То хто несе відповідальність за дітей у школі?

Підписувати документи про те, що батьки відповідають за безпеку дітей під час перебування у школі, деякі заклади освіти просили ще влітку та на початку нового навчального року. Про це вже писала «Освіторія». Але й досі батьки дискутують у соцмережах, чи мають ці письмові згоди правову силу. А вчителі вносять свої пропозиції стосовно цього питання. Ми зібрали деякі з них, а юрист Олександр Сич дає правову оцінку документам про відповідальність батьків.

Безпека учня до війни та нині  — різні речі

Співзасновниця ГО «Батьки Кременчука. Полтавщина» Алла Заможська переконана, що не можна нехтувати вимогами до укриттів:

 Учитель несе відповідальність за життя і здоров’я дитини в школі. Яка різниця: під час воєнного стану чи без нього? Змінювати нічого не треба, бо це матиме непередбачувані наслідки. Але я за те, щоб прописати відповідальність директорів шкіл за стан укриттів. До слова, непрямо це є в багатьох законах. Наприклад, у статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» йдеться про те, що керівник закладу освіти відповідає за створення безпечного освітнього середовища. До сховищ є вимоги. Якщо вони були порушені (скажімо, відсутність другого виходу, туалету, водопровідні труби над головою), а комісія та директор школи заплющували на це очі, вони будуть винними, якщо щось трапиться.

Непоодинокі пропозиції розмежувати ці поняття можна зустріти в соцмережах. За влучання ракети несе відповідальність ворог. Але якщо влучання не пряме, повноцінне укриття захищає від ударної хвилі, а ось те, в якому значні вади, саме може стати причиною нещасного випадку (наприклад, прорве труби й зверху потече гаряча вода).

А ось учителька одеської школи № 43 Валерія Мороз пропонує законодавчо врегулювати ситуації в освітньому процесі, які можливі лише під час війни:

— Супровід учнів до укриття — це нова діяльність для вчителів. І окрім алгоритму дій під час повітряної тривоги, мають бути розписані обов’язки та відповідальність педагогічного персоналу. Це потрібно не для того, щоб когось карати. А перш за все для усвідомлення життєво важливих моментів, які потребують координації дій, так би мовити, фронту робіт кожного. Скажімо, в інструкції вказано, що у вчителів початкової школи мають бути помічники під час евакуації зі школи. Якщо вони не призначені, це питання до директора, його заступника, педради. Вчитель сам має їх знаходити чи як? А якщо в інклюзивному класі — дитина на інвалідному візку або з вадами зору, яка відповідальність асистента учня, асистента вчителя під час її переміщення до сховища? Якщо вчитель — пенсійного віку і має вести клас з останнього поверху школи, то, ймовірно, потребуватиме допомоги. Ось ця командна робота школи та персональна відповідальність мають бути чітко прописані на законодавчому рівні.

Деякі педагоги пропонують навіть задокументувати, що вчитель не несе відповідальності за стан укриття чи наслідки збройної агресії ворога. Хоча, здається, це і так зрозуміло. Просто різниця поняття «безпека учня» у довоєнні часи та нині дуже значна, тож декому хочеться її зафіксувати.

Що саме залежить від бажання батьків?

А як щодо закладів освіти, які пропонують батькам письмово взяти на себе відповідальність за дітей під час їхнього перебування у школі? Виявляється, такі документи не будуть дійсними. Адже згідно зі статтею 27 Цивільного кодексу України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним. Пропонувати підписувати щось таке прямо не заборонено, але юридично не має сенсу. Тим паче, відмова батьків поставити підпис у жодному разі не має стати перепоною для надання освітніх послуг.

Чи дійсно бажання батьків віддати дітей на певну форму навчання — у пріоритеті? Якщо є така потреба, керівники шкіл мусять забезпечити учнів доступом до освіти в обраному їхньою родиною форматі? Саме цим виправдовують офлайнову роботу шкіл, у яких (та поруч) немає укриттів, або ж ті не здатні вмістити всіх, хто одночасно перебуває в приміщенні. Мовляв, батьки просять очне навчання. 

Ні, це пояснення поза законом. Інтереси батьків або шкіл не можуть бути вищими за безпеку дітей. Якщо в школі немає укриття, вона не може наражати на небезпеку учнів, а має запропонувати батькам лише реальні варіанти: дистанційну, сімейну чи екстернатну форму навчання. Якщо родинам не підходять ці варіанти, у місцевому департаменті освіти їм мають запропонувати варіанти навчання в інших школах — офлайн.

«Відповідальність обмежена можливостями»

Юрист

Олександр Сич

— Якщо пропонують підписати документ про відповідальність батьків, уже сама постановка питання насторожує. Найголовніше — як, що і коли потрібно зробити для того, щоб під час війни зберегти життя і здоров’я дітей, нашого майбутнього. Ті школи, що пропонують такі документи, певно, не усвідомлюють, що таке Нова українська школа, засади функціонування якої вплетені як у базовий Закон України «Про освіту», так і в Закон України «Про повну загальну середню освіту». Справжні партнери не намагаються зняти із себе відповідальність і перекласти її на іншого партнера. Партнери домовляються про те, хто за що відповідає (хто і що має робити) і, відповідно, хто і в якій мірі буде нести тягар якоїсь відповідальності (якщо вона настане). Це не просто побажання. Це обов’язок педагогічних працівників, передбачений у частині третій статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», — дотримуватися принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у відносинах з учнями та їхніми батьками.

На моє глибоке переконання, батьки не мають писати заяв про те, що вони беруть на себе відповідальність за збереження життя і здоров’я своїх дітей, адже вони і так, згідно із законодавством, за це відповідають. Але питання ще й у збереженні певної доброчесності у спілкуванні батьків і адміністрації школи. Людина може нести відповідальність за щось/когось, якщо вона здатна контролювати все, що відбувається навколо. Чи здатні батьки, перебуваючи на роботі, контролювати дітей у школі? Звичайно, ні.

Інша річ, за що конкретно несуть відповідальність учителі? За шкоду, нанесену життю чи здоров’ю дитини ракетними обстрілами, має відповідати той, хто здійснював ракетні обстріли. Відповідальність же вчителів і батьків дитини буде обмежена їхніми реальними можливостями запобігти шкоді. Наприклад, якщо вчитель не забезпечив, щоб усі учні пройшли в укриття, звичайно, він буде нести визначену законом відповідальність. Так само й у мирний час: якщо дитина впала та травмувалася на вулиці — це нещасний випадок. Але якщо вона впала у відкритий каналізаційний люк, то запитання вже будуть до відповідних комунальних служб, які не забезпечили утримання дороги в належному стані.

Корисно знати
  • Стаття 54 Закону України «Про освіту»: педагогічні працівники зобов’язані… дбати про фізичне і психічне здоров’я здобувачів освіти.
  • Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися зі здобувачами освіти під час освітнього процесу, дає алгоритм дій під час нещасних випадків.
  • Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти вказує, що:

    «1) Керівник закладу освіти… є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням; не дозволяє проведення освітнього процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов;…

    6) Вчитель… є відповідальним за збереження життя і здоров’я здобувачів освіти під час освітнього процесу; … здійснює контроль за виконанням здобувачами освіти правил (інструкцій) з безпеки».

Поділитися цією статтею