Навчання під час пандемії і те, якими шляхами піде освіта після COVID-19 — нині головні теми роздумів освітян. А що про це думають самі студенти та випускники шкіл у різних країнах? Як змінилося їхнє ставлення до навчання? Міжнародна організація Chegg.org опитала понад 16 тисяч студентів із 21 країни світу. Ми переклали для вас найцікавіші висновки опитування.
Непевність, самомотивація, перспективи
Ніколи ще студенти з усього світу не стикалися з такими викликами, як нині, не витримували такий додатковий тиск. Пандемія та величезні зміни, яких зазнають системи освіти всіх країн, впливають на навчання юнаків і дівчат, роблять їхній шлях до професійного успіху більш непередбачуваним. Чимало студентів переживають перехід від очного навчання до майже повністю дистанційного. У цьому є чудові перспективи, адже сучасні технології миттєво надають їм у розпорядження безмежний світ інформації. Але це також призводить до надмірного стресу, невпевненості у завтрашньому дні, потреби у самомотивації.
Як демонструє опитування, на все це накладаються проблеми, що накопичилися ще до пандемії, адже потреби студентів та випускників вишів дещо випадали з уваги освітян. Вони стикаються з дедалі більшим розривом між навчальними програмами коледжів та реальними вимогами сучасного робочого місця. У деяких країнах студентська заборгованість за навчання зростала надто драматично, а високий рівень безробіття призводив до жорсткої конкуренції за вакансії.
Саме для того, щоб дізнатися реалії сучасних студентів, міжнародна організація Chegg.org замовила в компанії Yonder опитування. Вік учасників: від 18 до 21 року. Серед країн, що включені в дослідження, США, Канада, країни Латинської Америки, Саудівська Аравія та інші країни Азії, Австралія, Японія, Південна Корея, Китай. Африку презентувала Кенія. Від Європи обрали п’ять країн: Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія.
Екологічно свідомі та хочуть швидше диплом
Що взагалі непокоїть сучасних студентів?
Серед глобальних проблем найбільшою вони вважають зубожіння населення (27% опитаних) та недоступність якісних робочих місць (25%). Також молодь турбує екологія: кліматичні зміни непокоять 20% респондентів. А ось військові конфлікти та надання якісної медичної допомоги непокоять значно меншу кількість студентів: 8% та 7% відповідно.
Чому взагалі нині вступають до університетів?
Основною мотивацією є можливість отримати бажану роботу. Кожен п’ятий з опитаних студентів вважає, що вища освіта розширює перспективи працевлаштування. Стільки ж хлопців та дівчат уже знають, яку кар’єру хочуть зробити, і що це неможливо без ступеня бакалавра чи магістра. 14% думають про збільшення рівня заробітку після завершення університету. Загалом студентів з такою мотивацією більш ніж половина, тому вишам слід звертати увагу на те, наскільки добре вони готують до сучасного професійного життя.
Утім, є молодь з геть іншою мотивацією: 7% вступають до вишів, бо так хочуть батьки, а 5% — бо їм подобається студентське життя та соціалізація. Ще 4% навчаються в університеті виключно через те, що ніде працювати.
Певно, ті самі юнаки й дівчата, для яких вища освіта — сходинка до гарної роботи (збігається навіть відсоток — 54%), переконані, що навчання в університеті має бути не таким тривалим, особливо якщо це зробить його дешевшим.
Дистанційки має бути більше
Перехід на дистанційне навчання під час карантину сподобався більшості студентів. 48% з них хочуть, щоб їхній університетський курс включав значно більше онлайн-навчання. Лише третина опитаної молоді висловлюється проти цього. Противників дистанційки більше, ніж поцінувачів, у Мексиці, Бразилії, Індонезії, Малайзії. У цих країнах студенти стикалися з браком гаджетів, а університети мали проблеми з організацією регулярного навчання. Схожі результати показала Велика Британія: тут культурним та освітнім традиціям зазвичай віддають перевагу перед новаціями, а університети масово закривалися вперше в історії сучасної країни, чим шокували студентів.
