Утім, заняття з чеської не передбачені для старшокласників. Тож інтенсиви для тих, кому 14–18 років, поза школами влаштовує Міністерство освіти, науки, молоді та спорту. Виключно на таку допомогу підліткам з України спрямовано 150 мільйонів чеських крон.
Дуже мало країн (зокрема, Ісландія, Швеція), де немає загальнодержавної політики стосовно допомоги юним біженцям в опануванні мови. Утім, тут просто інакше підійшли до питання. У Швеції в класах, де є українські діти, вводять вивчення шведської як іноземної мови. А в Ісландії навчальну програму на державному рівні та способи перевірки компетенцій переглянули з урахуванням потреб іншомовних дітей. З рештою завдань з інтеграції дитини кожна школа має впоратися самостійно.
Де вчаться за українськими стандартами?
Міністерство освіти і науки України надіслало листи до органів освіти всіх країн, де є діти-біженці, з проханням сприяти навчанню за українськими стандартами. Більшість країн дбає про тих юних українців, які бажають навчатися дистанційно (наприклад, надають гаджети та робочі місця). В Австрії за ініціативи Міністерства освіти комп’ютери, подаровані компаніями та приватними особами, відремонтовані та надані українським школярам безкоштовно та на постійній основі. Завдяки Федеральному закону про фінансування цифровізації шкільного навчання українські учні також можуть тимчасово отримати планшети для навчання на тих самих умовах, що й австрійські. Ноутбуками для дистанційного навчання в українських школах забезпечили й школярів у Польщі. На Кіпрі в усіх освітніх округах створено спеціальні класні кімнати для онлайн-навчання українських дітей.
Німеччина, Австрія та Італія сприяють на найвищому рівні синхронному онлайн-навчанню за допомогою відеоконференцій просто у школах.
У більшості країн органи освіти допомагають учням отримати доступ до онлайн-платформ. Вони можуть надавати допоміжні матеріали на спеціальних вебсайтах, як-от у випадку Фінляндії. Німецькомовна платформа Eduthek надає різноманітні навчальні матеріали для дистанційного навчання українською мовою.
Більшість європейських країн дозволяє займатися дистанційно в місцевих школах після стандартних занять. Особлива позиція у Франції та Нідерландах, де переконані: це заважає інтеграції, тому дистанційні заняття українською дозволені лише вдома у вільний час. У Люксембурзі заняття з української мови заохочуються як позакласна діяльність. У таких країнах, як Швеція, Сербія, нічого не роблять для підтримки зв’язку біженців з рідною країною.
Утім, дозвіл вчитися лише дистанційно за українськими стандартами — це тимчасове рішення. Довгострокові освітні плани всіх європейських країн передбачають вступ до місцевих шкіл учнів, які проживають понад пів року в країні. Саме такі вимоги діятимуть у навчальному році 2022/2023.
Винятком є новостворені цілком українські класи, де викладають українською за вітчизняними програмами та підручниками. Такі групи працюють в Естонії та Латвії. Українські школи за кордоном — унікальні заклади освіти. Поки що таких є лише п’ять: у Стамбулі (Туреччина), Варшаві (Польща) та Вільнюсі (Литва).
