Чому замість табелів успішності учні тепер отримують свідоцтва досягнень? Що з ними робити батькам? Навіщо рівневі оцінки у 3–4-му класі, якщо у 5-му будуть звичайні? У нашій традиційній рубриці «Словник НУШ» розбираємо найважливіші складові педагогіки Нової української школи.
Що таке свідоцтво досягнень?
Свідоцтво досягнень — документ, який школа видає учневі наприкінці кожного семестру. Він підтверджує, що дитина в цей час брала участь у навчальному процесі, засвідчує, що вона опановує певний рівень освіти. Заповнює свідоцтво переважно вчитель (хоча є і графа «Побажання батьків», де тати і мами можуть записати пропозиції).
Чим свідоцтво досягнень відрізняється від табеля?
Про те, що саме змінює підхід НУШ, свідчать і самі назви старого та нового документів. Табель перекладається як перелік (балів за різними шкільними дисциплінами), і це налаштування, ніби дитина колекціонує оцінки. Донедавна це був стандартний підхід. У дорослому віці кожна посада вимагала від людини певного набору навичок та знань. У сучасному світі цього не досить, щоб знайти роботу до душі. Цінується поєднання навичок, уміння навчатися протягом життя, креативність та чимало інших моментів, які не можна звести до відтворення знань чи копіювання способу дій. Саме тому важливим є процес навчання, поступ, який і показує свідоцтво досягнень, а не лише результати.
Табель успішності акцентує на тому, наскільки учні відповідають прописаним шкільним нормам. Тобто чи здатна дитина «взяти» те, що дає їй вчитель. Якщо в учня не було високих балів за предметами, він потрапляв до «неуспішних», що ставало своєрідним ярликом та пригнічувало мотивацію до навчання.
Свідоцтво досягнень пропонує інший підхід: усе, що там написано, — це позитивні факти. У табелі низькі бали означали, що учень чогось не знає, не вміє, робить багато помилок. Можна сказати, «не дотягує до норми». У свідоцтві досягнень пишуть про те, що дитина вміє, знає, робить. Наприклад, першокласник демонструє помітний прогрес у визначенні геометричних форм предметів, у додаванні та відніманні чисел у межах 10. Він має значні успіхи в тому, як лічить об’єкти у межах 100. А ось розв’язує задачі на знаходження суми, різниці лише з допомогою вчителя. Але те, що учень (хоча б разом з педагогом) здатен впоратися із задачею — це досягнення, поступ порівняно з минулим роком, коли він був дошкільником і таких навичок не мав.
У свідоцтві не може бути жодної негативної інформації, нічого про те, що дитина щось робить погано. Це як традиційне присвоєння рівня володіння іноземною мовою: просунутий рівень, звісно, кращий, ніж елементарний, але і його не можна назвати недостатнім, незадовільним. Це просто перший етап опанування мови. Якщо учень для певного виду діяльності потребує уваги та допомоги, це не означає, що він не зможе працювати інакше. Це просто перший етап розвитку певної компетенції.
Такий підхід привчає дитину не орієнтуватися на інших, а порівнювати свої успіхи з тими, що в неї були вчора.
Чи не знижує мотивацію відсутність оцінок?
Батьків непокоїть, що дитина не розуміє, чи все в неї добре з опануванням матеріалу. Скажімо, інші діти вже можуть підтримати прості діалоги англійською, а вона знає добре лише основні слова. І все виконує з допомогою вчителя. Раніше «підстьобувало» стільки факторів! І вчитель критикував, і низькі бали отримувати було соромно, бо одразу зрозуміло, хто в класі гарно навчається, а хто — ні.
Насправді, у дітей немає орієнтації на оцінки. До цього їх привчаємо ми, дорослі. Але, як доводять численні дослідження, у дітей закарбовується у пам’яті не так радість від високих балів, як бажання уникнути поганої оцінки та стрес від її отримання. Така мотивація побудована на моральному покаранні, почутті страху та бажанні виправдати батьківські очікування. А це призводить до того, що дитина починає навчатися не краще, а гірше, ніж здатна. А ще гірше те, що в учня розвивається така собі алергія на навчання, отримання нових знань, інтелектуальну діяльність. Це закриває чимало професійних шляхів перед школярем у майбутньому.
Спокій і відсутність стресу, особливо коли йдеться про дітей 6–10 років, — це найкраща атмосфера для навчання. І якщо дитина трохи пізніше вивчить таблицю множення, але стане допитливою, ініціативною, креативною, зможе добре працювати в команді, то її життєві перспективи від цього лише покращаться. Такий підхід надихає на пізнання, вчить не боятися помилок і виправляти їх, вдосконалюватися. Учні привчаються до самооцінювання, що в житті значно важливіше, ніж орієнтуватися на чужі вимоги.
Дитина відчуває: якщо вона щось уже вміє, надалі зможе більше, опанує нове, отримає ще кращий результат.
Щоб дізнатися, як дитина навчається вчитися, у свідоцтві досягнень ідеться і про особисті риси, цінності та наскрізні вміння учня.
Що таке характеристика наскрізних умінь?
Основну частину свідоцтва займає характеристика результатів навчання за шкільними предметами та інтегрованими курсами. Також у ньому є такі розділи: «Рекомендації вчителя» та «Побажання батьків щодо освітнього процесу».
Але на самому початку свідоцтва — не все це, а розділ, якому в НУШ приділяють особливе значення: характеристика наскрізних умінь. У ньому йдеться про ті компетенції, які учень має набувати на всіх заняттях. Це soft skills, м’які навички, які нині та в найближчому майбутньому потрібні в будь-якій професії. Кількість таких пунктів і те, які саме вміння очікуються від дитини, залежить від класу, з урахуванням вікової психології. Це видно, якщо порівняти свідоцтва досягнень учнів 1-го і 3-го класів.