Враження від вже пройденого дистанційного навчання у студентів США та Європи різноманітні: позитивного та негативного досвіду порівняно однаково. У Китаї всі опитані впевнені, що вчителі розробили для них максимально ефективні онлайн-уроки. А ось у Японії — навпаки: молодь сумнівається в якості навчання та вмінні викладачів ефективно працювати онлайн.
Якби онлайн-навчання коштувало менше, ніж очне, або його включення до стандартних програм знизило б вартість вищої освіти, такий варіант обрали б дві третини студентів з усіх опитаних країн. Найбільше студентів, що переконані в цьому, у США, Канаді, Японії, Китаї та Малайзії.
Із боргами і мрією про власний дім
Економність студентів не дивує, якщо взяти до уваги, що третина з них має борг або позику, пов’язану з оплатою навчання в університеті. Третина таких боржників зізналися, що втрачають сон через це. Стільки ж людей бояться, що ніколи не зможуть повернути ті гроші. А кожен п’ятий навіть звертався за медичною допомогою, бо потерпає від хронічного стресу. 38% опитаних студентів ладні припинити навчання через економічні труднощі.
Дистанційна освіта не скрізь була безкоштовною для школярів та студентів, як в Україні. Довелося платити за онлайн-послуги більшості опитаних студентів у Саудівській Аравії, Індії, Туреччині, Китаї та Канаді. А ось у Великій Британії майже в усіх навчання онлайн було безкоштовним. Через всі ці витрати 53% студентів довелося економити торік, причому кожен п’ятий економив навіть на харчуванні, а кожен сьомий — на лікуванні.
Молодь сподівається компенсувати нинішні матеріальні труднощі в майбутньому, коли вища освіта допоможе знайти хорошу роботу. Так вважають 63% опитаних студентів. Хлопці та дівчата країн з економікою, що розвивається, частіше дивляться оптимістично на свої доходи в майбутньому, ніж мешканці країн з розвиненою економікою. Найбільші сподівання в молоді з Китаю (84%), Кенії (84%) та Індії (80%). Саме вони впевнені також, що матимуть до 35 років власний дім: Кенія (92%), Індонезія (86%), Індія (84%).
Не мають такого оптимізму студенти Японії (31%), Італії (45%), Південної Кореї (46%). А мати окреме житло до 35 років не сподіваються респонденти також з Південної Кореї (39%).
У країнах Латинської Америки та в Росії більшість опитаних студентів вважають, що їхня країна є гіршим місцем для життя. Усе навпаки в азіатських країнах: тут більшість студентів (57%) вважають, що їхня країна є найкращим місцем для життя.
Сучасний студент — тривожний оптиміст
Пандемія, на жаль, спричиняє чимало переживань. Понад половина (56%) студентів з усіх опитаних країн заявляють, що їхнє психічне здоров’я постраждало протягом періоду COVID-19. Глобальні дані доводять сильний тиск на студентів у всьому світі. Кожен сьомий юнак чи дівчина інколи мають думки про самогубство, а кожен дванадцятий вдається до самопошкоджень. 81% опитаних стверджують, що стрес і тривога зросли останнім часом.
Але, як не дивно, це не змушує молодь впадати в песимізм. Навпаки, немає жодної країни, де більшість студентів сприймали б майбутнє в чорних кольорах. 56% усіх опитаних юнаків і дівчат відчувають оптимізм, тож молоде покоління готове до сучасних викликів.
Експерти вважають: така стійкість пов’язана з тим, що не лише проблеми, а й можливості студентів нині більші, ніж у будь-якого попереднього покоління. Технології та соціальні медіа дають можливість кожному виражати свою позицію, пропонувати нові рішення та потенційно впливати на мільйони людей своїми ідеями. Зміна світу більше не вимагає владної позиції у великій установі. Це може бути настільки просто, як розробка нового додатка або набір волонтерів на добру справу в соціальних мережах. Сучасні студенти інстинктивно розуміють, як використовувати наявні в них інструменти, щоб змінити життя інших людей на краще.
Отже, майбутнє вищої освіти нерозривно пов’язане з дистанційним навчанням. Перехід до нових реалій болючий, але водночас дає молоді чимало можливостей.