В обох дітей відзначать, наскільки вони виявляють самостійність у роботі, беруть участь у житті класу, доброзичливо ставляться до оточуючих, співпрацюють з іншими дітьми, вирішують конфлікти мирним шляхом, беруть відповідальність за свої дії та дотримуються правил поведінки.
Наприклад, у першому класі важливо, що учень ставить запитання про нове та незрозуміле. А в третьому — що учень ставить цікаві запитання та знаходить на них відповіді в текстах. Першачок відшукує успішні шляхи вирішення проблем, а третьокласник вже сам має впоратися з проблемними завданнями та ситуаціями. Від дітей 6–7 років очікують, що вони вміють активно працювати на уроці, виявляти старанність та зосередженість у навчанні. А від дітей 8–9 років — що вони виявляють творчість у навчальній діяльності, пропонують нові ідеї, приймають самостійні рішення, оцінюючи можливі ризики. Щодо комунікаційних навичок, то вчитель відзначає, наскільки третьокласник керує своїми емоціями, а для першачка це ще не властиво за віком.
Також у цьому віці багато залежить від рівня усвідомленого читання. Учень, серед іншого, має виявляти інтерес до читання, осмислювати прочитане, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, оцінювати її достовірність.
Як батькам правильно «читати» свідоцтво?
Раніше було зрозуміло: якщо десь у табелі стоїть 4–6 балів, ці предмети треба терміново «підтягувати». А якщо 1–3, це взагалі ганьба та кінець світу! Нині ж усе, що написано, здається позитивним: уміє, намагається, навчилася… Та в базовій школі вочевидь не всі учні стануть відмінниками. Тож як читати свідоцтво успішності, щоб погані оцінки у 5-му класі не стали ударом у спину?
У свідоцтві досягнень немає навіть вербальної оцінки, наприклад, за математику загалом. По кожному предмету вказано різноманітні навички та рівень оволодіння ними. Це розгорнута, деталізована характеристика. Наприклад, у першому класі з математики прописано вісім пунктів, такі як «Додає та віднімає числа в межах 10», «Орієнтується у просторі, пояснює розташування предметів». А в другому класі ці пункти, звісно, зовсім інші: «Створює макети реальних та уявних об’єктів», «Розв’язує прості і складні задачі».
Досягнення школяра варто обговорити з учителем, особливо якщо є складнощі з опануванням певних навичок. Звісно, не з метою оскаржити бачення педагога (на кшталт «Моя дитина вміє все краще за всіх»), а щоб з’ясувати деталі, отримати рекомендації, чим ви можете допомогти дитині вдома.
Що робити, щоб допомогти дитині у навчанні?
1
Звертаємо увагу саме на ті навички, за якими записано, що учень потребує допомоги. Але, звісно, саме допомоги та підтримки, а не вимог, критики чи осуду. Ці записи свідчать, що дитина потребує попрактикуватися, і в цьому їй потрібен наставник.
2
Порівнюємо минулорічні та нинішні характеристики за кожним пунктом з тією ж метою, як порівнюють минуле і нинішнє УЗД. Яка динаміка? Що дитині регулярно складно дається, а що легко? Де раптом стався прорив, а які навички залишилися на старому рівні?
3
Порівнюємо навички за різними предметами, щоб зрозуміти, яким саме навичкам приділити більше часу. Якщо дитині важко усвідомити, про що вона читає, її очікують однакові труднощі на заняттях з української мови, математики та природничих дисциплін. Адже там так само важливо усвідомити умову задачі. Тож треба планувати не «підтягувати мову та математику» з дитиною, а акцентувати увагу саме на навичці усвідомленого читання.
Як порівняти вербальнe, рівневе та 12-бальне оцінювання?
Правильна відповідь: ніяк. Але спочатку слід розібратися, як саме оцінюють досягнення учнів.
У 1–2-му класах — вербальне оцінювання. Якщо дитина лише почала засвоювати вміння, це описується як «потребує уваги й допомоги». Більше вдається тим, хто «досягає результату за допомогою дорослих». Звісно, добре, коли в навичках учень «демонструє помітний прогрес». Є й діти, які «мають значні успіхи» в певній діяльності.
У 3–4-му класах — рівневе оцінювання. У кожній графі характеристики результатів навчання за шкільними предметами позначається рівень умінь: початковий, середній, достатній та високий. Це вводиться як м’який перехід до оцінювання в базовій школі. Учень може орієнтуватися, на якому рівні він перебуває. Але у 3–4-му класах ще немає навіть рівневої загальної оцінки за предмет. Ідеться про рівень різних навичок за цим предметом.
Деякі батьки пишуть у соцмережах, як «конвертувати» оцінки. Мовляв, у кого «потребує уваги й допомоги», це початковий рівень, тобто 1–3 бали за 12-бальною системою. А той, хто у 1–2-му класі «демонструє помітний прогрес», мовляв, у 3–4-му матиме «достатній рівень», а у 5-му — 7–9 балів. Тати й мами, яким страшно без оцінок, переводять у бали та виводять середнє арифметичне за кожною дисципліною.
Утім, це «середня температура по лікарні». Рівні не відповідають балам. Різні навички по-різному впливають на шкільну успішність, так би мовити, мають різну вагу. До базової школи навчальна успішність може змінитися. І всі ці складнощі не потрібні. Вербальне та рівневе оцінювання демонструють навчальний прогрес, зони розвитку дитини, на які варто звернути увагу. І цей підхід значно продуктивніший, ніж намагання змусити учня отримати певну оцінку.
